business head ads

Як і чому держава має дотувати ягідний бізнес?

Блог
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Олександр Ткачук, директор плодово-ягідного кластеру "Агровесна"

Українські фермери-ягідники запанікували, побачивши проєкт бюджету на 2020 рік, де урядом не було передбачено грошей на програми підтримки агропромислового комплексу.

Останні роки саме вони були підтримкою для нашого ягідного бізнесу. У минулому році державою було передбачено дотаційну підтримку у вигляді компенсації закупівлі саджанців. Тоді було виділено у загальному 400 млн. грн. Тож близько 96% ягідних насаджень було закладено саме завдяки цій державній підтримці. Але йти в бізнес чи займатися ним, розраховуючи на державну дотацію, нерозумно і неправильно. Бо тоді такий бізнес апріорі не слід вважати бізнесом. Ягідне ж виробництво, як і будь-яке інше, котре стосується продукування продуктів харчування, певною мірою є соціально орієнтованим, бо забезпечує харчову безпеку країни, приносить валютні кошти від експорту, кошти до бюджету, створює робочі місця. Тому я вважаю, що держава повинна ним опікуватися та всіляко допомагати. Але треба це робити розумно і зважено.

У минулі роки, наприклад, держава компенсувала вартість саджанців. Проте, на мою думку, це не найкращий варіант підтримки. Бо він стимулює збільшення кількості насаджень, але не дає поштовху для подальшого росту і розвитку професійного ягідного підприємства. Адже людина, яка вирішує зайнятися вирощуванням ягід, наприклад, це, як не крути, а бізнесмен насамперед. І він повинен чітко розуміти, чи потрібен йому цей бізнес ще на старті. А якщо тобі на початку компенсують покупку саджанців, то через рік-два здається, що без держкомпенсації обігових коштів недостатньо. А потрібно доглядати за насадженнями, оприскувати їх, купувати техніку для обробітку, наймати людей для збору ягоди, інвестувати у холодильні потужності, зберігати вирощену ягоду. Проходить час, ти не прогресуєш, а ледь зводиш кінці з кінцями, залежачи від дотації на нові насадження, купівельної спроможності українців, і від погодних умов, ринкової кон’юнктури.

Тому я переконаний, що на сьогодні є необхідність не просто у держпідтримці, котра дозволяє збільшити площі під ягідними насадженнями, а у підтримці, яка дозволить покращити якість ягідної продукції, вийти на зовнішні ринки, наростити експорт. Що я маю на увазі? Насамперед, повну чи часткову компенсацію купівлі та будівництво холодильного обладнання, компенсацію відсоткових ставок за банківськими кредитами, створення та адміністрування кооперативів. Я переконаний, що держава повинна, у першу чергу, простимулювати профільні підприємства, котрі вже пройшли річні ризики. Це ті ягідні господарства, котрі працюють на ринку більше 3-5 років.  І їм  потрібні кошти на розвиток, наприклад, на роботу над якістю, котра неможлива без потужностей для заморозки та зберігання ягід, для їх упаковки. Це, у кінцевому результаті, посприяло б виходу таких гравців на зовнішні ринки та збільшило б експорт української ягоди за кордон. Крім того, наявність холодильних потужностей дозволило б підприємству створювати робочі місця не сезонно, а цілорічно.

Ми єдиний ягідний кластер в Україні, до якого наразі входить 17 виробників м’якої (полуниця, суниця, малина) та твердої ягоди (смородина, лохина, порічка). Ми активно працюємо на ринку та залучаємо у наш кластер нових гравців. Наразі ми вже будуємо комплекс із охолодження, зберігання та заморозки ягід потужністю 20 тонн. І якби була передбачена державна компенсація будівництва холодильника чи купівлі холодильного устаткування, то ми значно швидше б завершили запуск в експлуатацію холодильника, швидше вийшли на експорт, наростили об’єми вирощеної ягоди.

Я впевнений, що повна відсутність у 2020 році дотацій ягідникам негативно вплине на всю плодово-ягідну галузь України.