Пластична операція: захист одного виробника пластику загрожує існуванню цілого сегменту

Бізнес
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

У що виллється державна протекція “Карпатнафтохіму” — єдиного виробника полімерної сировини.

Днями влада виправила грубу помилку, що була допущена при проведенні спеціального розслідування щодо імпорту поліетилену та полівінілхлориду. А саме — виключила з переліку товарів ту продукцію, яку національний виробник не виготовляє.

Тобто мито у розмірі 18% буде застосоване до дуже вузького переліку товарів. І це цілком слушно. Хоча корекція попереднього рішення стала можливою лише після гучного протесту гравців, інтереси яких Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (МКМТ) не врахувала при первинному розгляді справи.

Спеціальне розслідування щодо імпорту полімерної сировини МКМТ розпочала 21 лютого за ініціативи компанії “Карпатнафтохім” (КНХ) — єдиного національного виробника сировини для пластику — полівінілхлориду (ПВХ) та поліетилену.

А вже через три місяці комісія запровадила попереднє мито на увесь спектр і різноманіття імпортованих полімерів, що застосовують одразу для кількох галузей економіки: виробництво поліетиленової плівки та упаковки для продуктів та ліків, виготовлення пластикових труб, шпалер, пластикових профілів для віконних конструкцій, кабельної продукції тощо.

truba

Навіть депутати Калуської міськради, що лобіювали інтереси локального виробника, зазначили: приймаючи це рішення, МКМТ не прийняла до уваги переконливі аргументи інших виробників продукції із сировини поліетилену та полівінілхлориду, які не виготовляються на потужностях КНХ.

Зокрема, пощастило двом місцевим підприємствам-сусідам “Карпатнафтохіму”: Калуському трубному заводу та ТОВ “ТаркеттВінісін” — Калуському виробнику лінолеуму. Якби чиновники не виправили свою помилку, то мито на увесь спектр імпортованих полімерів призвело б до повної зупинки цих двох виробництв і скороченню 450 осіб.

Загалом же, за словами Дениса Миргородського, керівника інвестиційної групи “Династія”, під удар однозначно потрапило б понад 50 підприємств, де працюють близько 30 тис. осіб.

Втім, незважаючи на “відновлення ринкової справедливості”, скоректоване мито на імпортні полімери, що діятиме наступні 190 днів, до завершення самого розслідування, на думку бізнес-спільноти, є проміжним і недостатнім кроком.

Навіть тимчасове мито в розпал виробничого сезону завдасть негативного впливу як на переробників цієї сировини, так і на кінцевих споживачів готової продукції. Тому профільні асоціації та об’єднання вітчизняних промисловців наполягають на повному скасуванні цього обмеження.

Шпигунські ігри

В матеріалах справи національний виробник — “Карпатнафтохім” жаліється на скорочення виробництва і продажів, приводячи досить розпливчасте формулювання: “За час періоду розслідування (з 1 січня 2018 р. по 1 березня 2020 р.) спостерігалася ситуація, коли в умовах конкуренції з імпортом завантаження потужностей знаходилося на критично низькому рівні”.

Окрім того, різке зростання імпорту полімерних матеріалів не дозволило “вивести діяльність підприємства на прибутковий рівень”, “фінансовий результат від реалізації сировини на внутрішньому ринку був збитковий”, а ціни імпортованої продукції за період розслідування скоротилися на 10,8%, тоді як ціни “Карпатнафтохіму”знизилися на 11,6% і були “нижчі або близькі до собівартості”.

Конкретні показники збитків національного виробника залишилися під грифом “секретно”. Хоча зазвичай ініціатори подібних розслідувань цілком відкриті до ЗМІ, адже шукають підтримки спільноти.

3 Установка з виробництва ПВХ

Проте на запит до “Карпатнафтохіму” із проханням уточнити наслідки руйнівного впливу імпорту, журнал БІЗНЕС отримав відписку: “Вся інформація повинна використовуватися тільки в цілях розслідування. Розголошення конфіденційної інформації, якщо її розкриття створює значні переваги конкуренту або матиме в майбутньому значні негативні наслідки для підприємства, заборонені Законом”.

Тим часом навіть пожежа, що трапилась на КНХ у січні 2019 р., жодним чином не позначилася на обсягах підприємства. За даними аналітичного агентства “Маркет Репорт”, 2019 р. обсяг виробництва поліетилену низького тиску перевищив 93 тис.т, що на 4% більше показників 2018 р. (виробничі потужності — 100 тис.т). Водночас, минулорічний обсяг виробництва суспензійного полівінілхлориду склав 240,4 тис.т, що на 14,6% більше, ніж 2018 р. (виробничі потужності — 300 тис.т).

Практично весь I квартал 2020 р. поліетиленові потужності “Карпатнафтохіму” простоювали через дорожнечу нафти. Відновили виробництво аж наприкінці березня, після суттєвого падіння світових цін на нафту та нафтопродукти.

Нині, за словами Ярослава Шепіди, заступника начальника виробництва етилену і поліетилену КНХ, що були опубліковані на сайті підприємства на початку травня, установка з виробництва поліетилену працює на повних потужностях і передумов для зменшення цього навантаження немає.

“Не існує також проблем і з реалізацією поліетилену, — розповідає пан Шепіда. — Вантажимо його нині і на автомобільний транспорт, і на залізничні платформи. Споживачами нашої продукції є підприємства України, ближнього зарубіжжя, а також країн ЄС”.

Ба більше, ініціатор розслідування заявляє, що спроможний повністю задовольнити потреби переробників полімерної сировини власною продукцією. Втім, гравці ринку мають щодо цього великі сумніви. Деякі з них вже стикалися із неможливістю задовольнити внутрішній попит внутрішнім виробництвом. Це підтверджують, зокрема, у ТОВ “Маядо”, що спеціалізується на виготовленні віконних та дверних ПВХ-профілів, основним компонентом яких на 70-90% є ПВХ-смола.

1 Установка з виробництва етилену

Ми підтримуємо українське виробництво і активно співпрацюємо з Карпатнафтохімом, — розповіла Мар’яна Глоба, юрист ТОВ Маядо. — Проте 2019 р. у нас виникла така ситуація, що в період найбільшого попиту на профіль Карпатнафтохім не впорався з виробництвом, виник дефіцит сировини. Ми змушені були терміново імпортувати вказаний товар.

Намагаючись підкріпити слова гравців, БІЗНЕС зазирнув до даних Держстату за кодами, що підпадають під дію імпортного мита. Ці дані демонструють різнопланові тенденції. Зокрема, 2019-го імпорт ПВХ демонструє зниження (‑21%), а поліетилену, навпаки, — зростання (+20%) порівняно із 2018 р. Аналогічна ситуація має місце і за результатами чотирьох місяців 2020 р.: імпорт полівінілхлориду незначно упав, а поліетилену — дещо зріс (17%).

Імпорт полімерної сировини

Рік

Обсяг

Полівінілхлорид (код 390410)

Поліетилен (код 390120, 39012090)

2018

тис.т

86,7

78,4

млн USD

91,1

111,2

2019

тис.т

68,8

94,3

млн USD

69,5

113,7

2019*

тис.т

20,6

32,9

млн USD

20,8

41,5

2020*

тис.т

20,5

38,5

млн USD

19,8

37,6

За даними Держстату. *Січень — квітень.

Спеціалісти роблять з цих даних свої висновки. Різкий зріст імпорту відбувся лише на один продукт, а не на весь спектр пластику, як стверджують ініціатори розслідування. А той факт, що імпорт поліетилену продовжив зріст одночасно із ростом виробництва цього полімеру на КХК, може свідчити про те, що закордонний продукт користується попитом українських переробників — через те що він якісніший та дешевший.

Вікно без Європи

Негативний вплив дії тимчасового імпортного мита на полімери пересічний споживач відчує дуже швидко. Наприклад, коли збереться поставити вдома металопластикові вікна чи двері. Подорожчання цього товару станеться за вищеозначеною причиною вже у поточному будівельному сезоні, прогнозують гравці ринку.

Річ у тому, що близько 75% ПВХ-профіля для внутрішнього ринку виробляється саме в Україні. “Якщо не враховувати невелику частку імпорту додаткових та спеціальних профілів, всі торгові марки профілю (окрім Rehau та Salamander), виробляються в Україні”, — говорить Андрій Лесьо, СЕО платформи OKNA.ua, експерт віконного ринку.

okna

За результатами опитування, яке платформа OKNA.ua провела 16 червня спеціально для журналу БІЗНЕС, п’ять найбільших українських виробників профілів для ПВХ-вікон, що разом займають 74% від загальнонаціонального обсягу виробництва, підтвердили, що вони використовують сировину “Карпатнафтохіму”.

“В середньому вітчизняні виробники закуповують 53% української сировини, 47% — імпортних полімерів. Але питома вага української сировини значно відрізняється у кожного виробника і може складати від 30% до 80%”, — зазначає пан Лесьо.

Як розповів експерт віконного ринку Олег Кесслер, СЕО проекту “Віконний Консалтинг”, сировина “Карпатнафтохіму” відрізняється нестабільною якістю.

“На відміну від імпортованої сировини стабільної якості для отримання профілю з необхідними фізичними властивостями, кожна нова партія ПВХ “Карпатнафтохіму” потребує пробних іспитів та доопрацювання рецептури, що значно ускладнює технологію екструзії”, — пояснює пан Кесслер.

Kesler

 

Олег Кесслер

 

Це підтверджують і виробники профілю. Зокрема, пані Глоба з ТОВ “Маядо” зазначає, що нестабільність якості сировини вітчизняного виробника позначається на готовій продукції та фінансових результатах компанії, адже доводиться постійно регулювати сировинний склад ПВХ-профілю.

Через цю нестабільну якість страждав і сам “Карпатнафтохім”, адже був змушений продавати власну сировину дешевше. “При середній ціні на біржі на рівні $800/т, вартість сировини “Карпатнафтохіму” була приблизно на $50-70/т нижчою”, — наводить порядок цін до запровадження мита Олег Кесслер.

Навіть тимчасове 18%-ве мито на імпорт ПВХ змусить виробників профілю або перейти на вітчизняну сировину нестабільної якості, що суттєво ускладнить технології виробництва, або суттєво підняти ціни, продовжуючи використовувати імпортний ПВХ. За підрахунками пана Кесслера, даний рівень імпортного мита призведе до зростання собівартості ПВХ-профілю на 10-15%. Відповідно, собівартість готових металопластикових конструкцій на базі цього профілю, тих самих вікон та дверей, зросте на 6-10%.

Є ще й третій варіант розвитку ситуації — перехід виробників вікон на імпортний профіль. “Із введенням мита ціна нашого ПВХ-профілю зросте до європейського рівня, тож виробники вікон і дверей, швидше за все, переорієнтуються на імпортований профіль. А наше підприємство припинить виробництво через нерентабельність, — окреслює нерайдужні перспективи Мар’яна Глоба.

А Олексій Бубнов, голова Асоціації учасників ринку вікон та фасадів, додає, що частково виробники готових конструкцій замінять вітчизняний профіль імпортним китайським або болгарським, що дешевший, але гіршої якості.

Не варто також виключати ризик підняття цін на сировину, коли КНХ, витіснивши імпорт, займе на ринку монопольне становище. Як наслідок, відбудеться зменшення обсягів виробництва вітчизняних профілів, скорочення виробництв готових віконних конструкцій та падіння інвестиційної привабливості. “Таке вже було після кризи 2008 р., — згадує пан Бубнов. — Однозначно матимемо дестабілізовану віконну галузь та скорочення експорту”.

Згодні з такими висновками і виробники. “Через 18%-ве мито на імпорт ПВХ значно ускладнюється експортна стратегія компанії Stekloplast, — розповідає Наталія Єремєєва, співзасновниця та генеральна директорка Stekloplast (виробник світловіконних конструкцій, 10% продукції якого експортується, м.Дніпро). — На ринках Європи та Америки ми не можемо собі дозволити ні падіння якості, ні зростання цін — ринок надто конкурентний. А зростання собівартості конструкцій на 6-10% — вирок для більшості наших експортних проєктів”.

Eremeeva

Наталія Єремєєва

До дестабілізаційних факторів варто також додати і суто “карантинні явища”. Зокрема, компанія Steko зіткнулася із проблемою, коли значна частина їхніх дилерів (а у компанії їх більше 3 тис.) не вміють продавати населенню вікна в онлайн-режимі. А з настанням перших похолодань посилюється ймовірність початку другої хвилі COVID-19.

Сергій Положай, власник компанії Steko, допускає різке скорочення ринку 2020 р. на рівні 20% (до 4,5 млн одиниць конструкцій на рік) порівняно із минулорічними показниками. Ці негативні фактори “коронавірусної епохи” матимуть продовження і 2021 р.

Тож, попередній захист одного національного виробника вже до кінця поточного року суттєво підірве економіку окремого і повноцінного виробничого сегменту — виготовлення пластикового профілю.

До речі, на запит БІЗНЕСа прокоментувати ситуацію МКМТ не відповіла. Але після шквалу аналогічних запитів та обурення бізнес-спільноти комісія “почистила” коди імпортованих товарів, згадані на початку матеріалу. Таким чином вони застрахували себе від подібних питань. Мовляв, комісія лише підтримала вітчизняного виробника, і не більше.

Але якщо результати розслідування МКМТ, що має завершитися наприкінці року, все ж таки доведуть згубний вплив імпорту пластикової сировини на діяльність “Каратнафтохіму”, і чиновники продовжать запровадження мита на постійній основі на наступні п’ять років, виробники профілю змушені будуть закривати виробництва. І тоді вже жодна інвест-няня не врятує реальний бізнес в Україні.