Та гори воно вогнем! Що робити, коли співробітник вигорів

Бізнес
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Як вчасно розпізнати у працівників професійне вигорання, запобігти його розповсюдженню та підібрати ефективні ліки

Д ві третини штатних працівників компаній просто зараз мають симптоми професійного вигорання. Організації в усьому світі стикаються з кризою в персоналу. Американський інститут суспільної думки Gallup провів дослідження серед 7500 працівників та виявив, що 23% з них страждають від вигорання на роботі постійно, а 44% — час від часу.

Термін “синдром професійного вигорання” був введений американським психіатром Гербертом Фрейденбергером 1974 р. для опису стану деморалізації, розчарування та крайньої втоми, який він спостерігав у працівників психіатричних установ. Тому тривалий час цей термін використовувався лише для професій у соціальній сфері. Однак нині постійні стреси, інформаційне перевантаження, втрата відчуття сенсу — це не проблеми працівників якоїсь однієї сфери. Їхній вплив відчувають представники практично будь-якої професії. Вигорання зазвичай відбувається впродовж тривалого проміжку часу та пов’язане з переживанням хронічного стресу. В цьому стані обов’язки, покладені на особу, перевищують ресурси, доступні для подолання стресу.

І найголовніший парадокс. Зараз компанії пропонують більше можливостей для оздоровлення та покращення самопочуття своїх співробітників — заняття йогою, спальні кімнати, фітнес-зали тощо. Проте вигорання у працівників сягло такого рівня, що Всесвітня організація охорони здоров’я навіть внесла цей синдром до нової редакції реєстру Міжнародної класифікації хвороб.

Тож спробуємо розібратися, як HR розпізнати “палаючого” співробітника та врятувати його з цього “пекла”.

Три вершники вигорання

Жертва синдрому зазвичай зустрічається з трьома “вершниками вигорання”.

“Перша стадія вигорання виглядає навіть дуже бадьоро. Я б назвав її “кураж”, — роз’яснює співзасновник та викладач освітньої платформи Beehiveor, СЕО Human Capital of Ukraine Ілля Бачурін. — Ви працюєте по 10-12 годин, робота, як наркотик, витісняє всі інші сфери — сім’ю, відпочинок, здоров’я. Все стає байдужим. Є лише мета. Проте якщо довго дивитися в одну точку, інший світ втрачає колір. І слідом за такою яскравою першою стадією зазвичай слідують агресія, виснаження і навіть смерть, професійна, звичайно”. Тетяна Чигирин, психолог та очільниця HR-департаменту компанії Kantar TNS Ukraine, погоджується з тим, що вигорання починається з трудоголізму: “Людина завантажує себе роботою, береться за все й одразу, не встигаючи відпочивати. Не дотримується кола життєвого балансу, коли слід приділяти увагу всім вісьмом сферам життя — кар’єрі, здоров’ю, друзям, родині, розвитку, розвагам тощо”.

Трудоголік “гасить пожежі”, нічого навколо не бачить. За куражем приходять агресія, імпульсивність. Ця стадія є невідворотною, і такій людині треба організувати відпочинок, навіть під примусом, адже самостійно впоратися вона вже не може.

Якщо зробити це не вдасться, настає виснаження. Цю стадію часто плутають зі звичайною втомою. Проте важлива різниця існує: якщо після декількох днів відпочинку втома минає, то вигорання нікуди не дівається. “Подумаєш, не виспався! День, два, тиждень… Втома не проходить, до неї додаються апатія, занепад сил. Працювати не хочеться, а зобов’язання є. Доводиться себе змушувати, але з кожним днем це стає складніше і складніше”, — розповідає біотехнолог і засновниця компанії Uwell Ліза Воронкова.

“І от настає момент, коли людині спадає на думку: як так, як я примудрився нічого не робити і при цьому втомитися? Я прокидаюся втомленим. Я працюю, як божевільний, але результату не бачу! Я здригаюся, коли приходять нові повідомлення, і не хочу їх відкривати. Чому навколо одні ідіоти? Я весь час щось роблю, але не розумію, що”, — перекладає людською мовою зарозумілі описи синдрому в реєстрі ВООЗ Ілля Бачурін.

Тож вигорання — це хвороба, результат хронічного стресу на робочому місці, який не вдалося успішно побороти. Для нього характерні три виміри:

  • відчуття виснаження;
  • збільшення ментальної віддаленості від своєї роботи або почуття негативізму чи цинізму, пов’язаного з власною роботою;
  • зниження професійної ефективності.

Як HR-менеджеру розпізнати вигорання

Співробітника з симптомами вигорання помітити нескладно, навіть для непрофесійного психолога. “Це передусім наростаюча байдужість, яка плавно переходить у невдоволення своїми посадовими обов’язками, колективом, керівництвом і компанією в цілому. Підвищена дратівливість, а іноді навіть агресія та цинізм по відношенню до всього того, що відбувається навколо. Посилена незадоволеність роботою зазвичай виливається в незадоволеність іншими аспектами життя,” — нагадує директор з персоналу компанії “IT-Інтегратор” Олена Маслій-Шишова.

“HR-менеджера має насторожити зниження результативності співробітника: якщо раніше виконання тої чи іншої задачі займало години, то зараз дедлайни раз у раз переносяться; якщо в розмові співробітник вживає фрази “нічого не змінити”, “навіщо щось міняти”, кому це треба”. Коли співробітник починає все частіше себе з кимось порівнювати, час його рятувати”, — зазначає Оксана Базарова, HR-менеджер департаменту компанії “Dentsu Aegis Network Україна”.

Тонучий і бритви хопиться

Отже, на руках у HR-менеджера демотивований співробітник. У компанії були наявні об’єктивні передумови, що спричинили його стан: багато проектів, дедлайнів, овертаймів. Можливо, мало місце й нашарування проблем особистого характеру.

Як радить Оксана Базарова, спочатку треба “намацати хворе місце” та зрозуміти, що саме турбує співробітника, адже вигорання — це величезна кількість ігнорованих проблем, які розростаються наче снігова куля. “Запитайте колегу про графік, команду, складнощі та спостерігайте за реакцією. Навіть якщо людина не хоче говорити, по міміці можна все зрозуміти та “розкопати” проблему”, — пояснює пані Оксана.

Зазвичай все вирішується просто. “Кращим рішенням для HR або керівника буде реорганізувати робочий процес, забезпечивши співробітнику належний відпочинок. Не давайте людині в стані вигорання працювати понаднормово, не відправляйте її у короткі відрядження. Розбийте завдання такого співробітника на дрібніші, щоб він відчував обсяг виконаної роботи і своє задоволення від цього”, — пропонує Ліза Воронкова. На її думку, вигорання трапляється, коли людина не отримує належної винагороди за свої зусилля. І тому мозок вирішує, що діяльність марна, і перестає виділяти для неї енергію. Пані Воронкова вважає, що в момент вигорання контакт між тілом і мозком втрачається, й організм починає саботувати роботу. Тому дуже важливо допомогти співробітнику почути власне тіло.

“HR-менеджер має тісно працювати з керівниками усіх департаментів, щоб відстежувати стан своїх підлеглих. Якщо керівник повідомляє HR-менеджеру, що команда перевантажена, час відправляти її на відпочинок, корпоратив чи вихідний”, — ділиться досвідом боротьби з вигоранням в Kantar TNS Ukraine Тетяна Чигирин.

Ілля Бачурін радить підбирати методи роботи з професійним вигоранням виходячи зі стадії, яку переживає “хворий”. На його думку, люди вигорають через втрату сенсу або відчуття відсутності розвитку. “Якщо людина стикається з втратою сенсу, то їй допоможуть кілька консультацій психолога та активний відпочинок з великою кількістю обіймів і добрих справ”, — резюмує експерт.

Саме так трапилось у компанії “IT-Інтегратор”. Завжди активний співробітник з чудовими навичками ведення переговорів після п’яти років роботи і більш ніж 20 успішних проектів перестав залучатися до роботи. Провідного інженера одного з ключових технічних підрозділів перестали тішити заробітна плата, додаткова мотивація за успішно реалізовані проекти, нові завдання. Він вигорів. Цей стан став помітний як безпосередньому керівнику, так і колегам. Керівництво не було готове втратити цінного працівника, тому компанія почала операцію з порятунку інженера. При особистій бесіді керівництво компанії з’ясувало, що на своїй посаді співробітник вже не бачить перспектив. Інженеру запропонували спробувати себе в продажах з можливістю застосування своїх технічних знань при складанні великих угод. Це спрацювало. Співробітник змінив сферу діяльності, при цьому зміг розвити нові компетенції та знайти застосування вже наявним.

Вигорання і методи його профілактики

Ознаки вигорання:

  • Виснаження
  • Відчуття постійної втоми (емоційне, психічне або фізичне)
  • Відчуття відсутності енергії, повного “вичавлення”
  • Відсутність мотивації
  • Брак ентузіазму чи внутрішньої мотивації в роботі
  • Песимізм, цинізм та інші негативні емоції
  • Хронічний стрес та роздратованість
  • Уникання роботи
  • Погіршення стосунків вдома та на роботі
  • Часті конфлікти, пов’язані з об’єктивними ситуаціями. Втім, за інших умов їх можна уникнути
  • Скорочення спілкування як зі співробітниками, так і з рідними
  • Відсутність задоволення
  • Проблеми зі здоров’ям

Чинники, що сприяють підтримці продуктивного стану:

  • Наявність простору і часу для відпочинку
  • Підтримка балансу між життям і роботою
  • Мотиваційні програми для персоналу в залежності від потреб
  • Зрозумілі і прозорі цілі
  • Довірчі стосунки в команді, живе спілкування
  • Право на помилку й уміння сприймати її як цінний урок
  • Політика “відкритих дверей” (кожен співробітник може вирішити своє питання з топ-менеджером компанії при особистій зустрічі)
  • Визнання заслуг перед колегами
  • Щорічне підбиття підсумків діяльності, вибір співробітниками найрезультативнішого колеги
  • Регулярні програми професійного розвитку та підвищення кваліфікації

Фактори, що погіршують стан:

  • Інформаційне перевантаження (24/7 на зв’язку)
  • Відволікання
  • Культура мікроменеджменту
  • Регулярний і (або) несподіваний стрес
  • Некоректний зворотний зв’язок
  • Критика й недовіра (керівникам в цьому контексті рекомендовано надавати перевагу фразі “так, і…” замість “так, але…”)

 

Ольга Пташка