Картопляна зрада: чому фермери викидають овочі на смітник

Блог
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Наталія Колос, редактор журналу БІЗНЕС

Українські фермери-овочівники несуть збитки, протестують, вивозять фури гнилої капусти та моркви на смітники, а цьогорічні свіжі редиску та цибулю передисковують.

В чому причина? І чи насправді вона тільки у ринках, донедавна закритих внаслідок карантинних обмежень, де відбувався основний збут вирощеної фермерами городини? Спробуємо розібратися.

Яблуко розору

В українських фермерів-овочівників є три основні канали збуту городини: супермаркети, базари, заклади харчування або ресторани. Звісно, є ще експорт. Крім того, можна ще збувати свої овочі держструктурам: школам, дитсадкам, дитбудинкам, будинкам пристарілих, санаторіям, військовим шпиталям тощо. Зазначу відразу, що цей канал хоча і привабливий, проте часто вимагає участі у тендерах та є насправді вкрай корумпованим. Отже, розглянемо всі канали реалізації.

Супермаркети. Вимагають чітко визначених обсягів та регулярності поставок. Мінімальний для вагових овочів — від 800 т на місяць, а це близько 40 фур, чи 10 машин на тиждень; якщо йдеться про овочі миті, упаковані, то 2 машини на тиждень, або 320-350 т на місяць. Мають відтермінування платежу за поставлений товар — 45 діб. Є вимоги щодо упакування, фасування овочів — вони стали жорсткішими через пандемію. Люди почали боятися купувати вагові овочі через те, що до них міг торкатися носій вірусу, тож надають тепер перевагу запакованій продукції.

Крім того, співробітництво із супермаркетами вимагає наявності навичок роботи з категорійним менеджером, котрий приїжджає до вас у господарство чи навіть на поле, щоб відібрати томати чи редис саме тих розмірів і калібрів, які цікаві конкретній мережі.

HoReCa. Привабливий канал збуту для українських фермерів, але теж досить вимогливий, перевагу віддає невеликим і регулярним обсягам поставок та гарантованій і стабільній якості. Та внаслідок карантинних обмежень також тимчасово або повністю втрачений для українських фермерів-овочівників.

Експорт. Вимоги такі самі, що й у супермаркетах, але на порядок вищі, змістовніші та серйозніші. Через пандемію вподобання закордонних споживачів також змістилися виключно у бік саме запакованих овочів та фруктів. Наприклад, кожне яблуко має бути запакованим, бажано в екоупаковку. Й надалі, за прогнозами міжнародних експертів, ця тенденція тільки набиратиме обертів.

apples

Впізнаваність конкретного виробника, повна інформація про те, де, коли, як, за допомогою яких технологій, насіння та добрив було вирощено кожну картоплину чи морквину — все це треба буде враховувати українським господарникам, які збираються продавати свої овочі та фрукти за кордон.

Брудні часи

За статистикою, до 80% вирощеної в українських овочівницьких господарствах городини продається на продуктових ринках. Українським фермерам-овочівникам значно простіше працювати через базари. Там можна насипом продавати брудну капусту чи цибулю просто “з коліс” такої самої немитої місяцями фури чергам пенсіонерів та малозабезпечених. Такі клієнти замість купівлі чистих фасованих у вакуум та порізаних на кубики-сердечка картоплі та моркви віддають перевагу хоч і брудним, але дешевим базарним овочам.

Але треба сказати, що поступово на Заході, особливо в Європі та США зацікавленість споживачів у купівлі їжі на базарах знижується. Якщо у світі овочівники поступово переходять до роботи через торговельні мережі, то в Україні цього або взагалі не відбувається, або відбувається зі скрипом.

І проблема завжди існувала й довго ще існуватиме, доки продуктовий ринок буде найефективнішим місцем реалізації вирощеного.

У світі наразі спостерігається ще одна тенденція — перехід до покупок онлайн. А тому українським сільгоспвиробникам доведеться об’єднуватися для розв’язання проблем і переходу на співпрацю із мережами, для чого доведеться будувати чи налаштовувати сортувальні та пакувальні станції, проходити сертифікацію та налагоджувати комунікації із торговими мережами. Або ж доведеться вигадувати якісь свої підходи задля продажу вирощеного через інтернет.

Кому фіолетово

За окремими даними, не більше 30% вітчизняних господарств, що вирощують овочі та фрукти, мають лінії пакувального обладнання, ще менше з них — потужності з переробки сезонних овочів та фруктів. Звісно, внаслідок тотальної та хронічної бідності українських споживачів такі диковинки, як фруктові чіпси, не дуже затребувані на внутрішньому ринку. Але вони все ще популярні на зовнішніх ринках.

Різні сорти тієї ж картоплі — салатна, фіолетова, чорна, для пюре, для запікання, для холодних салатів тощо — популярні в усьому світі, а в Україні їх вирощують поодинокі аматори-любителі, які не можуть надати значних партій ані внутрішнім мережам, ані тим більше закордонним покупцям.

supermarket

Ідемо далі. Європейським споживачам поняття вагової продукції чуже навіть на ринках, не кажучи вже про супермаркети. За даними аналітиків, якщо в ЄС картоплю та овочі майже завжди продають в упаковці, то в Україні здебільшого збувають вагову продукцію. Причина — велика різниця цін на ваговий та упакований товар. Яблука, груші та інші фрукти в Україні теж здебільшого продаються без упаковки.

Отже, якщо ми хочемо, аби наші овочі не гнили на смітниках, а фрукти — на деревах, необхідно інвестувати у потужності для їхнього зберігання, переробки, пакування, а ще конче треба навчитися домовлятися один з одним для забезпечення обсягів поставок, а також із вимогливими та не завжди frendly налаштованими закордонними покупцями.

А ще кожному українському виробникові треба зрозуміти, що він і тільки він повинен робити геть усе, щоб сподобатися покупцеві, щоб зацікавити його, робити все, щоб вгадувати забаганки споживача, які можуть з’явитися в майбутньому і про які зараз він сам навіть не здогадується. І перестати, нарешті, думати, що покупець щось винен, що весь світ щось винен, що взагалі хтось комусь щось винен.

Вічний борщ

Точно не треба чекати на підвищення рентабельності. Особливо в найближчі рік-два, поки незрозумілі наслідки коронавірусної економічної кризи, яка накрила весь світ. Адже більшість, принаймні, українців, взяли цієї весни до рук лопати та насадили собі і картоплі, і моркви, і цибулі. А ще все більшої популярності у сільських жителів набирають самовирощені різні салати, різні види капусти ба навіть картоплі. Тож і в цьому сегменті не поконкуруєш.

Можна ще баштанними культурами зацікавити споживачів, але поки в усьому світі вже давно ласують квадратними кавунами та кавунами без кісточок, український споживач все ще видовбує кісточки з круглих кавунів, які часто-густо продають або зеленими, або прив’ялими, або вони просто несмачні.

За весь час існування української овочевої підгалузі її рентабельність коливалася від максимальних 100% на овочах відкритого ґрунту, тобто на так званому “борщовому наборі”, як-от: картопля, морква, цибуля, столовий буряк, і до 150% — при вирощуванні овочів закритого ґрунту, чи тепличних: капуста, редис, томати, огірки, перець.

За цей час, а це 12-15 років активної роботи на українському ринку, ситуація із рентабельністю змінилася, хоча аж ніяк не стала критичною. За твердженнями окремих гравців ринку, наразі рентабельність аграріїв-овочівників коливається в межах 30-40%. Але її цілком достатньо, щоб пристойно почуватися та навіть реінвестувати обігові кошти у подальший розвиток, нарощування обсягів виробництва тощо.

potato

Тоді де ж зарита собака? А в даному випадку — картопля. А зарита вона у відсутності сучасних технологій зберігання, пакування та транспортування, в які свого часу, коли були заробітки, українські овочівники кошти не інвестували.

Крім того, в українського фермера-овочівника вузький та нецікавий асортимент. Так, 98,7% усієї площі, що в Україні знаходиться під овочами, припадає на овочі відкритого ґрунту (картопля, морква, буряк тощо), тоді як закритого — лише 1,3%. Проте питома вага площ під овочами закритого ґрунту в загальній структурі вирощування всіх вказаних культур за останні роки зросла майже вдвічі. Тобто інтерес до розвитку тепличного овочівництва підвищується щороку.

Найбільшу частку в структурі площ під овочевими культурами традиційно займають помідори, капуста, огірки та цибуля ріпчаста, що, відповідно, становить 17%, 16%, 13% і 12% до підсумку.

На жаль, українським фермерам простіше протестувати, ніж думати і вирішувати проблеми, та легше викидати власноруч згноєні овочі, ніж віддати їх малозабезпеченим українцям, будинкам пристарілих, дитбудинкам тощо.