Чи є життя після пандемії

Блог
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Олег Лиховид, голова Ради Фонду соціальної ринкової економіки Людвига Эрхарда

Момент настання кризи ніколи не можна передбачити. Інакше самої кризи не буде. І хоча компетентні особи попереджали і про можливість рецесії, і про можливість пандемії, все сталося як завжди раптово.

Yesterday and Today

Не готовими виявилися не тільки економічні суб’єкти, а й системи охорони здоров’я, на які суспільства викидали немаленькі гроші. І відповіді державних машин карантином на посталі виклики насправді є проявом слабкості цих машин. Це тим більше підтверджують окремі країни, де державна машина зайнялася не стільки обмежувальними заходами, скільки масовим тестуванням виявленням носіїв та тих, з ким вони контактували, і тестуванням вже останніх.

Більшість же цих владних машин пішла знайомим і простим для них шляхом обмежень, приносячи в жертву економіку. Мовляв, це ж заради людських життів, пандемія все спише.

Отже претензії до державної машини (а нашої особливо) основних дві: неготовність медичної системи та нерозсудлива метушня з криками «усім залишатися на місцях!». Це замість концентрації на тестуванні, відслідковуванні та обсервації, для якої знову ж таки не вистачає потужностей. І третя претензія зараз тільки проглядається услід за економічними наслідками оцього «усім залишатися на місцях!».

А наслідки оцінюються по різному, причому одна оцінка гірше іншої. По-перше, зрозуміло зупинилось виробництво будь-якого сервісу, крім торгівлі продуктами харчування. Услід за цим негайне падіння купівельної спроможності. Далі неухильно зупиняється будівництво (житлове, бо не буде покупців), корпоративне та бюджетне, бо гроші будуть потрібні на інше, а також виробництво дороговартісних речей: автомобілів, дорогої техніки, меблів… А значить, нове коло втрат доходів і зниження купівельної спроможності. Це, здається, називається воронка бідності.

Усіх очевидно чекає грошова емісія. Розвинуті країни вже оголосили про безпрецедентну грошову підтримку економіки. Зрозуміло, за рахунок чого. Це означатиме, що після карантину заощадження, у кого вони ще збережуться, дещо знеціняться. Адже грошей буде багато. І власники валютних накопичень можуть не тішитися. Їх це неодмінно зачепить.

Більшість зараз хвилює, скільки ж все це продовжиться. Говорять, поки не перехворіє більшість населення з виробленням природного імунітету (зрозуміло будуть і померлі), або віднайдення дієвих ліків та вакцини. З огляду на терміни тестування нових ліків (навіть, якщо б їх винайшли завтра) і організації масового виробництва йдеться про не менше 3-4 місяці. Але надій на ліки вже завтра – немає. Тому реалістичним, виходячи з очікування вакцини або вироблення природного імунітету, є термін у щонайменше 6, а скоріше 9 місяців.

Це значить, що практично зникне туристична галузь та всі, хто її обслуговує і з неї живе: транспорт, готелі, культура, розваги, відпочинок. Зрозуміло нерухомість та транспортні засоби не зникнуть. Але збанкрутують компанії. А їх матеріальні ресурси здешевшають. На ринок по світу вийдуть десятки мільйонів людей, що там отримували доходи.

Єдина відносно позитивна новина – енергоносії залишатимуться все-таки дешевими, навіть якщо знову помиряться Саудівська Аравія і Росія.

Натовпів голодних очікувати не варто, в усякому разі в розвинених країнах. Їхня влада разом з центробанками навчилися керувати емісією і підтримувати населення. Також не станеться тромбів у банківських системах, навіть нашій, яка значно здоровіша ніж у 2008-2009 роках і у 2013-2014-му.

Day after tomorrow

Що ж після цунамі, чи то пак пандемії. Пандемія і навіть карантин – це, слава Богові, не війна, тим більше ядерна. Втрат матеріальних ресурсів не буде, як не постраждає і природа – вочевидь, навіть виграє. Точно практично не постраждають виробники продуктів харчування, як і інші виробництва реально необхідних товарів, хіба трохи просядуть з-за певного скорочення попиту. З них постраждають тільки ті, хто був занадто перекредитований, або не мав найменших ліквідних резервів, що, на жаль, дуже характерно для українських компаній.

Виграють постачальники онлайн послуг, але вони вирішальним чином не впливають на економіку. Власне, практично не впливають.

Але підприємницьке поле буде розчищене для нових бізнесів, як ліс після пожежі для нових дерев. Тож економіки багатьох країн, впевнений, і нашої, очікує бум відновлення. Інвестувати доцільно буде не стільки в борги, скільки в капітали, в діючий і новий бізнес, що якраз і витягне схуднілі накопичення за рахунок інфляційного зростання. Тільки от пересічному громадянину тут – як серферу-початківцю на гарних хвилях. В борги (депозити) інвестувати простіше ніж в бізнес.

Додам, що держави у всьому світі, відчувши смак сили при запровадженні обмежень, будуть намагатися зберегти ці свої привілеї. Тобто свобода людини виявиться помітно урізаною. Можуть стати потрібні різні довідки: де живеш, де бував останній місяць і всіляке таке.

Зараз же побажання тільки одне – не панікуйте. Ситуація схожа на санчата, які вже встали на круту гірку і починають розгін. Тому усвідомте це і махніть рукою на те, що втримати не вдасться, дбайте про себе, дотримуйтесь гігієни, надолужуйте те, чого не встигли у щоденній біганині хто за прибутком, хто за куском хліба, сподіваюсь із маслом.