business head ads

По кому дзвенить намисто Штайнмаєра

Блог
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Володимир Полевий, головний редактор журналу БІЗНЕС

Нижче невеликий аналіз останніх зовнішньополітичних кроків у економічних категоріях. Направду, це єдина мова, зрозуміла нашим зовнішньополітичним партнерам – "небожителям" демократичної західної цивілізації, які сотні разів прямо заявляли, що єдина ефективна (на їх погляд) зброя вирішення міжнародних конфліктів – це економічні санкції, а не силовий примус. Ідея гарна. Шкода, що Росія має кардинально інший погляд на зовнішню політику. І шкода, що Росія вважає Україну своєю вотчиною. Мова економічних благ також зрозуміла широкому загалу, оскільки стосується усім зрозумілої цінності, а саме холодильника та доходності бізнесу.

Предмет дослідження – останній зовнішньополітичний маневр команди Зеленського, який примусив увесь світ шукати відповіді на те, що таке формула Штайнмаєра.

Отже, до учорашнього дня міжнародний діалог щодо Донбасу, в першу чергу, завдяки чіткій позиції України вівся щодо, так званого, безпекового блоку Мінських домовленостей. Він передбачав припинення вогню, "виведення усіх іноземних військ" (російських) та отримання Україною контролю над своїми кордонами. Розгляд цих пунктів автоматично призводив до дослідження форм і масштабів втручання Росії у внутрішні справи України. Це дозволяло Україні підтримувати риторику щодо зовнішньої агресії, і було важелем, який примушував Європу та Штати підтримувати режим санкцій, або ж вводити нові економічні обмеження на торгівлю з АГРЕСОРОМ, тобто з РФ.

За п`ять років війни усі спроби звинуватити Україну у не виконанні цих домовленостей були невдалими. Санкції залишалися і боляче били по економіці РФ. Україна, натомість, отримувала зовнішню, значною мірою фінансову, допомогу. Мовою грошей, миконвертували конфлікт і власні жертви у тиск на агресора та грошову допомогу.

Відсьогодні риторика зміниться. У фокусі уваги "внєзапно" опинився політичний блок домовленостей, в якому ключовим є питання виборів на окупованих територіях. Окупанти зобов‘язуються провести демократичні вибори (цієї ночі мені чомусь наснився гауляйтер Еріх Кох, який весь час збентежено перепитував "а що, так можна було?"), місія ОБСЄ повинна здійснити верифікацію виборів Коха, а Україна, якщо Кох не буде розстрілювати виборців на очах у ОБСЄ, зобов’язується визнати результати виборів та ввести в дію особливий правовий статус окупованих територій, а Коха (чи хто там замість нього) законним гауляйтером Путіна. При цьому сам Путін та РФ у цій частині не згадуються жодного разу,… від слова "взагалі". Російських військ там немає і все це наш внутрішній громадянський конфлікт. Таким чином, реальні зобов’язання за політичною частиною мінських домовленостей несе саме Україна. А єдиним стимулом "небожителів", як ми пам’ятаємо, залишається економічний інструментарій.

Вуаля… І тепер саме Україна опиниться під економічним тиском демократичного світу, який буде прискіпливо перевіряти наші реальні кроки щодо визнання окупації. Росія займе благородну позу стороннього спостерігача та арбітра. Це роль, якої вона наполегливо прагнула протягом усіх років своєї агресії проти України.

Можна зрозуміти Зеленського, який, як і усе його (моє) покоління живе з важкою дитячою травмою пустого холодильника. Йому обіцяють якесь скляне намисто (інвестиції в Маріуполь та два блискучих дзеркальця і кока-колу), навзамін Україна зобов’язується гратися в дочки-матері з агресором і розвивати економічну інтеграцію та співпрацю.

Мабуть, Зеленський свято вірить, що це чесні умови і він чесно може їх виконати. Розраховує на високий рейтинг підтримки холодильників та на обіцяну велику банку коли.  Мабуть, розраховує сублімувати протести сотень тисяч українців, які навчилися захищати землю та цінності, а не дзеркальця і обіцянки, зі зброєю в руках. Це реальний привид громадянської війни, яку нам обов’язково допоможуть перевести у гостру фазу (спитайте Гіркіна, як).
Мабуть, якісь генії розповіли Зеленському про нівелювання ризиків і потоки інвестицій.

Але… я не вірю в інвестиції та економічний ривок країни, яка тепер має усі шанси опинитися під економічними санкціями і знаходиться на порозі, тепер уже справжньої, громадянської війни.