Денис Парамонов: "Мій бізнес і за 10 років працюватиме в Україні"

Бізнес
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Власник "Салтівського м’ясокомбінату" — про те, чи потрібне наше м'ясо за кордоном, чим комбінат дивує споживачів та про власні мрії

"Салтівський м’ясокомбінат", власником якого є Денис Парамонов, — одне з найбільших підприємств України, що працюють у сфері м'ясопереробки і виробництва ковбас та м'ясних делікатесів. За роки існування компанії вдалося завоювати симпатії широкого кола споживачів і створити розгалужену торговельну мережу, яка налічує понад півсотні точок у різних регіонах країни.

Як комбінат завершує поточний рік, з якими планами входить у 2020-й та як бачить себе через 10 років — про це БІЗНЕС поговорив із власником "Салтівського м’ясокомбінату" Денисом Парамоновим. 

— З якими результатами ваше підприємство завершує 2019 рік? Чи був він вдалим?

— 2019 рік став для нас дуже успішним роком активного розвитку бізнесу та створення нових можливостей. У сім’ю наших підприємств влився новий м’ясокомбінат у Білій Церкві. Наступного року ми порадуємо споживачів новим м’ясним брендом, що об’єднав в собі традиційну для нашої компанії високу якість продуктів та найінноваційніші маркетингові тренди українського ринку. Загалом лінійка продукції усіх наших комбінатів оновилася приблизно на третину.

У відповідь на швидкий розвиток тренду "магазин біля дому" ми розширили нашу мережу фірмових магазинів. Цьогоріч відкрили понад 50 точок у різних регіонах Украї­ни. У 2020 році плануємо розвивати нові формати магазинів, вводити нові товарні групи, збільшувати категорії свіжого м’яса та продуктів To Go.

Ми поглибили й розширили наше партнерство з націо­нальними роздрібними мережами та й надалі будемо активно рухатися у цьому напрямку.

Нам вдалося досягти поставлених цілей. Наступний рік стане для нас роком амбітних викликів, роком інновацій у всіх сферах — від виробництва до маркетингу.

— Ви маєте стратегічну мету розвитку компанії чи віддаєте перевагу вирішенню тактичних завдань?

— Я дотримуюся принципу Френка Ллойда Райта: "Думай глобально, дій локально". Без стратегічної мети, мінімум років на п’ять, така велика компанія розвиватися не може. Виробничі процеси, стосунки з постачальниками, кадровий ресурс, інвестиційна політика — всіма цими процесами можна управляти, лише дивлячись вперед, орієнтуючись на важливі для власника цілі.

Для вирішення тактичних завдань працює команда високопрофесійних топ-менеджерів. Я беру активну участь у розгляді нових ідей, часто сам генерую нові проекти. Участь в операційному житті компанії дозволяє тримати руку на пульсі, відчувати перебіг процесів та підтримувати перспективні напрямки розвитку.

— Яким ви бачите свій бізнес за 10 років? Він буде продовженням нинішнього чи це будуть нові напрямки/продукти?

— Насамперед, мій бізнес і за 10 років буде працювати в Україні. І він точно буде пов’язаний з м’ясом. Ми — виробнича компанія, і саме в цьому напрямку розвиватимемось. Що стосується продуктів та каналів їхнього збуту, то ми відповідаємо на запити ринку, а деколи навіть формуємо їх. Вимоги до м’ясних продуктів змінюються, інтернет надає більше можливостей для розвитку торгових марок і взаємодії зі споживачем. Ми моніторимо світовий досвід, відкриваючи нові продукти для українського ринку та знайомлячи з нашими ковбасами споживачів інших країн.

—  Чим хочете здивувати споживачів?

— Чим дивуватимемо покупця наступного року? Перед­усім новими смаками. Серед запланованих нами новинок — "італійська" лінійка, ковбаса з пліснявою. Також продовжуватимемо розвиток категорії улюблених в Німеччині та Австрії ковбасок-гриль, лінійка яких вже набирає неабиякої популярності в Україні.

Звичайно, ми проводимо дослідження споживчих вподобань. Нам у цьому дуже допомагає фірмова торгівля, де наш споживач видає безпосередню реакцію на той чи інший продукт.  Як сказав Дмитро Дубілет: "У клієнтів не треба питати. За ними треба спостерігати". І, звичайно, робити висновки.

— А чи чекають на наше м’ясо за кордоном? Є в Салтівського комбінату можливість/потужності/бажання поборотись за іноземного споживача?

— У нашій довгостроковій стратегії є напрям виходу на світові ринки. Однак треба враховувати специфіку ринків м’ясних виробів. У різних країнах і регіонах світу споживчі вподобання сильно відрізняються. Для більшості держав м’ясопереробка — це стратегічна галузь, в якій перевага віддається локальним виробникам. Тому не завжди можливий шлях простого експорту готової продукції. Ми не плануємо боротися за споживача ні в Україні, ні за її межа­ми. Ми робимо так, щоб максимально відповідати потребам, давати якісну продукцію й тішити наших клієнтів. Це не боротьба, а сервіс. На будь-якому ринку, в будь-якій країні й у кожному регіоні світу ми вирішуємо, як надати цей сервіс найефективніше.

— За вашими прогнозами, чи зміниться обсяг споживання м’ясних виробів в Україні згодом? Чи зважає ваша компанія на глобальні тренди: заклики до скорочення споживання м’яса, до переходу на здоровий спосіб життя, до виробництва штучного м’яса?

— Україна все глибше інтегрується в світову економіку. Ми все більше подорожуємо, привозимо новий досвід, моделі споживання. Тому ігнорувати очевидні світові тренди просто неможливо. Однак важливо правильно імплементувати світовий досвід і тренди в нашу реаль­ність. Україна — країна м’ясоїдів, ковбаса — наша націо­нальна їжа (посміхається). Головна цінність поточного ЗСЖ-тренду — орієнтація на якісні продукти, усвідомлений підхід до харчування. Тому ми постійно вдосконалюємо рецептури, ретельно добираємо постачальників сировини. Що стосується штучного м’яса — ми моніторимо всі технологічні новинки та, найголовніше, стежимо за клінічними дослідженнями у цій галузі. Для нас найважливіше — це безпека продукту для здоров’я людей як в коротко-, так і в довгостроковій перспективі. Тому поки в нашому асортименті продукти зі штучного м’яса не з’являться.

— Що могло би спростити життя звичайного українського бізнесмена?

— Останніми роками активно виходять на ринок невеликі виробники ковбас і м’ясної продукції. З одного боку, це прекрасно, це означає, що малий та середній бізнес в Україні розвивається. З іншого боку, є й нюанси: далеко не завжди крафтові виробники контролюють якість продуктів на всіх ланках ланцюжка поставок. А це значні ризики для споживача, які, за поточної ситуації в українському законодавстві, практично неможливо усунути.

Я сподіваюся, що наступного року буде прийнято відповідний закон та впроваджено працюючі механізми контролю за обігом продуктів тваринного походження. Це не лише захистить українського споживача від неякісної ковбаси, а й гармонізує наше законодавство з правом ЄС.

Особливу надію я покладаю на імплементацію Закону про встановлення РРО. Я абсолютно впевнений, що обов’язкова видача покупцеві чека — класичного або електронного — найважливіший механізм захисту споживача від неякісного товару, а підприємців — від недобросовісної цінової конкуренції.

Ще одна проблема, з якою стикаються всі бізнесмени країни, — дефіцит кадрів. Вирішувати її необхідно одразу на декількох рівнях, адже проблема відтоку спеціа­лістів за кордон — це результат неефективної політики не лише держави загалом, а й кожного роботодавця окремо. Тому 2020 р. ми плануємо створити корпоративний університет, вже зараз розробляємо систему кар’єрних ліфтів для молодих фахівців, готуємо програму кадрового партнерства з декількома вишами.

— Про що ви мрієте як пересічний громадянин? Чи пов’язані ваші мрії з вашою справою?

— Як власник великого виробничого бізнесу, я часто буваю за кордоном, спілкуюся з іноземними партнерами та колегами. Мене тішить той факт, що останні кілька років іноземці чітко диференціюють нас як самостійну націю зі своєю історією, традиціями, кухнею. Це дуже приємно. І хочеться, щоб наша країна також сформувала ще й імідж успішної держави як у політичній, так і в бізнесовій сферах.

Я мрію, щоб наші діти, отримавши класну освіту, прагнули залишитися в Україні та продовжити те, що робимо зараз ми. Я — батько двох синів, і моя мрія — щоб вони прийшли в мій бізнес, надали йому нові енергію та силу. Це мої мрії про майбутнє. А зараз я насолоджуюся кожним моментом дорослішання моїх хлопчиків. Я намагаюся максимально брати участь в їхньому житті, підтримую їхні захоп­лення та радію успіхам.

Для мене мій бізнес, мої близькі, мої мрії — це різні складові однієї події, що називається життям.