П'ятниця, 01 березня 2019 15:36

“Український народ стає таким же нетерпимим до несправедливості, як і британці”

Сергій Нижний та Джеймс Харт, партнери юридичної компанії Hillmont Partners, — про те, що найбільше заважає входженню іноземних інвесторів до України Сергій Нижний та Джеймс Харт, партнери юридичної компанії Hillmont Partners, — про те, що найбільше заважає входженню іноземних інвесторів до України

Під час роботи “Українського дому в Давосі” відбулась знакова дискусія на тему “Україна: сприятливий ґрунт для відповідального інвестування?”, в якій взяли участь українські та іноземні інвестори, дипломати.

Говорили, зокрема, про позитивний вплив іноземних інвестицій на українську економіку та перспективи їх подальшого залучення. Ідея провести таку зустріч у Давосі належить Сергію Нижному, партнеру юридичної компанії Hillmont Partners і співінвестору проекту БІЗНЕС 100. Організатором дискусії стала юридична компанія Hillmont Partners, а модератором — партнер компанії Джеймс Харт. Наша розмова з ними — про інвестиційний клімат в Україні та причини того, чому довелось поставити знак питання в назві заходу в Давосі

— Запитання насамперед для Сергія. На тлі розмов про трудову міграцію та складність ведення бізнесу в Україні цікаво, чому працюєте тут, а не, наприклад, у Сінгапурі або Лондоні?

Сергій Нижний: У нас в цьому сенсі унікальна компанія, як для України. Засновниками крім мене є ще двоє партнерів. Джеймс Харт саме з Лондона, він отримав освіту в коледжі Ітон та Лондонській бізнес-школі, та Вадим Галайчук, який навчався та працював в США, проте повернувся до України та працює разом з нами. Я впевнений, що разом ми зможемо досягти більшого та зробити Україну відкритішою в тому числі для іноземного бізнесу.

Скільки б нам не говорили про “зраду”, в нас дійсно привабливий ринок у низці галузей економіки, в тому числі порівняно з європейськими та світовими ринками. Тому в Україну приходять ті інвестори, які прагнуть високої маржі та готові ризикувати. І вони намагаються нівелювати ці ризики, знаходячи місцевих партнерів. Місія Hillmont Partners саме і полягає в тому, щоб бути провідником іноземних інвесторів в Україні — радником, що дасть оптимальні рекомендації та одночасно вбереже від неефективних кроків.

Водночас ми дійсно є свідками глобалізації, невід’ємною частиною якої є трудова міграція. Відбувається перерозподіл трудових ресурсів у регіоні. І якщо говорити в контексті України після отримання “безвізу”, такий перерозподіл — це невід’ємний елемент відкритості країни. Подібне пройшла Польща 10-15 років тому, зараз цей шлях проходимо ми. Сподіваємось, що колись у Польщі будуть об’яви “робота в Україні”. Поки все навпаки, але ми працюємо для того, щоб український ВВП ріс — передовсім завдяки нашим клієнтам, багато з яких є великими платниками податків та роблять вагомий внесок у ВВП.

— При збереженні нинішньої ситуації у сфері безпеки та темпів економічного розвитку, чи є в України шанс наздогнати Польщу за 10-15 років?

С.Н.: Чи був в Ізраїлю шанс, якщо ми говоримо про безпекову ситуацію? Країна понад 70 років знаходиться фактично в стані війни, але при цьому це процвітаюча країна, якщо говоримо про економіку. Чи є в України шанс, якщо ми виносимо за дужки питання безпеки? Впевнений, що так. Це доводить приклад багатьох країн — тієї ж Південної Кореї, яка на випаленій війною землі змогла так неймовірно зрости у другій половині XX ст. Чому Україна, що була четвертою економікою Європи станом на 1990 р., не зможе здивувати світ економічним успіхом? Якщо українські політики на перше місце поставлять державу й будуть, нарешті, поводитися як державні діячі — це цілком можливо.

Але українські бізнесмени не повинні чекати. Особливо ті, хто вже досяг значного рівня розвитку свого бізнесу, хто розуміє, як бізнес влаштований у світі, і ті, чий бізнес інтегрований в європейський та світовий економічний порядок денний. Уже зараз відповідальний український бізнес змушений підставляти плече українській владі: десь вимагаючи від неї кроків, а десь, навпаки, пропонуючи їх. Я гадаю, такий формат взаємодії бізнесу та влади цілком можливий і правильний, тільки треба його активно просувати.

— В чому тут може бути роль проекту БІЗНЕС 100?

С.Н.: Це історія, яка вже стала майданчиком, що дозволить генерувати нові смисли та доносити їх до держави не у вигляді вимог, а в якості конкретних пропозицій розв’язання тих чи інших проблем, наприклад правового регулювання окремих аспектів діяльності бізнесу. На базі БІЗНЕС 100 може пропонуватись не просто ідея на кшталт “давайте зробимо це”, а конкретні кроки: “Ось пакет нормативних актів, які ми напрацювали з експертами, і ми вважаємо, що державі доцільно розглянути це як спільну позицію бізнесу”. І це працювало би.

— Зараз такої співпраці влади та бізнесу ще немає.

С.Н.: Наприклад, в Україні існує така організація, як BRDO, Офіс ефективного регулювання. Вони за три з половиною роки домоглися скасування близько 1000 різних регуляторних нормативно-правових актів і прийняття близько 30 дерегуляторних нормативних актів різного рівня, включно з постановами Кабміну. BRDO є містком між українським урядом і ЄС, через який відбувається гармонізація українського законодавства із законодавством і практикою ЄС. Для мене це хороший приклад, що така співпраця можлива.

“Країна змогла реформуватися та пережити нестабільність. Тіньова економіка різко скорочується”

Впевнений, що це можливо й на базі БІЗНЕС 100. Ми тому й долучились до цієї ініціативи як юристи, щоб запропонувати свою експертизу, свої знання в цій сфері. Ми розуміємо, що це можна реально зробити, не обмежуючись набором з 10 лозунгів, в яких бізнес вимагає, щоб держава щось зробила. Держава послухала, сказала: “Ок, ми це зробимо”. А який механізм контролю з боку бізнесу? Як саме держава це буде робити? А якщо ви пропонуєте 10 вимог до влади від бізнесу і під них пропонуєте конкретні нормативно-правові акти, які державі потрібно або прий­няти, або скасувати, або скомпонувати, — це зовсім інша історія.

— Часто можна почути думку, що вести бізнес прозоро в Україні невигідно й тому неможливо…

Джеймс Харт: Насправді це велика частина нашої дискусії у Давосі. Чи можуть інвестори вести відповідальний бізнес в Україні? Що ми маємо на увазі під відповідальністю: це бізнес, який не “зрізає кути”, платить всі податки, платить співробітникам не в “конвертах” і не через ФОП. Чи можна бути “білим”, коли близько 80% ринку займається такою практикою? Це не питання моралі. Просто економіка поки так побудована.

У Давосі були цікаві відповіді на це питання. Практично одноголосно бізнесмени сказали, що можна вести відповідальний бізнес в Україні та що це навіть є джерелом конкурентної переваги. Такий бізнес в довгостроковій перспективі успішно конкурує — завдяки бренду, корпоративній культурі та підходу до справи, які поважають їхні контрагенти. Існують бізнеси, які можуть працювати на тіньовому ринку короткий термін, але вони не створюють собі бренд, не створюють собі перспективи більш ніж на один-два роки.

Чи можливо прозоро вести бізнес в Україні? Так. Чому Україна, чому інвестори шукають ринки, що розвиваються? Тому що це ринки, які можуть показати величезне зростання. У розвинених країнах воно може становити 4-6% від інвестованих коштів, а на новому ринку інвестори очікують зростання в 20-30%, якщо йдеться про акціонерний капітал. Якщо говоримо про борговий капітал, то це понад 10% із забезпеченням.

Тобто треба знайти баланс між ризиком і прибутковістю. В Україні багато років цей баланс був не на користь інвесторів. Але ми почули в Давосі в січні, що баланс поліпшується. Хоча, як сказав Джон Паттон з Argentum Creek Partners, один з учасників дискусії, якщо читати новини про Україну, то складається враження, що тут дуже складно зробити бізнес. Але він за останні три-чотири роки побачив в Україні насправді прекрасний менеджмент, дуже сильне корпоративне управління в багатьох бізнесах. Тому в Давосі були дуже позитивний настрій і бачення потенціалу в Україні.

— Наскільки впливають на інтерес інвесторів військові дії та нинішня виборча кампанія?

Дж.Х.: Події 2014 р. — бойові дії та анексія Криму — сильно перешкоджали інвесторам. Того року жоден з наших закордонних клієнтів не був готовий розглядати розширення інвестування або операцій тут. Але вони ніколи не втрачали інтерес. Всі розуміють, що коли є такі шоки в економіці, саме тоді треба стежити за подіями та дивитися, як країна реагує на них. Реакція, яку ми бачимо зараз, — економіка зростає. Країна змогла реформуватися та пережити нестабільність. Тіньова економіка різко скорочується.

Нас часто запитують, що ми думаємо про поточну політичну ситуацію з огляду на вибори. Звичайно, багато хто побоюється, оскільки в України довга історія економічної нестабільності під час виборів. Думаю, що ми не побачимо великі потоки інвестицій, доки не буде розуміння, хто буде у виконавчій і законодавчій владі.

— Яка одна ключова зміна, наприклад, у законодавчій сфері дала б найбільший ефект для економічного розвитку?

Дж.Х.: Якщо говорити про те, що може збільшити впевненість міжнародного товариства в Україні, то, попри значний прогрес, тут є одна велика слабкість. Це відповідальність корумпованих політиків — тих, які викриті, які знаходяться під розслідуванням правоохоронних структур.

Зараз, якщо держава хоче стягнути з цих людей кошти й активи та змусити їх понести відповідальність, це робиться виключно через кримінальне провадження. Воно порушується в Україні та залежить від якості роботи місцевих правоохоронних органів, особливо від якості їхніх звернень до правоохоронців інших країн. І часто ми розуміємо, що ця якість погана, іноді через корупцію. Що дало б впевненість? Можливість проводити від імені держави Україна провадження в цивільно-правовій площині в різних юрисдикціях. Тоді ці процеси не залежали б від якості роботи місцевих правоохоронців.

С.Н.: Тобто провадження відбувалися б в тому числі за законами іноземних держав щодо придбаних за кошти, здобуті злочинним шляхом, активів, що знаходяться на території таких держав, або операцій, що мали там місце. Зараз Міністерство юстиції уповноважене від імені України представляти інтереси держави в різних юрисдикціях у цивільних провадженнях. Проте робити це воно може лише за кошти державного бюджету. А зважаючи на знач­ну вартість розшуку активів за кордоном, часто ці процеси захлинаються від недостатнього фінансування та корумпованості деяких українських чиновників. Натомість у світі є механізми, які дозволяють залучати кошти великих фондів, що спеціалізуються на фінансуванні розшуку активів боржників та зверненні стягнення на них, проте для їхньої імплементації в Україні необхідно вносити зміни до законодавства. Тому, наприклад, минулого року юристи нашої компанії розробили відповідний законопроект.

— Мається на увазі створення окремої інституції?

Дж.Х.: Для цього необхідні якась особа або інституція. Коли ми спостерігали за створенням в рамках Мін’юсту Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА), ми думали, що воно зможе виконувати таку функцію. Але мандат цього Агентства був розроблений неправильно.

С.Н.: Вони можуть працювати лише в правовому полі України. За межами країни вони можуть діяти від імені держави, але вони обмежені нашим внутрішнім законодавством: “Потрібен міжнародний правовий запит в кримінальній справі? Ок, це ГПУ, там є департамент міжнародно-правового співробітництва”. Це вирішується на рівні зміни в закони про АРМА. Вводиться можливість для АРМА на конкурсній основі проводити відбір компаній, які професійно займаються розшуком і стягненням державних активів із залучення фінансування з іноземних фондів зі світовими іменами.

Дж.Х.: І що ще важливо — стягувати мільярди доларів, виведених з України, коштує десятки, може, навіть сотні мільйонів доларів. Власне процес стільки коштує. Бюджет зараз не дозволяє виділити такі суми на розшук активів.

Наші розробки в формі законопроекту передбачають можливість залучати приватних ресурсів на стягнення виведених активів. Це так званий litigation funding, інструмент залучення коштів зі спеціалізованих фондів, які готові фінансувати високоризикові операції з розшуку та повернення активів. Тобто не держава витрачає гроші, а фонд несе ризики, пов’язані з успіхом або невдачею справи.

— Про це часто говорять, але в Україні мало усвідомлюють, наскільки правосуддя є важливим для економіки.

С.Н.: У США та Європі досить багато вільного фінансового ресурсу, який би успішно прийшов сюди. Але є одне “але”. В нас не працюють інституції. Наше завдання, як соціально відповідальної компанії, — бути всередині тих проектів в масштабах країни, які сприяють становленню таких інституцій.

Верховенство права й доступ до правосуддя дуже важливі. В нас відмінна податкова система, на думку багатьох інвесторів, вона добре адмініструється. Але є проблема: завтра інвестор може прокинутися й дізнатися, що актив, який він створив, вже йому не належить. Так, є суди, інвестор в них іде й виявляється, що з якоїсь причини він не правий. Просто суди, на жаль, не працюють як інституція.

Право на доступ до правосуддя має змінитися на гарантію правосуддя. Щоб іноземний бізнес розумів, що тут функціонує незалежна судова влада, що буде судити виключно по закону. Це те саме, що пройшов Сінгапур. У їхньому випадку це було британське правосуддя, тому їм було достатньо лише імпортувати цю систему. Але подивимося на Казахстан. Там в якості експерименту було введено норму про те, що вищим комерційним судом є суд, до складу якого входять судді з Великобританії.

— Особисте питання: чому ви вирішили займатися саме юридичним бізнесом? Не всім це може бути цікавим як справа всього життя.

С.Н.: Як казав Конфуцій, “знайди собі справу до душі, і ти не будеш працювати жодного дня”. В англійській мові “юстиція” і “справедливість” — це одне і те ж слово “justice”. Якщо ти розумієш, що ти можеш своєю роботою домогтися для клієнта справедливості, що ти можеш бути провідником його бізнесу в Україні, який захистить від більшості ризиків, то це класна місія, як на мене. Цьому варто присвятити життя.

Дж.Х.: Я за основною освітою фінансист і економіст. Моя академічна пристрасть — вивчати розвиток економіки країн: чому вони успішні або ні. І я розумію, що якщо система правосуддя в країні гарантує справедливість, то підприємництво процвітає. Ніхто не боїться брати на себе ризики в бізнесі, коли знає, що єдиний ризик — фінансовий, а не рейдерське захоплення. Працюючи в Україні вже сім років і спостерігаючи, якої шкоди завдає відсутність якісного правосуддя країні та народу, я отримую величезне задоволення, спостерігаючи поліпшення ситуації. А якщо ми можемо робити свій внесок у ці зміни, то це приносить ще більшу радість.

— І останнє питання спеціально для Джеймса: якби одного ранку британські підприємці прокинулися в Україні, вони б намагалися адаптуватися до ситуації або боролися б за зміни?

Дж.Х.: Дуже цікаве питання... Я гадаю, що якби все населення Великобританії прокинулося тут і побачило б несправедливість, то реакція була б активною. Бізнесмени точно шукали би можливість вплинути на ситуацію, шукали переговорну силу для змін.

Але це не якась “британська генетика”. Просто це продукт історії, реакція на поліпшення умов життя, яке постійно відбувалося протягом сотень років. Я думаю, що український народ стає таким же нетерпимим до несправедливості, як і британці. І ми це вже бачимо.

Дополнительная информация

  • Автор: Андрій Морозовський
  • Платний матеріал: 0
Прочитано 503 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.