business head ads

Чому інвестиції люблять приватність?

Блог
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Олександр Гладушко, в. о. голови правління АТ "Об’єднана гірничо-хімічна компанія"

Об’єднана гірничо-хімічна компанія (ОГХК) за п’ять років існування на ринках титановмісної сировини вклала в оновлення виробничих фондів та транспортного парку двох філій, "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" та "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат", 400 млн грн інвестицій та здійснила 1,2 млрд грн капітальних інвестицій.

Щороку надбання Радянського Союзу, якими є потужності філій ОГХК, потребують все більших сум капіталовкладень як застарілі виробничі фонди. Та здійснювати таке технічне переозброєння, як і розвивати гірничий бізнес, що перебуває у державній власності, щороку дедалі важче.

Чому?

Почну з переваг для держави. Впевнений, що ОГХК – єдиний приклад успішного повернення гірничих підприємств з приватної оренди до державного управління за всю історію незалежної Україні. Про це красномовно говорять цифри. За п’ять років, які ОГХК працює на світовому ринку, компанія увійшла до ТОП-100 найбільших та найсумлінніших платників податків, сплативши державі понад 5 млрд грн податків та обов’язкових платежів усіх рівнів. Іншими словами, ми "увірвалися" в перелік найбільших донорів українського бюджету.

Особисто мене, як керівника великої державної компанії, дуже тішить така місія. Та є й інший бік цього статусу, який, як правило, замовчується менеджерами державних підприємств. Ба більше – вважається, що говорити про таке – моветон.

Бентежить те, що попри нові підходи та бачення ролі державних підприємств у суспільстві, нам чомусь важко відійти від думки про те, що функція цих державних гігантів зводиться лише до наповнення державної скарбниці. Звичайно, це одне з завдань, та  якщо воно стає пріоритетним, нівелюється свобода державного підприємства. Маю на увазі, що держава не вимагає від державних компаній виконання задач типу: розширити товарну лінійку, поглибити переробку сировини, збільшити присутність на ринках світу, прискорити модернізацію активів… (перелік можна продовжувати). Як і перелік заходів на підтримку втілення цієї стратегії.

Натомість, за час своєї роботи ОГХК не вдалося отримали жодного кредитування в державних фінустановах на модернізацію виробництва. Компанія зіштовхнулася із поетапним підвищенням відсотку відрахування чистого прибутку, дивідендів, частини чистого прибутку. Ці податки останнім часом вимагали відрахувань на рівні 90% від чистого прибутку компанії. Більше двох років ми намагалися якомога швидше отримати дозволи на розробку нових земельних ділянок для філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" та втратили через бюрократичні перепони дорогоцінний час на розробку. А коли у 2015 році іршанська філія опинилася в збитках через відсутність ринків збуту (колишній орендар реалізував продукцію підприємства "Кримському ТИТАНУ" та збанкрутілому "Сумихімпрому"), ми почули думки від деяких державних управлінців про зупинку філії, внаслідок чого майже дві тисячі працівників залишились би без роботи. Гадаю, не в цьому має полягати стратегія керування держпідприємствами. Ставлення державних діячів до проблем бізнесу має будуватися на принципах підтримки, розвитку та презумпції допомоги.

До чого веду?

Перебувати у державній власності – це ніби носити панцир, який стримує і ускладнює рухи будь-якого підприємства. Вільно розпоряджатися прибутками, планувати витрати на переоснащення – це той необхідний ковток свободи, який зробить будь-який актив більш ефективним та конкурентноздатним, ніж це є наразі.  

Наш трудовий колектив воліє дочекатися звершення приватизації та припинити дворічне зволікання цього процесу. Впевнений, що прихід реального інвестора, зацікавленого у розвитку ОГХК, лише посилить статус самого підприємства на світових ринках. І не лише підприємства, а й України, як титанової держави. Більше того, сподіваюся, що ми дочекаємося моменту, коли конкурентам у світі доведеться поступитися місцем Україні на ринку продукції з титану.

Це буде реальна перемога!