Куди рухається та чи має шанси органічне агровиробництво в Україні

Блог
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Марія Махновець, консультант з міжнародної торгівлі органічною агропродукцією, голова правління в Ukrainian Organic Cluster.

Майже 2 тижні тому я повернулася з найбільшої в світі 31 міжнародної органічної виставки BIOFACH World 2020 (Нюрнберг, Німеччина). 4 дні 3792 експонента з-понад 110 країн світу та 47 тисяч відвідувачів із  136 країн світу представляли свої органічні продукти та сервіси, ділилися передовим досвідом і технологіями органічного виробництва, переробки, пакування, маркетингу та торгівлі.  

Протягом 6 років поспіль  я відвідую BIOFACH в Німеччині, і відчуваю, як швидко розвивається даний сектор та як змінюється відношення виробників/ споживачів до терміну «органік» . В перший рік виставки, у 1990 році налічувалося лише 197 експонентів, а у 2020 вона майже сягнула 4 тисяч. Рушієм розвитку даної індустрії є свідомий вибір споживачів та тренд на здорове харчування і спосіб життя.

На відкритті виставки -  заклики щодо захисту довкілля, екологію, відповідальне споживання, чесні ціни органічним виробникам, скорочення відстаней на доставку органічної продукції та стале, локальне виробництво, розширення земель під органік в ЄС та захист фермерів й споживачів, розширення досліджень в напрямку органічного виробництва і т.ін. 

З трибун лунали факти: 

  • Зростання світового ринку склало більше 8% з 2017 по 2018 рік. 
  • Загальний обсяг роздрібних продажів органік сягнув 97 млрд. євро (близько 105 млрд. доларів США) в 2018. 
  • Країнами з найбільшими ринками органічних продуктів харчування за даними FIBL вважають США (40,6 млрд. Євро), Німеччину (10,9 млрд. Євро), Францію (9,1 млрд. Євро) та КНР (8,1 млрд. Євро).

Варто сказати, що за 31 рік проведення захід став також дуже популярним серед чиновників та політиків. Тут вони зустрічаються для обговорення міжнародної торгівлі, органічного законодавства та підтримки виробників на рівні держав. 

Німеччина, наприклад, поставила амбітні цілі - довести обсяг  площ під органічним виробництвом до 20% до 2030 року. 

Якщо з державною підтримкою можуть всі, чи можливий розвиток органічного сектору певної країни без неї? Звичайно можливий! Але є невелике уточнення -  країна в такому разі буде відома на міжнародній арені, як постачальник на експорт дешевої органічної сировини. 

Нічого не нагадує? Тоді пропоную переглянути короткий звіт системи TRACES Європейського Союзу за 2018 рік:

Усього 115 країн реєструють експорт до ЄС. За обсягом імпорту Китай є найбільшим постачальником органічної с/г продукції до ЄС (415 243 тонн, тобто 12,7% від загальної кількості). Еквадор, Домініканська Республіка, Україна та Туреччина — кожна з цих країн має по 8% ринку. Китай на сьогодні один із сильних конкурентів України в постачаннях олійних культур та переробленої сировини. Майже ¾ імпорту з Китаю складається з «макухи». Решта імпорту представлена переважно категоріями: «соя» (5,7%) «інші олійні культури, відмінні від сої» (5%)», — зазначає Марія Махновець.

За даними TRACES, Україна є першим постачальником органічної продукції до ЄС на європейському континенті. 70% загального обсягу імпорту складається в основному з зернових культур, розбитих по категоріям «зернові, крім пшениці та рису» (42,8%) та «пшениця» (28,5%). Імпорт олійних культур становить понад 15% загального імпорту, що розбиті на категорії «олійні культури, окрім сої» (10,8%) і «соя» (5%).

Є ще останні дані моніторингу Команди підтримки реформ при Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства за 2018 рік:

- в Україні 309 100 га земель обробляється під органік, це 0,7 % від всіх с/г земель в Україні

- серед 635 органічних операторів 501 є виробниками сільськогосподарської органічної продукції - малими та середніми агровиробниками.

Якщо подивитися на структуру експорту органічної продукції з України до ЄС, що за даними Органік Стандарт складає приблизно 270 тис. тонн на рік, більша частина припадає на зернові та олійні культури. Це частіше за все кукурудза, пшениця, соя, соняшник та ріпак. Також є продукти неглибокої переробки, такі як олія соняшникова та його макуха. Всі ці продукти в переважній більшості йдуть на корми тваринам. 

Головними імпортерами органік продукції з України в 2019 році були Королівство Нідерланди, Швейцарія, США та Німеччина. 

Споживачу не так важливо якою сировиною харчувалася худоба, але існує певна недовіра до сировини з України, яка йде на продукцію харчування. Це пов’язано з минулими скандалами в органічній індустрії через фейковий товар з України та слабку промоцію органічної готової продукції за кордоном. Схожа тенденція з ринком органічних ягід – він також повністю експортно-орієнтований. Популярною на експорт переробкою є лише заморозка (сублімація) та сушка.І ситуація із цінами на експортну органік ягоду  також не дуже оптимістична, бо в ЄС велику конкуренцію в цій категорії складає Сербія та Польща. 

Плодоовочеву органічну галузь в Україні взагалі недооцінено. Поки що ми пишаємося експортом органічних яблучних концентратів та невеликих об’ємів кавунів. Даний експорт представлений від сили 3-5 експортерами.

Крім ЄС поставки органічних сільгоспкультур відбуваються у Північну Америку. США та Канада купують в більшості соняшникову олію, сою та кукурудзу.

Звичайно, є й експорт готової органік-продукції. Наприклад, експортується органічне морозиво до ЄС та країн Азії, молочна продукція в Об’єднані Арабські Емірати. Серед продуктів переробки зерна Україна нарощує експорт перероблених проса та вівса, зокрема пшона та вівсяних пластівців. Обсяги експорту таких продуктів ледь перевищують тисячу тонн. 

І хоч ми і є першою країною на континенті за обсягами продажу органічної сировини до ЄС, але за виручкою ми навіть не входимо до ТОП 10. Це означає, що вартість продукції низька. І такою її хочуть бачити не тільки в ЄС а й в інших країнах. І не тільки через те що імідж в України як постачальника дешевої сировини, а й за рахунок того, що весь світ закликає до «organic on every table». 

Люди хочуть купувати органічні продукти за ціною, що не надто відрізняється від традиційної. Споживачі хочуть локальний продукт, бо на його транспортування було витрачено менше пального. Вони хочуть продукт напряму від виробника з якомога скороченим ланцюгом постачання без посередників. Їх в цьому підтримують великі мережі-дискаунтери та онлайн майданчики. 

Але ж як нам це зробити? Як малому та середньому агровиробнику виростити органічне зерно та не втратити частину врожаю, викласти немаленьку суму на його сертифікацію, в т.ч. органік, знов витратитися на лабораторні аналізи, закупити нове обладнання, переробити зерно в борошно; а ще краще зробити мюслі із додаванням  українських органічних ягід та фруктів, пройти експортну сертифікацію, витратитися на транспортування, маркетинг в країні імпортера, вийти на полицю супермаркета та бути нижчим по ціні ніж локальний виробник в ЄС? Насправді процесів у виробництві та просуванні продукції набагато більше, ніж я тут вказала, а викликів під час їх проходження одразу й не перерахувати.

Більше того, варто враховувати так звані додаткові заходи контролю, які впроваджені Комісією ЄС по відношенню до України з 2015 р. Це сталося після масштабного скандалу, пов’язаного з поставками органічної макухи українського походження із значними залишками пестицидів в ЄС  й надалі в США. Відтоді були введені санкції на перевірку великої більшості експортно-орієнтованих органічних продуктів з України ( в тому числі гречки, проса, вівса та продуктів їх переробки). Наслідки не могли не вплинути на собівартість продукції (додаткова сертифікація , відбір та аналіз зразків на кожне відвантаження) як в Україні, так на додаткові витрати імпортера під час імпорту в ЄС. 

Нашими конкурентами в глобальній органік торгівлі сировиною досі залишаються Китай, Індія, Росія, Казахстан, Туреччина, Молдова, Румунія, Польща, Сербія. До них активно за останні роки приєдналася Південна Африка, що складає конкуренцію в постачанні олійних культур.

Премія за органік в категорії сировини з року в рік зменшується, витрати збільшилися, а 2019 рік став показовим для органічних фермерів з України – вони продавали частину товару на внутрішньому ринку, як традиційну. Адже на ринку ЄС сьогодні достатньо свого органічного зерна і частка власного забезпечення цих країн буде зростати. В 2019 році Швеція вперше за багато років імпорту органічних зернових стала їх експортером. 

Додайте до всього цього зростаючу конкуренцію з боку інших держав, досі неконтрольований експорт дешевої фейкової органіки в світі та низький імідж харчової продукції, виробленої в Україні. 

Песимістично, правда! Чи не варто тоді органічним виробникам з готовим продуктом та сировиною дивитися на нові більш перспективні ринки, такі як США та Канада, Китай, Японія, Південна Корея, країни Близького Сходу та ASEAN й інші? Так, варто! Це ті ринки, які ми вже почали опрацьовувати з деякими органічними компаніями. Їх річний об’єм експорту складає  від 15 до 30 тис. тонн. І все одно на їх шляху багато перепон.

А можливо треба знайти іншу нішу? Також варіант! Наприклад, інгредієнти для органічної косметики або протеїни, корми для домашніх тварин або аквакультура, органічні трави та ефірні олії, лецитини та крохмаль, додаткова приватна сертифікація та ін.. Тільки не можна забувати, що ніша – це не про постачання судновим транспортом, а про невеликі об’єми. І бажання зайняти цю нішу в інших країн також велике, й можливостей більше.

І все одно, як же бути локальному органічному виробнику з невеликими об’ємами? Чи вистачить таким компаніям бажання об’єднуватися, знань, бюджету та ресурсів для освоєння ніші на цих висококонкурентних ринках, де вже давно працюють європейські виробники? Чи отримають українські органічні компанії «дешеві» кредити на оновлення обладнання та його обслуговування? Коли держава відновить інфраструктуру? Чи будуть компанії з маленькими об’ємами об’єднуватися в кооперативи чи кластери? Чи будуть створені R&D центри, та які креативні рішення й інновації ми можемо запропонувати іноземним клієнтам?  Для українців – це не питання для роздумів. Це – заклик до рішучих змін!

В більш розвинених країнах з великою часткою споживання (наприклад, ЄС), органічне агровиробництво поставлено в пріоритет, є державні закупівлі органіки в дитячі садки, школи та державні установи, збільшуються площі під агровиробництвом та є ціла програма фінансових дотацій фермерам на гектар та покриття витрат на органічну сертифікацію (CAP - common agricultural policy), «дешеві» кредити та інноваційні проекти. І хоч сьогодні в Україні працює достатньо міжнародних проектів технічної допомоги – цього недостатньо. 

Органічне виробництво, за прикладом європейських держав, в Україні буде існувати лише за рахунок комплексної підтримки влади та створення сприятливих умов для інвестицій.