Олег Калашніков: Я за ринкову економіку, і вважаю виправданим менше втручання держави в систему охорони здоров’я

Бізнес
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Олег Калашніков, співвласник медичної мережі "Добробут" та клініки "Борис".

— Ви давно у бізнесі, який, так чи інакше, пов’язаний з медициною. Чим вам цікава ця сфера?

— Я взагалі інженер за освітою, в університеті вивчав оптику, тому для мене це знайома сфера. Можна сказати, що в “Люксоптиці”, одному з наших бізнесів, я працював за спеціальністю. В 2013 р. мій друг Ігор Мазепа прийшов до мене з проектом “Добробут” і запропонував розглянути його як можливу інвестицію. Ми проаналізували перспективи і купили цей проект. Я став керуючим партнером у “Добробуті”. Ми з партнерами присвятили багато часу вивченню досвіду інших країн, і саме тоді я повірив у приватну медицину, зрозумів, що вона може бути цікавою та довготерміновою інвестицією.

— У державної медицини взагалі є майбутнє?

— Складне питання, адже в кожній країні по-різному розвивається система охорони здоров’я: десь держава більше присутня, десь — менше. Я за ринкову економіку, тож вважаю виправданим менше втручання держави в систему охорони здоров’я. Наприклад, у Грузії держава не надає медичні послуги, і якість цієї сфери значно поліпшилась. Перевага державних клінік у тому, що вони лікують безкоштовно. Я вважаю, що і приватні, і державні клініки мають працювати в рівних умовах, в єдиному просторі та мати рівні можливості. Це дуже важливо, аби умови були рівні для всіх. Але очевидно, що це рішення лягає на плечі держави.

— Поговоримо про підсумки року. Це, звичайно, угода купівлі клініки “Борис”. З якою метою придбали і що очікуєте?

— З клінікою ми вели переговори роки чотири. І причини, з якої починали і чому купили, вже різні. “Борис” ми купували з ідеєю створення дитячої лікарні з перинатальним центром. Зараз наше бачення трансформувалось у зв’язку з тим, що “Борис” добре працює, хоча стан клініки залишає бажати кращого. Тому ми плануємо провести ремонт та закупити нове обладнання, щоб у перспективі мати універсальний медичний центр для всієї родини на Лівому березі Києва. Також наступного року плануємо відкрити другий корпус лікувально-діагностичного центру для дітей та дорослих на вул.Сім’ї Ідзиковських.

— А чому переговори тривали чотири роки? Невже справа була в ціні?

— Ми якраз не могли домовитися щодо ціни. Було багато учасників процесу, й з усіма треба було домовлятися і все узгоджувати.

— І які результати 2019 р. мають “Добробут” та клініка “Борис”?

— Оскільки “Борис” ми купили лише в липні, тому про результати говорити поки зарано. “Добробут” завершує рік з таким основним показником: ми надаємо медичні послуги 250 тис. пацієнтів у Києві та Київській області. Попередньо обіг цьогоріч збільшився на 35% — до 1,2 млрд грн з EBITDA на рівні 10%, що, на жаль, нижче за міжнародні стандарти ринку приватних медичних послуг.

— З чим пов’язуєте такі показники?

— Насамперед з тим, що наша компанія “біла”. Вся виручка йде в касу, всі зарплати “білі”, податків на зарплату ми, певно, заплатимо цьогоріч близько 220 млн грн, ми достатньо прозорі в цьому сенсі.

— Гадаєте, в Україні бути “білим” набагато важче, ніж “сірим”?

— Розумієте, якби вся сфера була “біла”, тоді це була б норма. А так відчуваєш себе “білою вороною”.

— Коли у бізнесу змінюються власники, дуже часто певний відсоток співробітників іде. Чи у вас так було?

— Не було масового виходу. Звісно, корпоративна культура в “Добробута” і “Бориса” різна. Але варто відзначити, що там достатньо згуртований колектив, бо на тлі низької матеріальної бази колектив показував дуже хороші результати, і ми зацікавлені у збереженні всієї команди. За рік, я впевнений, ми зможемо налагодити систему взаємодії.

— Майбутнє медицини, звісно, залежить від якості майбутніх кадрів. Як ви оцінюєте медичну освіту?

— Вважаю, що освіта переживає системну кризу. Звісно, без постійного притоку професійних кадрів не може бути якісної медицини. Додайте сюди ще фактор міграції і відтоку кадрів за кордон, й отримуємо ще більший дефіцит.

Ідеально було б, якщо була би можливість купувати університети. Я б купив такий і розвивав би його.

— Який він — медик 2030? До чого готуватися в майбутньому?

— Штучний інтелект та технології, звісно, проникають й у медичну сферу, проте без медика не обійтися. Безумовно, завдяки технологіям поліпшуватимуться і діагностика, і прогнозування. Але під діагнозом чи спрогнозованим рішенням має стояти підпис лікаря.

— Поділіться планами на майбутнє. Якими ви бачите свої клініки за 10 років?

— Світ дуже швидко змінюється, тож дуже важко передбачити, яким він буде за 10 років. Медичний бізнес завжди має декілька складових: якість медичної послуги, яка має бути, безумовно, високою, та легкість і зручність отримання цієї послуги. Для мене “Добробут” буде саме про такий сервіс — якісно, швидко та, наскільки це можливо, безболісно для пацієнта. На жаль, медицина дискредитована в очах пацієнта.

— Чи можливе у майбутньому синергічне об’єднання клінік?

— Гадаю, що об’єднання можливе в будь-якому випадку, адже цей бізнес фінансово ємний. І для створення сучасних та ефективних форм лікування необхідно залучення величезної кількості ресурсів. І від того, що лікування буде покращуватися, дешевшати воно не буде, адже впроваджуватимуться нові технології, дорожче обладнання та матеріали. Аби підтримувати це на високому рівні, потрібні постійні інвестиції. І зрозуміло, що чим більша і могутніша компанія, тим простіше буде вирішувати ці питання.

Процес масштабування — наступний крок. Зараз мають рости регіональні лідери, відбуватимуться процеси поглинання, а потім вже і злиття.

— Опишіть свій проект мрії.

— Я хочу побудувати таку клініку, що стане клінічною базою, навколо якої виросте університетське містечко. Також це налагодження системи післядипломної освіти. Ідеально, якщо це буде симуляційний центр освіти чи студентський медичний хаб з освітніми програмами.

— Чи реально досягти цієї мети в найближчі 10 років?

— Університет — так. І “Добробут” у найближчому майбутньому буде займатися освітніми проектами, але до цього треба ще підготуватися. Це великі інвестиції людських та фінансових ресурсів. Моя мрія — повернути довіру українців до нашої медицини. І якщо нам за 10 років вдасться це зробити і держава покриватиме частину витрат, то я буду боротися за кожного пацієнта, аби вони не їхали лікуватися за кордон.