Українська рапана від компанії "АЛМУС" на турецькому ринку

Бізнес
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Промисел рапани не лише поліпшує екологію Чорного моря, а й розширює експортну номенклатуру України. І все це зусиллями одного виробника — компанії “АЛМУС”

Здавалось би, аквакультура Чорного моря вивчена вздовж і впоперек. Це справедливо, коли йдеться про науково-дослідницькі види діяльності. Що ж стосується бізнесу, то тут, як то кажуть, ще є “білі плями”.

Полювання на хижака

Найбільший черевоногий молюск української фауни Rapana venosa вважається не просто морським хижаком, але й шкідником, який майже винищив популяцію чорноморських устриць та суттєво скоротив чисельність мідій. Про те, що він і сам смачний, донедавна напевно знали лише його родичі, бо ця істота схильна до “канібалізму”, коли в зоні вільного доступу не залишається іншої здобичі. Втім, мешканці Туреччини та Болгарії також вподобали рапану. Тоді як українцям до смаку вона все ще не припала. А дарма: її м’ясо надзвичайно поживне і багате легкозасвоюваним білком. А за смаком воно нагадує м’ясо кальмарів.

00100ertgfhj 9dc4dМешканці прилеглих до Чорного моря територій кустарним способом рапану виловлюють давно. Однак обробляють її вручну, не дотримуючись санітарних норм. Олександр Кепін, власник ТОВ "АЛМУС", як і його земляки, займався риболовлею “для себе”, доки не оцінив потенційні масштаби промислового виробництва. “Я завжди цікавився питаннями промислового вилову, часто бував у Туреччині на профільних виставках, тому що мені подобаються тамтешній підхід, технології, засоби лову. Турки в галузі риболовлі випереджають нас років на тридцять. Під час однієї з подорожей познайомився з представниками компанії Sadiklar — відомого виробника морепродуктів. Ми вирішили вивчити наш ресурс і відкрити виробництво в Очаківському районі”, — розповідає пан Кепін. Оскільки у турецьких партнерів вже була налагоджена система збуту, то питання з ринком експорту не виникло — ним стала Туреччина.

Не знадобилось надвисоких зусиль і для маркетингу. Там, де чорноморська рапана є традиційним блюдом, каже Олександр, вона “просуває себе сама” і не потребує додаткової промоції. Аналогічної стратегії підприємство дотримуватиметься, коли наважиться виходити на азійські ринки.

Погляд на Схід

Зараз “АЛМУС” — це підприємство повного циклу. На потужностях збудованого 2017 р. в с.Парутино (Миколаївська обл.) заводу молюск проходить декілька етапів очищення, термальну обробку і після сортування та калібровки фасується і пакується. І вже у вигляді готового продукту — варено-мороженого м’яса, готового до вживання, потрапляє до клієнта.

Орієнтуючись на експорт від самого початку, Олександр Кепін організовував виробництво з дотриманням усіх норм і стандартів Держпродспоживслужби, розуміючи, що “АЛМУС” має потрапити до Реєстру затверджених експортних потужностей, аби мати змогу постачати на зовнішні ринки готовий продукт, а не сировину. Всі процедурні дії зайняли два місяці. Що для українського бізнесу — певне везіння.

Разом з тим Олександр підкреслює, що стримує появу аналогічних бізнесів застаріла нормативна база, що регулює промисловий вилов: “Ніхто не стежить за новітніми технологіями. Документи просто дублюються з року в рік, не покращуються і не змінюються, що не дає розвиватися галузі”.

Щодо обсягів видобутку, то тут діють дозволи і квоти на спеціальне використання біоресурсів (промисловий вилов спецзасобами, на відміну від ручного, лімітується), які щорічно видає Державне агентство рибного госпо­дарства.

Подальші плани

Серед перспективних напрямків розвитку підприємства Олександр Кепін розглядає експансію на традиційні для споживачів морепродуктів ринки — краї­ни Азії.

Але це — справа не одного року. Бо, наприклад, прямі поставки до Китаю наразі неможливі через відсутність в митній номенклатурі країни товарної позиції “М’ясо рапани”.

Може, саме тому пан Кепін більш реалістичним вбачає сценарій виходу на іноземні ринки через виведення виробничих потужностей до інших приморських країн. “Побудувавши один завод, я розумію, що механізм його функціонування буде ідентичним для будь-якого схожого регіону”, — пояснює підприємець. Важливо, аби підприємство було сертифіковано за системою НАССР (Hazard Analysis and Critical Control Points), яка передбачає систематичну оцінку управління системою безпеки виробництва та контроль якості харчових продуктів.

До того ж, як і більшість колег-експортерів, власник компанії “АЛМУС” наголошує на необхідності полегшення умов існування українським виробникам. І  наводить приклад сусідніх Туреччини та Болгарії, де існує державна підтримка риболовного промислу у вигляді дотацій та сприятливих умов кредитування підприємств галузі, що дозволяє їм масштабувати бізнес. На  противагу українським. “Тому ми розвиваємось такими темпами, якими нам дозволяє ­прибутковість. Аби нарощувати потужності, потрібні фінанси. Разом з тим будуть створюватись і нові робочі місця, збільшуватимуться обсяги виробництва і, відповідно, скарбниця поповнюватиметься за рахунок податків. Хочеться вірити, що до цього Україна просто поки що не дійшла”, — підсумовує Олександр Кепін.

kepin 63aa7Олександр Кепін, власник ТОВ “АЛМУС”

— Вихід на зовнішні ринки для нашої компанії був пріоритетним завданням. Адже споживання рапани в Україні не надто поширене, тоді як для світу це традиційний продукт. Наприк­лад, в Туреччині його видобувають вже майже 40 років, у Болгарії — 25. Чорноморська рапана цінується на турецькому, азійському ринках за смакові якості. Тому нашу компанію і цікавить насамперед експорт, а українського споживача плануємо привчати до своєї продукції, поступово збільшуючи обсяги виробництва для внутрішнього ринку.

 

Юлія Абакумова