business head ads

Як створити пасіку "з нуля" і скільки на цьому можна заробити

Бізнес
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Вітчизняне бджільництво після стрімкого злету попередніх років переживає не найкращі часи. Головна причина кризи експортно-орієнтованої нішевої галузі — погіршення кон’юнктури світового ринку меду, падіння ціни на продукт. Усе це на тлі нинішнього несподіваного укріплення гривні аж ніяк не на руку експортерам меду. Як наслідок, маємо зниження закупівельної ціни на наймасовіший в Україні соняшниковий мед ледь не до 30 грн/кг. Тоді як кілька років тому вона сягала 50 грн/кг. Криза відсіює неефективних виробників, які змушені йти з ринку, продаючи власні пасіки. Разом з тим криза — це нові можливості для нових гравців. Проте купувати пасічне господарство, що зазнало фіаско, нехай і за заниженою ціною, — не найкращий варіант. Правильніше будувати свою справу "з нуля".

Пропонуємо кейс зі створення невеликої сімейної пасіки медового напрямку на 100 бджолосімей. Цього цілком достатньо для входження в бізнес. Якщо справа піде, розширити її можна швидко. Принагідно зазначимо, що в Україні наразі немає історій успіху зі створення промислових пасік із кількістю бджолосімей більше 1000.

На старт!

Купувати бджіл краще у квітні-травні у вигляді так званих бджолопакетів. Але перш ніж їх купувати, треба подбати про вулики. Ще декілька років тому, коли галузь переживала бум, замовити вулики, особливо у великій кількості, було справжньою проблемою: майже усі майстерні мали замовлення на кілька місяців наперед. Зараз ажіотаж спав, тож проблем з цим немає. Попередньо ви маєте визначитися з конструкцією вулика. Їх чимало, але найбільшою популярністю в промисловців користуються багатокорпусні вулики Лангстрота-Рута. 4-ярусний дерев’яний вулик коштуватиме близько 1300 грн. Отже, перша інвестиція складе 130 тис.грн.

bdjoliАльтернативою традиційним важким дерев’яним вуликам є сучасні вулики з синтетичних матеріалів: пінополістиролу та пінополіуретану. Такі вулики мають низку переваг, але недоліки в них також є. Чи не головний — чимала ціна!

Кожен з чотирьох корпусів вулика треба укомплектувати 10 рамками. Усього на 100 “домівок” — 4 тис. шт. Ціни на рамки різні. Один комплект дерев’яних заготовок для якісної сучасної євро-рамки за таких обсягів коштуватиме близько 7 грн, тобто до загальних витрат додаємо ще приблизно 30 тис.грн (потім рамки необхідно буде зібрати та натягти дріт, який теж треба купити). І це ще не все.

Щоб бджоли змогли швидко відбудувати стільник, потрібно оснастити його штучною вощиною, яку знов-таки доведеться придбати.

1 кг вощини коштує в середньому близько 180 грн. На 4 тис. рамок знадобиться 250 кг вощини — тобто додаємо ще 45 тис.грн. Разом інвестиції вже перевищать 200 тис.грн. І це ще без бджіл.

Динаміка цін на бджіл останнього сезону потішить покупців. Слідом за медом значно подешевшали і вони. Стандартний 4-рамковий бджолопакет цієї весни можна було придбати за 800-900 грн. Є всі підстави очікувати збереження цього цінового тренду й наступного сезону. Отже, за бджіл доведеться викласти ще до 100 тис.грн. Важливо придбати “правильних” бджіл: здорових та продуктивних. В іншому випадку під загрозою опиниться весь бізнес-план.

Треба рухатися

Бджоли придбані, заселені у вулики. Тепер задача — “розігнати” невеличку сімейку, щоб вона розрослася якомога більше й, освоюючи корпуси вулика, відбудувала максимальну кількість рамок. Для цього потрібен постійний взяток — надходження свіжого нектару та пилку. Відповідно, пасіка має бути розташована у місцевості з відповідними умовами.

Зазначимо, що на практиці знайти такий райський куточок, де весь час щось цвіте в достатній кількості, майже нереально. До того ж перенасиченість “чужими” бджолами створює конкуренцію у пошуках кормів. Оптимальне для стаціонарної пасіки місце дислокації можна знайти хіба що на якомусь віддаленому покинутому хуторі. А взагалі, пасіка медового напрямку має бути мобільною, аби оперативно рухатися до медоносів.

Задачу мобільності можна вирішити різними шляхами. Починаючи від банального перевезення вуликів на вантажівці з ручним завантаженням/розвантаженням та закінчуючи спеціальними кочовими модулями, або платформами, на яких вулики стоять постійно (“пасіка на колесах”). Зазначимо, що в світі на промислових пасіках вулики зазвичай розміщуються на євро-піддонах по чотири одиниці. Завантажуються спеціальними маніпуляторами, якими оснащена вантажівка. Це обладнання коштує тисячі доларів. У будь-якому разі слід розуміти, що кочівля — задоволення не з дешевих, хоча б через вартість паливно-мастильних матеріалів.

Збираємо врожай

Якщо справа пішла більш-менш добре: придбані бджоли виявились якісними та працьовитими, не захворіли, не зроїлися, вдалося оминути потрав пестицидами, то на взятку із соняшника у південно-східних регіонах країни можна розраховувати отримати до 60 кг меду на бджолосім’ю. Це десь три корпуси у вулику, повних меду.

Тепер цей мед треба забрати — відкачати. Відкачка меду, мабуть, найбільш працемісткий процес у бджільництві. Його, звичайно, можна механізувати, але це коштуватиме грошей, і чималих. Але хай там як, а мед неможливо добути без медогонки. Вони бувають різної якості, потужності. Сучасний агрегат для пасіки на 100 сімей коштуватиме близько 30 тис.грн. Перш ніж відкачувати мед стільники слід розпечатати, тобто відкрити воскові кришечки. Це можна робити вручну за допомогою спеціального ножа чи виделочки. А можна придбати автоматичну “розпечатку” — спеціальний верстат, що потягне на 40 тис.грн.

Для довідки: лінії повного цик­лу для відкачки меду на промислових пасіках закордонного виробництва, які забезпечують максимальну продуктивність праці, коштують €20-30 тис.!

Рахуємо економіку

Сумарний медовий врожай з нашої умовної пасіки може скласти 6 т (60 кг х 100 вуликів). Такий обсяг меду наразі можна здати заготівельникам максимум по 33 грн/кг. Відтак, загальна виручка становитиме близько 200 тис.грн. Тоді як загальні інвестиції плюс ви­трати склали близько

400 тис.грн. Звичайно, левова частка цієї суми підлягатиме амортизації впродовж десятків років, оскільки йдеться про основні фонди. Якщо розкинути їхню вартість лише на 10 років, отримаємо витрати по 40 тис.грн на рік. Є ще поточні витрати на пальне, ветеринарні препарати, цукор для годівлі бджіл узимку тощо. Але головна стаття собівартості у бджільництві — це зарплата пасічника.

Якщо власник пасіки працює сам, як це відбувається на типових сімейних пасіках, то зарплатню важко відокремити від прибутку. Крилатий вислів: “Кадри, які вирішують усе”, цілком і повністю справедливий для бджолярської справи. Пасіка не матиме майже ніякої цінності, якщо нею керуватиме невіглас. Ринок праці фахівців з бджільництва в Україні тільки-но зароджується. Зарплати у кілька тисяч гривень, які на ньому озвучують, зовсім не відповідають очікуванням справж­ніх фахівців, котрі зазвичай працюють на себе, маючи власні успішні пасіки. Відтак, у бажаючих спробувати себе в медовому бізнесі немає іншого шляху, як самостійно пізнавати тонкощі бджільництва — нелегкої справи, де теорія максимально розходиться з практикою.

Якщо від нашої виручки у 200 тис.грн відняти амортизацію у 40 тис.грн, то вийде 160 тис.грн. зарплатні/прибутку. Це лише десь трохи більше за 13 тис.грн на місяць. Так, бджолярський сезон триває півроку, але ж жити треба увесь рік.

Якщо такого заробітку замало, варто масштабувати пасіку в рази, але тоді слід готуватися до нових викликів та ризиків.

 

Дмитро Гриньков