Міленіали проти іксерів: активність поколінь на ринку праці під час карантину

Блог
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Юлія Дрожжина, керівниця експертно-аналітичного центру кадрового порталу grc.ua

Докарантинний інформаційний простір ряснів аналітикою та дослідженнями щодо теорії поколінь. Мовляв, представники покоління X (1960-1979 рр. народження) готові працювати десятиріччями в одній і тій самій компанії, а міленіали (Y — що з’явились на світ 1981-1996 рр.) змінюють роботодавців, а іноді — і спеціальності, як рукавички. Проте, карантин та коронакриза змішали всі карти.

Ще півроку тому мова йшла про дефіцит кваліфікованих кадрів, війну між працедавцями за таланти та пов’язані з нею зростання зарплат й активне впровадження нематеріальних програм мотивації.

Втім, зараз є всі підстави говорити, що ринок праці вертає собі диктат роботодавця. Що пов’язано зі скороченням кількості вакансій (хай навіть і тимчасовим), збільшенням попиту на нову роботу, зростанням конкуренції.

Логічно припустити, що всі ці нові обставини змінили поведінку пошукачів. Можливо, міленіали стали міцніше триматись за робочі місця та придивлятись до тих професій, які раніше ігнорували, а представників покоління X карантин, навпаки, підстебнув до змін.

Батьки і діти

Карантин відобразився на ринку праці неймовірно швидко. Вже у перші два тижні активність пошукачів виросла майже на 60%. Але це аж ніяк не результат масових скорочень. Згідно з опитуванням grc.ua серед користувачів, тих, хто позбувся роботи, серед них лише 6%. Здебільшого це HR-менеджери, маркетологи, IT-спеціалісти, адміністративний персонал, працівники сфери HoReCa, спеціалісти з продажів тощо. Але найвідчутніше скоротили кількість працівників готелі, ресторани, туристичні оператори, салони краси, непродуктовий ритейл, ЗМІ тощо.

Безробіття та загальна криза у цих сферах — світове явище. І наші дані по Україні в цілому співпадають зі звітом Міжнародної організації праці за 27 травня. Проте, у віковому розрізі наша ситуація відрізняється.

За міжнародним звітом, від коронабезробіття найбільше постраждала молодь — спеціалісти до 24 років включно, тобто більшість задіяних у низькооплачуваних секторах. Вони виявились менш стійкими до кризових явищ, мають менший стаж роботи і, відповідно, менш цінні для роботодавців.

Українські ж реалії інші: згідно з опитуванням grc.ua, найчастіше про звільнення під час карантину повідомляли пошукачі віком 31-40 років (пограничного покоління X-Y) — на них припадає майже половина (48%) таких відповідей. Ще по 20% працівників, яких скоротили, — це спеціалісти віком від 24 до 30 років (міленіали) та від 41 до 50 років (покоління X). А от представники покоління Z (19-23 роки, або зумери) рідше за інших заявляли про звільнення (12% відповідей).

Пояснюється ця ситуація досить просто. Молодь (пошукачі віком від 18 до 30 років) частіше за спеціалістів інших вікових категорій, задіяна у сферах, які були затребувані під час кризи та/або являються одними з найбільш високооплачуваних (наприклад, IT, телеком). Вони частіше готові працювати на посадах, пов’язаних з адміністративною роботою (перекладачі, оператори сall-центрів, кур’єри). І оскільки такі вакансії активно розміщували в середині карантину (квітень), то навіть у разі скорочення такі пошукачі могли швидше знайти іншу роботу.

З іншого боку, зараз в більшості вакансій українські роботодавці не висувають високих вимог щодо досвіду. “Від одного до трьох років” — така категорія працівників найпопулярніша серед компаній. А от категорія “Понад шість років” — на жаль, найменша.

Хоча абсолютній більшості (71%) роботодавців вдалось зберегти природну плинність кадрів, в плані матеріальної мотивації співробітників ситуація складніша. У найближчі місяці 35,2% роботодавців збираються зменшувати розмір оплати праці, тоді як 64,7% відповіли, що залишать у майбутньому існуючий рівень. Водночас, майже половина респондентів повідомила, що матеріальна мотивація працівників вже була скорочена.

Зрозуміло, що зарплатня — найбільш важливий критерій при виборі роботи та роботодавця для всіх категорій пошукачів. Однак для покоління Z він дещо менш критичний. А от співробітники пограничного покоління X-Y чи X, які, імовірно, вже мають родину та супутні обов’язки, більш чутливі до цього. Грубо кажучи, якщо знизити оплату праці зумеру та більш старшому спеціалісту, то першому її може вистачити, а другий буде шукати іншу роботу.

Сукупність цих причин, помножена на стрес та невизначеність, і призвели до раптового сплеску активності спеціалістів на ринку праці якраз у вікових групах 30-40 років (вони навіть зайняли лідируючу позицію у кількості розміщених резюме), 40-50 років (доля резюме, розміщених ними, виросла найвідчутніше — на 6%) та 50-60 років. Тоді як раніше більш активними в питанні пошуку роботу були спеціалісти віком від 18 до 30 років.

Подалі від професії

Через карантин спеціалісти не просто масово вийшли на ринок праці, а переосмислили власні перспективи та задумались щодо зміни професії. Про це, зокрема, говорить третина респондентів (34%). 22% готові до перекваліфікації через відсутність перспектив (фінансових чи нематеріальних), 12% — через розчарування у нинішній професії. Причому найчастіше про таке заявляли, знову ж таки, представники пограничного покоління X-Y, які вже набули досвіду у професії та набили шишки.

Ще одне з побажань, яке актуалізувалось у спеціалістів віком 31-40 років — дистанційна робота. Саме ці респонденти частіше за інших заявляють про бажання працювати віддалено. Очевидно тому, що таким чином краще вдається дотримуватись work-life балансу. Чи можливо це? Для тих, чий професійній інтерес лежить в площині IT, продажів, адміністративної роботи та маркетингу — так. Протягом карантину та до нього саме за цими професійними сферами розміщувалась переважна кількість пропозицій про роботу з віддаленим форматом зайнятості. А от іншим задля дистанційної роботи варто подумати про перекваліфікацію із діджитал-спрямуванням.

Як себе продати

Окрім дуже нерівномірної затребуваності різних професій та спеціалістів з різним досвідом роботи, коронакриза актуалізувала ще одне питання: важливість just-in-time та lifelong навчання.

Мова про те, що у кризові часи компанії змушені оптимізувати штат. Хтось очікує, що співробітники зможуть виконувати додаткові задачі, з якими раніше не мали справу. Хтось змушений переводити співробітників з одного відділу (який зараз, наприклад, залишився без роботи) в інший. В обох випадках від працівника очікують, що він чи вона зможуть максимально швидко опанувати нові навички та влитись у роботу.

Проте, якщо останній раз ви вчили щось нове в університеті 10 чи навіть 20 років тому, то зробити це буде важко. Вміння вчитись — це теж навичка, яка без постійних тренувань втрачається. А від того, наскільки швидко ви зможете адаптувати свій скіл-сет під вимоги ринку, наскільки актуальними знаннями володієте, залежить ваша затребуваність на ринку праці.