business head ads

Енергетична децентралізація – чи можлива вона в Україні?

Блог
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Петро Багрій, співвласник компанії "Кліар Енерджі"

 Нещодавно прочитав приємну новину про те, що енергетичний кооператив, створений ще в далекому 2016 році в Харківській області за підтримки ООН, успішно функціонує і розвивається. Щороку кооператив, що складається з 12 фермерських господарств, генерує близько 20 тонн дизельного палива, яких вистачає на збір урожаю та посівну кампанію для всіх його учасників. Це дозволило суттєво зменшити видатки та збільшити конкурентну перевагу їх господарств.

Однак повернімось трішки до теорії. Перш за все, варто відзначити, що класичне розуміння енергетичного ринку виробник-споживач відходить в минуле. З появою альтернативних джерел генерації енергії, перш за все, дахових сонячних станцій, кожен з нас може стати так званим prosumer, тобто producer (виробник) і consumer (споживач) в одному обличчі. Таким чином, енергетичний ринок перестає бути монополізованим великими гравцями та стає справді децентралізованим. 

Чому це важливо? Перш за все, децентралізована генерація може бути дешевшою, зокрема втрати під час транспортування суттєво зменшуються. Разом з тим індивідуальні господарства чи кооперативи частково за власний кошт оновлюють технічний стан енергомереж, багато з яких вже давно вичерпали свій нормативний термін експлуатації. Крім того, власне якість електроенергії, зокрема напруга при децентралізованій генерації та наявності сховищ енергії, може бути суттєво кращою. 

Яким чином може реалізовуватись енергетична децентралізація? Через індивідуальні господарства або кооперативи. Варто розглянути обидва варіанти. 

Читайте також: Чи є світло в кінці "сміттєвого тунелю"?

Щодо індивідуальних господарств. Нині для них діє "зелений тариф", держава викуповує різницю між спожитою та згенерованою електроенергію за спеціальним тарифом. Однак діятиме зелений тариф лише до 2029 року, згодом держава та учасники ринку будуть шукати інші механізми стимулювання. Як показує практика, після зеленого тарифу вартість енергії з альтернативних джерел суттєво падає, інвестори вже повернули свої вкладення і отримують фактично безкоштовну електроенергію від сонця чи вітру, тому готові продавати свою електроенергію за нижчою ціною. Фактично сотні людей стають повноцінними учасниками енергетичного ринку в ролі продавців. 

Для кращого розуміння опишу історію одного німецького стартапу під назвою Sonnen. Це виробник систем накопичення енергії, у 2015 році компанія створила спеціальну платформу SonnenCommunity. Це дозволило компанії створити пул із виробників сонячної енергії та власників систем накопичення енергії. Надлишки електроенергії, отриманої сонячними батареями і не використані в побуті, можуть бути розподілені серед учасників віртуальної мережі, наприклад, можуть бути спрямовані на підзарядку акумуляторної системи в іншого власника, а пізніше – реалізовані на оптовому ринку. З огляду на різке падіння цін на "зелену" електроенергію, це дозволить її виробникам продавати її в реальному часі в момент, коли ціни будуть найбільш сприятливими. До платформи може підключитися будь-який користувач, який придбав обладнання компанії. Sonnen також використовує нове програмне забезпечення, яке може візуалізувати агреговане зберігання в режимі реального часу. Таким чином децентралізована мережа стає повноцінним учасником енергоринку. 

А як щодо кооперативів? Їх створюють для більш складних та дорожчих проектів. Наприклад будівництво біогазової станції коштує декілька мільйонів євро, одне домогосподарство навряд зможе інвестувати такі кошти. А от група власників – без проблем. Тим паче політика ЄС спрямована на підтримку енерго кооперативів, на території Євросоюзу діє безліч грантових програм, що допомагають експертно та фінансово реалізовувати такі проекти. Крім того, банки більш охоче кредитують саме кооперативи, адже в них ризики розділені між усіма учасниками.

Фантастика чи не так? Те, що для нас здається фантастикою, у світі – цілком реальна та ефективна модель. Наприклад, в Німеччині енергетичні кооперативи сумарно продукують 30 % енергії з ВДЕ та становлять справжню конкуренцію енергетичним монополістам.  

Тренд енергетичної децентралізації буде тільки посилюватись. За даними консалтингового агентства CE Delft, до 2030 року кількість повноцінних prosumer-ів сягне 50 % від населення всього ЄС. Енергетичні кооперативи будуть продукувати близько 20 % всієї електроенергії, для порівняння зараз ця цифра близько 10 %. Тобто за найближчі десять років кількість електроенергії виробленої кооперативами фактично подвоїться.  

Крім того, енергетичні кооперативи – справжня можливість дати нове життя невеликим селам або цілим аграрним регіонам. Відходи, що продукуються сільським господарством цілком можна використовувати для виробництва біопалива чи паливних брикетів. Зазвичай потенціал регіонів у виробництві набагато перевершує споживання, тобто надлишок продукції цілком реально продавати на ринку та спрямовувати кошти на розвиток громад. Впевнений, якщо держава та наші співгромадяни приділять цьому питанню більшу увагу – вже через 3-5 років ми можемо не впізнати наші села та цілі регіони. 

Яким чином це можна реалізувати, поки говорити рано. Але дискусію потрібно починати вже зараз, адже половина успіху – це чітке, але не надмірне стимулююче державне регулювання, яке може покласти початок важливому процесу в енергетиці.