“Білі” фінанси — глобальний тренд

Бізнес
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

28 лютого у Харкові відбувся Форум “Корпоративні фінанси 2019: тренди, виклики, можливості”. Підчас заходу відомі фінансисти, бізнесмени та аудитори проливали світло на реальний стан справ у сфері управління корпоративними фінансами.

Спікери Форуму “Корпоративні фінанси 2019: тренди, виклики, можливості” зазначали, що раніше праця бухгалтера полягала у вмінні пройти між “Сціллою і Харібдою”, тобто між дотриманням податкового законодавства і прагненням очільника підприємства отримати вагомий прибуток. Після 1990-х років у сфері фінансів відбулися відчутні зміни. Для фінансового директора, на відміну від бухгалтера, стимулом є не прагнення його керівництва отримати прибуток, а його власний інтерес і націленість на розвиток підприємства. Для бухгалтера головне, щоб зійшовся баланс, а фінансист шукає певні закономірності в бізнесі, щоб озброїти керівництво аналітичними даними, які зроблять компанію успішною. Бізнес 1990-х, 2000-х років і сучасний бізнес в Україні — це зовсім різні етапи розвитку. Гострішала конкуренція, а з нею зростав рівень необхідної професійності кадрів, особливо в умовах міжнародної конкуренції. Український бізнес вимушений відповідати західним передовим моделям, зокрема, й у фінансовій сфері.

Стратегічна фігура

В ході дискусій виникло важливе питання: “Ким є фінансовий директор зараз?”. На думку засновника FGK financial group Сергія Позняка, наразі фінансовий директор — це стратегічна фігура, що має навички планування і визначає фінансове майбутнє компанії. “Фінансовий директор — це опора добробуту та стабільності компанії”, — зазначив пан Позняк. Схожу думку висловив Сергій Політучий, президент групи компаній “Фактор”. Він вважає, що фінансовий директор — це наче працівник медичної лабораторії, який робить аналізи і каже, що в компанії не так. А директор — це хірург, який на основі отриманих даних втручається в процеси компанії.

tlgohjRY

За словами фінансового консультанта Сергія Гончарука, еволюція ролі фінансового керівника компанії починалася с бухгалтерії. Головний бухгалтер займався обліком та податками, але згодом виявилося, що цього замало. Бізнесмени почали придивлятися до західних моделей, де синонімом фінансового директора є фінансовий контролер. Тобто другою функцією став контроль. Але згодом фінансовий директор став сприйматися як людина, яка стимулює надходження грошей до компанії.

Пан Гончарук також зауважив, що на Заході у великих акціонерних міжнародних компаніях функції фінансових директорів досить чітко прописані й формалізовані. Тоді як в локальних компаніях фіндиректор перебуває в постійному контакті з власником, тому вони більше “заряджені” спільною метою, ніж в корпораціях. У локальній компанії фінансовий директор може бути креативнішим і мати більше можливостей для маневру.

Кадрове питання

З огляду на це актуальною лишається проблема підбору кадрів на посаду фінансового директора. Зокрема, бізнесмен Олександр Попов розповів, що стикнувся з проблемою кваліфікованої оцінки рівня кандидатів на посаду фінансового директора. Сергій Політучий, у свою чергу, вважає, що об’єктивним критерієм вибору фіндиректора є практика. Також необхідно звертатися до провідних авторитетів у цій галузі, щоб вони допомогли зробити вибір. “Але найголовніше — це навіть не професійні якості людини, а особисті якості, які мають співпадати з цілями компанії”, — додав пан Політучій

zNcrCwsk

Сергій Позняк, у свою чергу, запропонував спершу подивитися, як кандидат на посаду працює у вашій компаній. Спочатку треба, щоб він протягом двох тижнів найняв бухгалтерів, встановив програми, налагодив фінансовий облік, сформував стратегії. Далі вже протягом трьох місяців треба дивитися, як його стратегії впливають на фінансові показники компанії. Якщо він не виконує ці послідовні задачі, його треба одразу звільняти.

Ні офшорам

Не оминули учасники Форуму й обговорення тенденцій у сфері корпоративних фінансів. Наприкінці 2018 р. на кількох фінансових майданчиках були названі тренди, що визначають розвиток міжнародних фінансових ринків: глобалізація, інтернаціоналізація, конвергенція. Але найбільше учасники Форуму спілкувалися на тему деовшоризації. Спікери зійшлися на думці, що, з одного боку, світ рухається до фінансової відкритості та прозорості, а з іншого — власники бізнесу шукають оптимальні схеми сплати якомога менших податків.

У доказ цьому було наведено низку фактів. Зокрема, ЄС у травні минулого року прийняв Директиву, за якою консультанти, юристи, адвокати та аудитори компаній зобов’язані будуть надавати податковим органам консультаційні схеми, які вони пропонують бізнесу, в тому числі щодо сплати податків. І хоч Україна не є членом ЄС, але подібні тенденції спостерігаються й у нас.

1 січня 2017 р. Україна приєдналася до плану BEPS (Base Erosion and Profit Shifting), розробленого в рамках Організації економічного співробітництва та розвитку. Метою плану дій BEPS є ефективне запобігання міжнародному ухиленню від сплати податків. BEPS прагне за допомогою встановлення міжнародних податкових правил ускладнити або унеможливити виток прибутків корпорацій з країн їхньої реальної економічної активності, країн — джерел їхнього створення.

Наприкінці жовтня 2018 р. Міністерство фінансів та Національний банк оприлюднили проект закону про запровадження Плану дій BEPS в Україні, який здебільшого покликаний посилити контроль над трансферним ціноутворенням.

Також Україна долучилася (але ще не ратифікувала) до багатосторонньої угоди щодо автоматичного обміну фінансовою і податковою інформацією. За цією угодою всі фінансові установи світу зобов’язані раз на рік надавати всю інформацію про транзакції юридичних і фізичних осіб податковим органам тих країн, які приєдналися до цього договору.

Як бачимо, питання сплати податків і відповідальності з точки зору держави буде мати велике значення. На думку адвоката EUCON Legal Group Ярослава Романчука, на тлі загальносвітової боротьби з розмиванням податкової бази, плану BEPS, офшорних скандалів, українському бізнесу слід чекати багатьох проблем, які ускладнюються тим, що в країні не працює право. “У нас не важливо, що в договорі, що в законі, для нас важливо, щоб кум зміг “порішати”, — зазначив пан Романчук. Тому юрист радить власникам компаній “відбілювати” бізнес: “У нас багато компаній було структуровано через низькоподаткові зони, вони були структуровані, по-перше, щоб приховати активи та кінцевого бенефіціара, по-друге, щоб отримати податкові вигоди, і по-третє, щоб мати певний “гаманець”, щоб витрачати кошти за кордоном”. За словами пана Романчука, враховуючи світовий досвід деовшоризації, зміна структурування власності українського бізнесу — це питання #1.

Інвестиції та ризики

Своїм розумінням тенденцій у корпоративних фінансах поділився також представник Європейського банку реконструкції та розвитку Александр Каплатий. За його враженнями, тренд у корпоративних фінансах завжди один: компанії потребують якісних інвестицій, а надавачі фінансів потребують якісних об’єктів інвестування при обраному рівні ризику. Наразі постачальники фінансів все більше налаштовані знижувати свої ризики, бо на них все сильніше тиснуть міжнародні регуляторні норми та податкове законодавство. “Ми враховуємо ці ризики, адже контролюючи органи можуть звернути увагу на компанію і наш банк понесе збитки”, — зауважив він. Також пан Каплатий звернув увагу на традиційні недоліки української правової системи: “Ми, як банк, не можемо собі гарантувати, що якась українська компанія не втече з нашими грошима, чи якомусь податковому інспектору не захочеться зробити якісь “додаткові” нарахування”. Він навів приклад української компанії з Чернігова, з якою не хотіли співпрацювати клієнти. Але ситуація одразу змінилася після того, як ця компанія зареєструвалася в Австрії. Клієнти відчули довіру, бо всі можливі спори вирішуватимуться вже в юрисдикції ЄвроСоюзу з відповідним рівнем правосуддя.

Однак пан Каплатий був налаштований оптимістично, зауваживши, що все більше власників українських компаній розуміють, що є певні речі, над якими треба працювати. Багато компаній приймають рішення робити все “по-білому” — починаючи від легального оформлення працівників і закінчуючи сплатою всіх податків без застосування схем для зменшення податкового навантаження.

Зінченко Андрій