У кожній області своя махновщина

Блог
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Петро Мельник, виконавчий директор " Agricom Group”

Багато років комусь було вигідно культивувати в суспільстві думку про те, що ринок землі в Україні не потрібен, так як прийдуть іноземці і все скуплять, і це чомусь виявиться проблемою.

Прикриваючись подібними страшилками, замість держави на цій темі заробляли конкретні люди. Вважаю, цим питанням має займатися Рада з національної безпеки (РНБО).

Я багато їжджу по країні, та можу сказати, що в кожній області — своя махновщина. Процвітає таке явище, як фермери-одноосібники, які вивели на себе пай, одноразово сплатили якийсь невеликий податок і роблять на землі все, що хочуть.

Всі поля складаються з 5-10 невеликих наділів. Ось він вивів свою ділянку посеред твого поля – про яку ефективність обробки землі можна говорити? А якщо на полі п'ять таких одноосібників? Ні трактором нормально не заїдеш, ні соняшник високоолеїновий не посієш, так як сусідська падалиця буде все псувати.

І таких технологічних нюансів – хоч греблю гати! Процедура виділення землі спочатку була недосконалою. Ринок землі за 20 років дозволив би згладити ці незручності. А так маємо повний хаос. На мій погляд, ця проблема навіть масштабніша, ніж земельне рейдерство.

Буває, приходжу до голови сільської ради або об'єднаної територіальної громади і повідомляю, що ми сплатили до їхнього бюджету 2 млн грн земельного податку. Але ми обробляємо тільки половину площі землі на вашій території. Прошу: покажіть, де 2 млн грн надходжень від інших власників? І такий аргумент добре спрацьовує.

Тому що люди на місцях насправді – за ринок землі. Але власників землі – 7 млн, а референдум про ринок землі планують проводити серед 30 млн дорослого населення країни. Де логіка? Це приблизно, як якщо б рішення про продаж вашої квартири приймав весь багатоповерховий будинок.