Без базару: хто навесні розорив малих овочівників

Фермерам доводиться викидати вирощений товар

Бізнес
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Фермери закидають згнилими помідорами владу, яка закрила ринки. Але рикошетом овочі летять у самих малих аграріїв

Якщо б фермер села Водяного Запорізької області Юрій Чорний засіяв свої площі переважно огірками, то цієї весни прогорів би, як й деякі інші його колеги, які саме так і зробили. Закриті у карантин продовольчі ринки фактично відрізали малих овочівників від одного-єдиного доступного їм каналу збуту.

Пан Чорний зазначає, що у нього справи трохи кращі, бо під огірки відведено лише 40% площ, 60% — під помідорами, сезон яких тільки розпочинається, разом із поступовим відкриттям продовольчих ринків.

Втім значний обсяг продукції малі виробники вже продали по дуже низькій ціні — набагато нижче собівартості. І хоч ціни наразі піднімаються, вони не компенсують втрат, нанесених карантинними обмеженнями.

piket

Пікет малих фермерів у Херсоні

До речі, запоріжці були першими, хто почав протестувати проти закриття ринків. Пікет відбувся також біля місцевої обласної адміністрації Чернівців, а у Херсонській області фермери навіть перекривали дорогу.

Свіжі овочі та фрукти — продукція нетривалого зберігання. Отже швидко її реалізувати — важлива необхідність для будь-якого невеличкого господарства, пояснює Катерина Звєрєва, директор з розвитку Української плодоовочевої асоціації. Правильне зберігання, заморожування та переробка потребують значних інвестицій, яких зазвичай у невеликих виробників немає.

“Виростили — продали на ринку. У найкращому випадку — продали одразу на декілька точок різних ринків. Понад 80% свіжої продукції від українського малого та середнього фермера йде на реалізацію на ринках країни”, — констатує пані Звєрєва.

zvereva

 

Катерина Звєрєва, директор з розвитку Української плодоовочевої асоціації

 

 

В результаті цьогоріч сотні тонн продукції були продані за заниженою ціною на стихійних ринках та перекупникам або взагалі викинуті на смітник. Під ніж карантину здебільшого потрапили ранні культури: редис, тепличний огірок, зелень, салати, рання капуста, теплична суниця садова тощо.

Між тим полиці супермаркетів цілком заполонили імпортні овочі. Але перевага закордонної продукції у великих торговельних мережах існувала й у більш “спокійніші” часи. Чому лише 20% українських овочів і фруктів потрапляє в супермаркети, БІЗНЕС розбирався з фермерами та експертами ринку.

Малі, але невдалі

Великі мережі супермаркетів зовсім не проти, щоб овочі та фрукти одразу потрапляли “з лану до столу”.

“Ми підтримуємо вітчизняних виробників, з якими співпрацюємо вже не перший рік. Виробники, своєю чергою, гарантують та надають високу якість і безпечність своєї продукції, яку підтверджують відповідними документами”, — каже Оксана Перекупко, начальник із зв’язків з громадськістю мережі супермаркетів “Фора”.

Вона вважає важливим, що партнери “Фори” мають гарантований ринок збуту своєї продукції в цей складний для виробників час. Проте є ціла низка нюансів, які заважають процесу співробітництва.

Ключові слова пані Перекупко щодо відносин великих мереж та фермерів — якість та безпечність. Абсолютна більшість малих аграріїв цього гарантувати не можуть, багато хто з них навіть не оформлені як ФОПи. Тому вони збувають свою продукцію на гуртових ринках, де перевірки якості не такі суворі або взагалі відсутні. Фермери вважають, що продовольчі ринки більш вигідній варіант для їхнього гаманця, ніж вимогливий та конкурентний ринок супермаркетів.

Ще однією обов’язковою вимогою мереж магазинів є обсяги продукції, які вони замовляють. Для того щоб надавати мінімальний обсяг, у виробника має бути близько 80-100 га площі під окремою культурою. Такий плодоовочевий фермер вважається великим. І загальнонаціональні мережі зазвичай співпрацюють саме з ними — потреба супермаркету в конкретній культурі може сягати 800 т в місяць. При цьому партія повинна бути однорідна — в ній не має бути декілька сортів.

Середні фермери (10-20 га) можуть пробувати заходити в регіональну торговельну мережу чи в сегмент HoReCa. А малим (1-5 га) залишається реалізовувати продукцію тільки на оптових ринках.

Один супермаркет фізично не може співпрацювати, наприклад, з 80 індивідуальними фермерами. Теоретично це було б доцільно у разі ділового об’єднання таких підприємців під велике замовлення. Але рівень кооперації українських малих фермерів залишає бажати кращого, зазначають експерти.

pechko

 Володимир Печко, голова асоціації садівників, виноградарів та виноробів України

 

“У великому бізнесі ситуація не така, як на звичайному ринку, коли покупець ходить між рядів і купує те, що подобається, і не купує, що не подобається. Супермаркет в такі ігри не грає. Він хоче працювати з партнером, який продає йому якість, системність і надійність. Адже велика мережа магазинів не може собі дозволити, щоб сьогодні в них був один постачальник, а завтра — інший, сьогодні у постачальника є товар, а завтра — немає”, — пояснює Володимир Печко, голова асоціації садівників, виноградарів та виноробів України.

Місце зустрічі

Але й у бізнес-відносинах потужних фермерів із супермаркетами теж не все добре. Виробник хоче, щоб йому в січні-лютому, найпізніше в середині березня, мережі повідомили, скільки від нього хочуть отримати продукції і якої саме. А в ідеалі — отримати контракт, що цей обсяг буде придбаний. Аби розуміти, скільки площ засаджувати.

Супермаркети, своєю чергою, найчастіше укладають угоди на борщовий набір із середини серпня на поставки осінь  — зима — весна. Угода укладається на місяць, тобто кожен місяць вони хочуть мати певний великий обсяг.

За словами Оксани Руженкової, голови Української асоціації виробників картоплі (УАВК), на нараді Мінекономрозвитку одна мережа супермаркетів запропонувала в період кризи піти назустріч малим фермерам і попросила асоціацію надати контакти виробників. “Я по дружбі обдзвонила декілька знайомих фермерів і вони відповіли, що не будуть працювати з супермаркетами. Бо гроші через 40 днів або через рік їх не цікавлять”, — розповідає пані Руженкова.

Відстрочені платежі — це ще одна перепона у співпраці фермерів і мереж. Наприклад, дрібні овочівники-тепличники Західної України вирощують овочі в три обороти, тобто збирають за рік три врожаї з теплиці. Це можуть бути рання капуста, огірки, а потім ще встигають виростити пекінську капусту. Овочівник може купити насіння на наступну посадку лише тоді, коли продасть цю капусту. Обігові гроші для них принципово важливі.

rugenkova1

Також картину співпраці фермерів та мереж псує корупція. За даними пані Руженкової, категорійні менеджери окремих мереж вимагають від експедиторів хабаря, щоб ті могли не стояти в черзі з товаром і здати продукцію вчасно, інакше вона може втратити товарні якості та, відповідно, ціну. Або пропонують нижчу ціну під приводом того, що продукція приїхала не така, якою була у сховищі.

 Оксана Руженкова, голова Української асоціації виробників картоплі

 

Часто в такий схемі задіяні перекупники, що знаходяться неподалік розподільчих центрів і скуповують продукцію дешевше. Фермери погоджуються на це, аби не викидати чи не везти товар назад. Наприклад, різниця в 50 коп. на 1 кг при вазі фури з продукцією в 20 т утворює питому маржу. Її ділять між собою перекупник і категорійний менеджер, розповідає голова УАВК.

“У мене перекупники беруть товар на місці, але їх було мало, бо їм теж важко збувати. Спочатку ціна була 6 грн, потім стала 10 грн, але це все одно нижче собівартості тепличного огірка”, — резюмує згаданий на початку статті фермер Чорний.

Не карантин створив негативну ситуацію в плодоовочевій галузі — він її лише загострив, вважають спеціалісти. Коли основний збут фермерів припадає на ринки та перекупників, страждають всі. І фермери, які отримають малі прибутки, і супермаркети, бо клієнтам не дуже подобається купувати імпортні плоди та овочі, і кінцеві споживачі. Тому карантинна криза — добрий привід для гравців попрацювати над процесами і спланувати нову взаємодію одного з одним.