Джаба Ебаноїдзе: Щоб витягнути гральний бізнес з тіні, його треба позбавитися певних обмежень

Бізнес
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Нині політики та експерти палко дискутують на тему легалізації азартних ігор в Україні. Залишається питання: в яких масштабах та за якими правилами нова влада наважиться відновлювати гральну індустрію. 

Екс-заступник міністра юстиції та екс-глава Служби доходів Грузії, експерт Міжнародного центру реформ в Україні Джаба Ебаноїдзе поділився з БІЗНЕСом особистим досвідом реформування грального бізнесу в Грузії.

— Який ефект отримала економіка Грузії від реформування грального бізнесу?

— У 2009-2010 роках в Грузії виросла кількість слот-клубів (клубів гральних автоматів). Це стало соціальним питанням. Громадяни хвилювалися, що на кожному кроці стоять ігрові заклади та приваблюють молодих клієнтів. З цим потрібно було щось робити. Водночас ми розуміли, що гральний бізнес — один із способів привабити туристів. Тому ми почали замислюватися над новою моделлю.

Спершу ми встановили серйозну плату за ліцензію для казино — близько $2 млн. Ми не обмежували кількість казино, не встановлювали, що вони мають бути тільки в 5-зіркових готелях. Їхню кількість обмежувавлише розмір ліцензії.

Для слот-клубів призначили ліцензію в $0,5 млн і клуби почали об'єднуватися. Адже раніше ліцензію, яка коштувала $10 тис., було не так прикро втратити. Зараз ризикувати половиною мільйона доларів, пускаючи, наприклад, неповнолітніх до зали, навряд чи власник наважиться.

Інший момент. Ми хотіли зберегти багатомірність азартного бізнесу. В країні повинні бути казино, слот-клуби, букмекерські контори, тоталізатори, бінго та лотереї. Ми так розвивали цей бізнес, щоб ця багатоманітність не втратилася.

Зараз в Україні від вивіскою лотереї насправді працюють слот-клуби. В такій ситуації ніколи не буде розвиватися в країні ні казино, ані букмекерство. В Грузії є чітке розмежування: якщо це лотерея — то це лотерея, з паперовими білетами. Якщо вислот-клуб — у вас повинні бути тільки гральні автомати. Якщо у вас встановлений столик з рулеткою — ви казино. За порушення всі отримували величезні штрафи. Так само треба контролювати в Україні різні види грального бізнесу. Тільки за таких умов вони всі почнуть розвиватися.

— З якими проблемами стикалися під час реформування?

— Звісно, були певні незадоволення. Наприклад,у людини налагоджений бізнес, а тут вартість ліцензії підвищується до півмільйона доларів. Але ми пояснювали підприємцям, що ця міра — не заради грошей, головна причина здорожчання ліцензій — соціальна. Що ми теж за продовження їх справи, але для цього їм потрібно об’єднуватись, орендувати більші приміщення, тобто робити певні кроки для реформування галузі.

У свою чергу, ми йшли бізнесу назустріч.На гральні автомати накладається податок від обігу, а обіг з нього специфічний. Ви можете зайти в гру зі $100, а поки граєте (то виграєте, то програєте), машина може "накрутити" обіг у $10 тис.

Ми запропонували рішення. Ми піднімаємо вартість ліцензії, але робимо фіксований податок на гральний апарат. Нам вже нецікаво, який там обіг, головне — кількість автоматів, за кожен з яких платиться фіксований податок в залежності від економічного розвитку того чи іншого міста.

Власники закладів могли збільшувати або зменшувати кількість автоматів в залежності від потоку відвідувачів. Якщо вони бачили, що нема клієнтів, автомати простоюють, то зайві вони відвозили на склад, сплачуючи податок тільки за діючі машини. Таким чином ми зробили дуже спростили принцип оподаткування. Це сподобалося бізнесу.

 

— На вашу думку, для України краще легалізація грального бізнесу по всій території чи тільки в спеціальних ігрових зонах?

— В Грузії ми відійшли від кластерного принципу. Взагалі, для чого створюються такі зони? Вони створюються там, де азартні ігри є соціальною проблемою і народ виступає проти такого бізнесу. Або це держави, де за релігійними поглядами громадяни не хочуть бачити поряд з собою гральні заклади. В Грузії, як і в Україні, немає такого, що релігія нам не дозволяє грати в азартні ігри. Соціальної проблеми теж нема. Жителі, наприклад, Києва не будуть обурюватися, що в 10 готелях чи окремих будівлях відкриють казино.

Тому, якщо ви хочете розвивати туризм і отримати більше доходів в державний бюджет, треба використовувати всю територію України. Звісно, в різних містах треба встановлювати різну плату за ліцензії. Ліцензія для казино в місті Києві не повинна коштувати стільки, як в Харкові. Вартість ліцензії повинна залежати від кількості мешканців, кількості туристів та від рівня економічного розвитку території.

У цій галузі чим більше заборон, тим більше нелегального. Будь-яка заборона сприятиме виникненню підпільних казино чи слот-клубів. Щоб насправді витягнути цей бізнес з тіні, його треба позбавитися певних обмежень.

Коли кажуть, що держава повинна регулювати кількість гральних закладів, це теж неправильно. Держава не має вказувати, скільки казино повинно бути в Києві. Треба ввести таку регуляцію за допомогою розміру ліцензій, щоб кількість закладів обмежувалася сама собою. Наприклад, якщо ліцензія буде коштувати $2 млн, тоді в Києві може бути 40 казино. Якщо для вас це дуже багато, то зробіть ліцензію в $5 млн, і відкриється 30 казино і так далі.

У Грузії до реформування в державний бюджет заходило $35-40 млн від грального бізнесу в бюджет, після реформування станом на 2018 рік — $250 млн. Для нас це велика сума. Якщо порівняти населення Грузії у 4 млн осіб і України в 45 млн, то можна приблизно зрозуміти, які гроші отримає Україна від вдалого реформування грального бізнесу.

Андрій Зінченко