Велика ставка

Бізнес
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Під час свого візиту до Туреччини Президент України Володимир Зеленський пообіцяв легалізувати азартні ігри в Україні. Залишається питання: в яких масштабах та за якими правилами нова влада наважиться відновлювати індустрію

Президент України Володимир Зеленський доручив Кабінету міністрів до 1 грудня підготувати закони про легалізацію грального бізнесу. Втім, як саме цей процес відбуватиметься, наразі незрозуміло. Раніше глава держави наголошував, що йдеться про легалізацію “казино в 5-зіркових готелях, що стимулюватиме розвиток туристичного кластера регіону біля Чорного моря”. Як відомо, гральний бізнес в Україні офіційно заборонений, проте казино та гральні автомати можна зустріти майже на кожному кроці. Тож, вважають бізнес та експерте середовище, не краще було б не обмежувати азартну територію виключно 5-зірковими готелями? Адже глобально ситуацію цей половинчастий захід не змінить, бо більшість гральних закладів й надалі працюватимуть у тіні, не сплачуючи податків до бюджету.

Історія питання

Передумов для закриття всіх казино 2009 р. було дві. Перша — українські казино стали місцем, де відмивалися доходи, отримані у неправомірний спосіб. Друга — в ніч на 7 травня в Дніпрі на першому поверсі 5-поверхового житлового будинку в залі гральних автоматів “Метро Джекпот” виникла пожежа, внаслідок якої дев’ятеро людей загинули, 10 постраждали. Попередньо причиною трагедії називали недотримання закладом правил пожежної безпеки, однак за півроку правоохоронці заявили, що причиною займання став підпал з міркувань помсти.

Після трагедії уряд ініціював перевірку всіх гральних закладів країни. Як результат, 15 травня 2009 р. Верховна Рада прийняла Закон #1334 “Про заборону грального бізнесу в Україні”, яким:

  • заборонила в Україні гральний бізнес та участь в азартних іграх;
  • відокремила організацію та проведення лотерей від азартних ігор;
  • доручила Кабінету міністрів впродовж трьох місяців з дня набрання чинності Законом “розробити і внести на розгляд Верховної Ради законопроект про діяльність з організації та проведення азартних ігор у спеціально відведених для цього гральних зонах”.

Однак де-факто нічого з цього зроблено не було.

Згідно з чинним законодавством під заборону підпадає діяльність усіх учасників ринку, окрім трьох операторів лотерей: “Українська національна лотерея”, “М.С.Л.” і “Патріот”.

Незважаючи на бурхливу діяльність, термін ліцензій операторів насправді вже давно вичерпаний — ще у I кварталі 2014 р. Тому оператори повинні були припинити свою діяльність. Однак влада вирішила, що оператори зможуть працювати до прийняття профільного закону, який має регламентувати діяльність в лотерейної сфері та чітко визначити, що взагалі можна вважати лотереями. Втім такого документа досі немає, хоча працюють над ним уже давно.

Тіньовий ринок

У грудні 2014 р. міністр внутрішніх справ Арсен Аваков оголосив безкомпромісну війну салонам гральних автоматів. “Ніяких кривих компромісів і варіантів. Впродовж десяти днів міліція послідовно і неухильно зупинить всі гральні заклади. Почнемо з Києва, далі — по всій країні”, — заявляв міністр. Відтоді кількість гральних салонів збільшилася в сотні разів.

На тлі відсутності чіткого законодавства під вивіскою лотерей почали працювати зали гральних автоматів, інтернет-казино, букмекерські контори. Найпопулярнішими стали салони гральних автоматів. Це темні приміщення, де можна вживати алкоголь і палити. Клієнтами таких закладів часто стають неповнолітні, пенсіонери та лудомани. Надприбутки закладів формуються завдяки 1-2% залежних від азартних ігор клієнтів.

Власником такого закладу може стати будь-хто. Потрібно лише укласти угоду з офіційним лотерейним оператором, своєрідну франшизу. Оператор встановлює на обладнання свою легальну лотерейну програму. Вона дозволяє гравцеві вписати номер лотерейного квитка і розіграти його один раз. Тобто лотерейна програма зупинить гру сама та сповістить про те, що квиток розіграний, озвучить результат. Гравцеві доведеться купувати в касі ще один квиток з новим номером, щоб зіграти ще раз.

Але більшість власників точок, які мають ліцензію оператора, замінюють лотерейну програму в автоматі софтом, який дозволяє грати в більш інтенсивному темпі, поки у клієнта не закінчаться гроші. Найпопулярнішим нелегальним софтом є російська програму “Чемпіон”. У ній навіть передбачена “червона кнопка” на випадок перевірки. Якщо її натиснути, на всіх комп’ютерах включається програма оператора. Є варіанти, коли офіційний оператор лотерей не отримує нічого — заклад функціонує повністю нелегально зі своїм блекджеком під правоохоронною “кришею”.

Як в першому, так і в другому випадку йдеться про ніким не контрольовані мільярдні потоки готівки. За даними колишнього міністра фінансів Олександра Данилюка, тіньовий гральний бізнес щорічно приносить своїм власникам близько $1 млрд.

За словами віце-президента Української асоціації ігрової індустрії Олексія Євченка, існування тіньового грального бізнесу вигідне певному політичному істеблішменту, що зацікавлений і залучений у цей процес, та правоохоронцям, які, взагалі-то, повинні протидіяти незаконній діяльності казино, але навмисне цим не займаються.

Аргументи за

Всупереч очікуванням, заборона не посприяла захисту суспільства від загроз з боку індустрії азартних ігор. Істотна частина ринку, яка раніше легально надавала свої послуги, була змушена піти в тінь, в результаті позбавивши державний і місцевий бюджети податкових надходжень і ліцензійних зборів. Це призвело не лише до виникнення неконтрольованих і неоподатковуваних фінансових потоків, а й до серйозних порушень прав і свобод громадян, передусім неповнолітніх. Не на користь заборони свідчать і суттєві технічні зміни на ринку: в Україну прийшли сотні мобільних додатків, що надають доступ до азартних ігор на відстані одного дотику.

“Наразі гральний бізнес не приносить доходів державі, а повинен, і в дуже великих розмірах, — перелічує Олексій Євченко вигоди легалізації тіньової індустрії. — Якщо він легалізований, тоді захищені не лише власники закладів, а й гравці. А наша країна отримуватиме додаткові інвестиції з будівництвом нових казино та готелів. Разом з цим обов’язково збільшиться туристичний потік. І ще один важливий момент: легалізація виб’є економічну основу в корумпованих правоохоронців, які “кришують” зараз цей бізнес”.

Схожі думки висловлює голова Всеукраїнського об’єднання роботодавців галузі відпочинку та розваг Ігор Макієвський: “Гральний бізнес — це ціла галузь економіки, в якій, за нашими даними, до закриття працювали близько 200 тис. людей. Це робочі місця, які люди втратили. І це в тому числі податки. Держбюджет потенційно може отримувати від цієї галузі 5 млрд грн податків на рік — на цій цифрі сходяться більшість експертів галузі”.

Ігрові зони

З перспективою легалізації азартних ігор в Україні серед експертного середовища почалися запеклі суперечки щодо створення в державі так званих ігрових зон. Наприклад, у Сполучених Штатах казино дозволені в колишніх резерваціях індіанців задля приваблення туристів. Є приклад міста Лас-Вегас: завдяки дозволу на відкриття казино лише в цьому населеному пункті нікому не потрібна місцевість в пустелі перетворилася на справжню туристичну Мекку.

Прихильники створення спеціальних ігрових зон в Україні аргументують це тим, що в нашій державі складний економічний рельєф і вона не зможе перетворитися на одну велику ігрову зону, як це сталося, наприклад, у Грузії. Також для легалізації грального бізнесу в масштабах всієї

країни необхідно мати сильну силову вертикаль або потужні державні та громадські інститути, які б забезпечили правове регулювання галузі. На думку прихильників ігрових зон, українська влада не зможе в масштабах всієї країни забезпечити певний рівень правового захисту для бізнесу, з одного боку, і запобігти негативному впливу азартних ігор на населення — з іншого.

Як приклад, фахівці наводять модель Південної Кореї, що поєднала індустріальний розвиток, сектор послуг, розвиток інновацій, науки, освіти з ігровими зонами. Там все це не суперечить одне одному, а навпаки — міксується і призводить до динамічного зростання економіки. У Південній Кореї ігрові зони взагалі є одними з головних точок зростання національної економіки. Вони посилюють туристичну та інвестиційну привабливість країни й водночас не створюють соціальну напругу.

Проте, у прихильників виокремлених зон є опоненти, налаштовані не так оптимістично. На думку пана Макієвського, мають бути легалізовані всі види азартного бізнесу. І вони повинні бути доступні не лише в особливих зонах. “Якщо дозволити казино тільки в одному місці (особливо часто говорять про депресивні регіони), а в усіх інших заборонити, ефекту для економіки від цього не буде ніякого, — зауважує він. — Держава не доб’ється істотних доходів для бюджету від галузі, і тіньовий ринок побороти буде неможливо. Інакше кажучи, це має бути не імітація, а легалізація”.

В Україні можуть одночасно діяти спеціальні ігрові зони паралельно з легалізованими закладами по всій території країни, але з певними обмеженнями, вважає Олексій Євченко: “Якщо ви хочете створити ігрову зону й розвивати її, вона має бути в цьому регіоні одна чи дві. Щоб гість або турист приїздив саме сюди грати. Таким шляхом створюються ігрові зони в якості великого інвестиційного проекту”.

Лудоманія

І наостанок хочеться нагадати про соціальне навантаження на гральний бізнес. Функцією держави є захист своїх громадян від лудоманії — психічної хвороби, яка характеризується патологічною схильністю до азартних ігор. Часті повторні епізоди участі в азартних іграх, які домінують у житті людини, ведуть до втрати соціальних, професійних, матеріальних і сімейних цінностей. Якщо звернутися до досвіду інших країн, де гральний бізнес легальний і регулюється урядом, можна знайти багато прикладів захисту гравців від залежності.

Передовсім увійти до багатьох закладів можна виключно за документом, що посвідчує особу. Це необхідно для того, щоб переконатися: людина повнолітня, тобто відповідальна за свої вчинки, та не входить до реєстру проблемних гравців. Такий облік веде кожне легальне казино. Відвідувач закладу має право повідомити про наявність у себе проблем з азартною залежністю та попросити обмежити себе, наприклад, в часі гри. А в Грузії, до речі, це може зробити не лише лудоман, а й члени його сім’ї.

Крім того, в кожному казино, яке цінує свою репутацію, є менеджер, який стежить за ситуацією в залі. Якщо він помічає, що гравець постійно підвищує ставки й не планує зупинятися, він обов’язково підійде та спробує розібратися, в чому справа.

Небезпечною є ситуація, коли в країні процвітають підпільні казино, в яких відсутня будь-яка система безпеки і куди пускають усіх, незважаючи на вік чи платоспроможність. Тому, коли в Україні в гральний бізнес нарешті прийде закон, від цього виграють усі учасники процесу — і гравці, і свідомі підприємці.

lojenkoГеоргій Ложенко, президент оператора державних лотерей “М.С.Л.”

“Торік ми розпочали боротьбу з тіньовими ділками”

— Нинішня ситуація з кількістю нелегальних гральних закладів обумовлена цілим комплексом рішень окремих чиновників й одіозних народних депутатів, прийнятих впродовж останніх п’яти років. І робилося це заради переділу лотерейного ринку.

Все почалось з прийняттям у грудні 2014 р. змін до Податкового кодексу, якими передбачалось оподаткування навіть дрібних виграшів. Як наслідок, гравець, який витратив, наприклад, 5 грн на квиток і виграв 5 грн, на руки, отримує лише 4,56 грн. Для пересічного гравця стало вигідніше грати в нелегальних салонах, де його виграші не обкладаються податками.

Водночас 2014 р. відповідальні чиновники Міністерства фінансів повинні були розробити, а Кабмін — затвердити, нові ліцензійні умови для лотерейного ринку. Проте замість затвердження нових прозорих ліцензійних умов тодішні прем’єр-міністр та очільник Мінфіну намагались протягнути на лотерейний ринок Ощадбанк як єдиного лотерейного оператора в Україні. Оскільки банк на той час мав нульовий досвід в організації лотерей, йому відводилась роль ширми. Але згодом ініціативу перебрала команда Президента, яка забажала монополії для свого власного оператора лотерей.

В результаті ми всі могли спостерігати масований наступ гральних залів під прикриттям приватного лотерейного оператора та правоохоронних органів, створення соціальної напруги та нанесення збитків державі.

Взагалі-то легальність будь-якого закладу має визначати компетентний орган держави. Але замість цього органу зараз вакуум — ринок пробують регулювати застарілими методами початку 2000-х років. Але ринок росте і потребує більш технологічного регулювання та залучення до цього чиновників з вищим рівнем компетенції.

Компанія “М.С.Л.” не має жодного стосунку до нелегальної діяльності у вигляді так званих гральних автоматів. Діяльність операторів лотерейного ринку регулюється, зокрема, Законом “Про лотереї”. В “М.С.Л.” дійс­но є зали з миттєвими електрон­ним лотереями, їхню кількість та адреси можна перевірити на нашому сайті. Всі наші лотереї зареєстровані у Міністерстві фінансів, побудовані згідно з принципами “Відповідальної гри” Європейської асоціації лотерей (“М.С.Л.” тричі проходила сертифікацію), Державне казначейство має доступ до нашої центральної системи обліку коштів та може контролювати нашу діяльність.

При цьому хаос, штучно створений на ринку, сильно вдарив по нашій репутації. Ще донедавна в Україні було близько 2 тис. залів, які незаконно використовували наш бренд та ошукували громадян: нібито в цих залах розігрувалися державні лотереї від оператора “М.С.Л.”. Притому вони не платили податків та безконтрольно виманювали гроші в гравців (про принципи “Відповідальної гри” навіть не йдеться). Але ж громадськість дивіться на вивіску, бачить там “М.С.Л.” і думає, що це ми обманюємо людей. Звичайно, що репутація компанії страждає.

Торік ми розпочали боротьбу з тіньовими ділками: разом із ЗМІ проводили рейди по таких залах та запрошували поліцію для фіксації порушень. На жаль, підтримки в правоохоронців ми не знайшли. Або вона була дуже кволою.

Матеріальні втрати понесли всі: і держава, і громадяни, і ми як оператор державних лотерей. Якби зараз лотерейний ринок був врегульований, обсяг податків міг би складати 3-4 млрд грн з подальшим щорічним зростанням. Ці гроші могли б бути спрямованні на соціальні проекти, на медицину, на спорт. Але окремим чиновникам це не цікаво.

 

Андрій Зінченко