Анна Горкун: В Італії та Франції частка споживання місцевого вина сягає 80%

Бізнес
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Анна Горкун, власниця компанії “46 Parallel Wine Group”

— Чи відчувають українські винороби підтримку з боку держави?

— Наразі підтримки з боку держави, зокрема такої, якої хотіли би винороби, немає. Хоча не можна казати, що зовсім нічого не робиться. У бюджеті на 2020 р. на розвиток сільського господарства закладено 4,24 млрд грн. З них на розвиток садівництва, виноградарства і хмелярства — 400 млн грн. Крім того, уряд спростив для малого бізнесу процедуру отримання ліцензій на виробництво виноробної продукції та запустив проект електронної акцизної марки, який планується реалізувати вже цього літа. Разом с тим ані прозорої програми розподілу бюджетних коштів, ані власне стратегії розвитку виноградарсько-виноробної галузі досі немає. А без стратегії, системності та конкретних цілей галузь, так само як і бізнес, не побудуєш.

— Які програми підтримки виноробства Україна могла би запозичити в інших країн?

— В європейських країнах, де вино виробляється у великих кількостях, як-от: Італії, Франції, Іспанії, Молдові, держава серйозно підтримує галузь. Державні програми системно працюють як над збереженням домінуючої частки продажів на внутрішньому ринку, так і над агресивною зовнішньою експансією. Вони включають у себе цілий комплекс збалансованих між собою інструментів. Це, зокрема, дотації, субвенції та повернення вагомої частини інвестицій у посадку та догляд за виноградниками, модернізацію виробничого устаткування. Крім того, надаються податкові канікули, реальна підтримка експортного просування — фінансування участі виробників у профільних виставках у всьому світі, забезпечення логістики продукції на виставки, повернення певної суми від кожної проданої на експорт пляшки тощо.

Безумовно, всі ці програми потрібні й у нашій державі. Адже в сукупності з відкриттям ринку землі вони являють собою серйозний план дій як зі стимулювання розвитку виноградарства, створюючи інвестиційну привабливість сільськогосподарського сектору, так і з розширення ринків збуту для готової продукції.

— З якої програми підтримки виноробства потрібно почати українському уряду?

— Якщо буде ринок збуту, то буде й бажання інвестувати у цю галузь або ж залишатися в ній тим, хто вже колись повірив у її перспективи. Однією дією ми змін не досягнемо, тож починати потрібно із розроблення стратегії розвитку галузі на 2020-2030 рр. та комплексу дій, спрямованих на конкретні больові точки: ринок землі та визнання виноградників нерухомим майном — для інвесторів; податкові канікули та повернення частки інвестицій у сільгосптехніку та виноградники, модернізацію заводів — для виноградарів та підприємств первинного виноробства; визнання вина харчовим продуктом, скасування акцизу на тихі та ігристі вина, фіксування, принаймні, 50% торговельного простору під вітчизняний продукт, дозвіл реклами українських вин та фінансування участі в експортних виставках — для виробників готової продукції.

— Чи мав би саме розвиток виноробства бути пріоритетом держави в розвитку алкогольної індустрії?

— Виділення виноробства у галузь пріоритетного значення необхідне насамперед для збереження галузі, а вже потім для її розвитку, який стимулюватиме розвиток культури споживання алкогольних напоїв українцями.

В нас є всі умови для створення якісного продукту, що ми й доводимо власним прикладом, виробляючи свої вина виключно з місцевої сировини. Українські виноградники знаходяться на тій же 46-й паралелі, що і виноградники Бордо, Бургундії та провінції Коньяк. Українці вміють робити добре вино. Про це свідчать дипломи, які ми отримуємо на вітчизняних та міжнародних конкурсах. За якістю вино вітчизняного виробництва не поступається імпортному, і для українського споживача, можливо, це й дуже добре — адже наукою доведено, що організм краще засвоює продукти тієї місцевості, звідки походить людина. Можливо, саме тому в Італії та Франції частка споживання місцевого вина сягає 80%. Вони пишаються своїм вином, то чому ж і нам не бути патріотами свого продукту?