Володимир Чеповий
спільно інвестувати
 
Володимир Полевий
захистити свій бізнес
 
Юрій Гусєв
розповісти про свій бізнес
 
Світлана Власова
розвивати свій бізнес
 
Олексій Чуєв
включитися у бізнес-події
Понеділок, 18 червня 2018 12:40

“Для “хмарного” провайдера криза — це найкращий час для зростання”

Денис Бурдук, директор компанії UСloud Денис Бурдук, директор компанії UСloud

Україна дещо відстала від “хмарного буму”, який світ переживає протягом останнього п’ятиріччя, але швидко надолужує втрачене. Головне — не гаяти часу на ринку, що зростає на 50% на рік

Про те, чому український бізнес починає надавати перевагу “хмарним” сервісам, чи конкурують вони з датацентрами і чи довго зберігатиметься сприятлива ситуація на ринку, розповів Денис Бурдук, директор компанії UСloud, що спеціалізується на “хмарі”

— Як давно ви у бізнесі? Чому вирішили зайнятися “хмарними” сервісами?

 — Взагалі, в IT я з 1998 р., і UCloud далеко не перша моя компанія. Раніше я займався телекомунікаціями. Розвивав компанію “ТопНЕТ”, яку 2010 р. продав “Датагруп”. Хоча після продажу ще майже три роки був там виконуючим обов’язки директора. “Хмарні” сервіси стали логічним продовженням телекомбізнесу. Таким шляхом ідуть чимало операторів телекомунікацій, хоча багато що залежить й від конкретної країни. Десь телеком переходить у “хмари”, десь хостери йдуть у телекомунікації і зустрічаються у “хмарах”. Це тісно переплетені бізнеси.

 — Коли з’явилася компанія UCloud? І що означає ї ї назва?

 — Ми займаємося “хмарами” в класичному розумінні, пропонуємо інфраструктуру як сервіс (IaaS) з 2013 р. До цього були більше зосереджені на програмних рішеннях.

Назва у нас подвійного значення. Літеру “U” можна читати і як “ukrainian”, і як скорочення від англійського “you”, яке часто використовується у неформальній переписці.

 — Наскільки широко зараз використовуються “хмарні” сервіси у бізнесі?

 — “Хмари” дуже активно використовуються у житті, а бізнес — це продовження життя. У мене є смартфон, у вас є смартфон, вони обидва напряму інтегровані у “хмари”. Просто ми часто не помічаємо, скільки використовуємо сервісів, що знаходяться у “хмарах”. Так само і з бізнесом. Залишилося дуже мало організацій, які користуються електронною поштою, що знаходиться всередині офісу. З тих, хто вижив після чергової кризи, це близько 20%. І з кожним роком їх меншає. Всі інші давно користуються сервісами від Office 365, Google тощо, хоча часто не усвідомлюють, що це “хмари”.

 — Якою була ситуація три-п’ять років тому?

 — П’ять років тому в Україні було всього дві компанії, що просували такі сервіси: ми та De Novo. Ми всюди розповідали про цю технологію, які в неї вигоди тощо. Роки три тому ми промотували послугу, тоді вже почали з’являтися клієнти. Два роки тому потреба розповідати про “хмари” всім і всюди зникла, клієнти почали самі звертатися за цими послугами. Тобто якби ми з’явилися лише два роки тому з усією технічною базою і “включили” маркетинг на повну, напевно, за кількістю клієнтів ми б не сильно “просіли”. Треба розуміти, що ми більше зосереджені на b2b. Приватні особи, b2c, є споживачами SaaS (програмне забезпечення як сервіс), який є інтегрованішим. А ми продаємо IaaS, тобто інфраструктуру як сервіс.

 — Чи може перехід на “хмари” кардинально змінити компанію?

 — Навряд чи. Ми надаємо інструмент, але ж не можемо змінювати бізнеси. Якщо компанія, наприклад, виробляє ковбасу, її функція — продавати якісний продукт. “Хмарні” технології жодним чином не можуть вплинути на кінцевий продукт. На організаційні процеси всередині компанії — так, частково. Але найбільше вони впливають на структуру витрат на IT. Наприклад, коли приходить черговий умовний PetyA, один бізнес зупиняється, а його конкурент продовжує працювати. Ті, хто встиг перейти у “хмари” до минулорічної атаки, продовжували працювати. За нашою статистикою, у клієнтів у “хмарах” тоді простій склав близько години. Порівняно з тим, що деякі зупинялися на тижні та місяці, це досить непогано.

Наведу приклад зміни організаційних процесів. Керівник компанії відчуває, що рівень його IT-служби не настільки високий, як хотілося б. У цій ситуації йому потрібно наймати додаткових співробітників, щоб вони все встигали, інвестувати у нові сервери, оскільки старі потребують апгрейду. У сухому залишку це додаткові видатки. Але він може перейти у “хмару”, що суттєво скорочує видатки, а компанія отримує якісно новий сервіс.

Або ж інша компанія — міжнародний бізнес з офісами у різних країнах. Рано чи пізно приходить час апгрейдити власні сервери, природно, що для цього потрібні додаткові капітальні та операційні видатки. А оскільки бізнес інтернаціональний, обладнання потрібно виносити у датацентр. Якщо порівняти витрати на всі ці заходи з вартістю оренди “хмарного” ресурсу, останнє виходить набагато вигідніше.

“Я вважаю, що попередня атака була пустощами. Просто той, хто хотів звернути увагу на проблеми з кібербезпекою, вирішив зробити це в такий дивний спосіб”

— Яка ситуація на глобальному ринку “хмарних” сервісів?

 — На Заході “хмарна” інфраструктура вже п’ять-сім років як тренд. У сусідній Росії вже років п’ять спостерігається стійкий попит. Ми відчули потребу у “хмарах” два роки тому. За нашими спостереженнями, український ринок зростає більш ніж на 50% щороку. Тому зараз головне — встигати за цими темпами.

До речі, колись в інтернеті все розвивалося так само: такими ж темпами зростав dial-up, потім — виділені лінії, пізніше — підключення по оптиці. А широкосмуговий доступ, напевно, зростав ще потужніше.

І зараз знайти в Україні сегмент з такими темпами зростання дуже важко.

 — Які прогнози на поточний рік?

 — Темпи залишаться такими ж. Аналогічна ситуація буде й наступного року. Але є один нюанс. З одного боку, криза — це погано для всієї економіки глобально. Але, з іншого боку, саме для “хмарного” провайдера — це найкращий час для зростання. Це пов’язано з тим, що комп’ютерна техніка постійно застаріває. Зараз тримати у дата-центрі або прямо в офісі сервер, придбаний чотири роки тому, вже економічно невигідно. Все одно існує амортизація, його потрібно постійно ремонтувати, обслуговувати, перевіряти диски на помилки тощо, та й електрики він споживає багато. І коли утримання старого “заліза” стає збитковим, з’являються “хмарні” провайдери, які пропонують свої послуги зі зрозумілою тарифною політикою. І перехід на такі сервіси виходить дешевше за утримання комп’ютера. Так, можна купити нове обладнання. Але це означає додаткові інвестиції, тоді як “хмари” дозволяють планувати операційні витрати. Для нас апгрейд обладнання — процес безкінечний, і оскільки ми знаємо, що воно використовуватиметься, нам простіше керувати інвестиціями.

— “Хмарний” ринок зараз ближче до “блакитного океану” чи вже до “червоного”?

 — Гадаю, що навіть глобально це все ще ближче до “блакитного океану”. Хоча, знову-таки, “блакитний океан” починають шукати, коли вже існує “червоний”. Тому поки ми всі пливемо річкою, що впадає в океан. А коли допливемо, будемо дивитися, якого він кольору (посміхається).24 46 1

ДОСЬЕ БІЗНЕСА
Денис Бурдук, директор компанії UСloud
Народився: 1976 р. у Києві.
Освіта: Державний університет телекомунікацій.
Кар’єра: 1998-2013 рр. — директор компанії “ТопНЕТ”; 2013 р. — в.о. директора компанії “Датагруп”; з 2013 р. — директор компанії UCloud.
Хобі: відпочинок з родиною.

 — А як щодо конкуренції, глобальної та локальної?

 — На нинішньому етапі розвитку Україна не може конкурувати зі світовими гравцями. Вона може конкурувати по продуктах для “хмарних” технологій. Наприклад, є компанія з офісом в Україні, яка успішно розробляє інструменти для “хмарних” технологій для глобального ринку. Локальний ринок вона серйозно не розглядає. Вони мають тут клієнтів, але порівняно з тим, що вони мають у світі, це майже непомітно. Зараз вже багато ІТ-компаній, стартапів, що виросли, роблять продукти для “хмар”. Але стати “хмарним” провайдером, який нестиме капітальні витрати на закупку серверів, — дуже дорого. Принаймні, в Україні. А клієнту, за великим рахунком, без різниці, де купувати послугу — в Україні, Європі чи США. Тому тут на перше місце виходить ціна. Якщо вона буде завищеною, ніхто у вітчизняних операторів нічого не купуватиме. До речі, я вважаю, що ціни українських операторів зависокі. Коли ми тільки-но запускалися, орієнтувалися на глобальний ринок, дивилися, що відбувається там. Тоді був дуже популярним американський Digital Ocean, який зростав більш ніж на 100% на рік. Ми промоніторили їхню цінову політику і намагалися зробити продукт, який зміг би конкурувати з ними по ціні.

 — “Хмарні” сервіси можуть конкурувати з “традиційними” дата-центрами?

 —Ще відносно недавно, років 10 тому, у Києві вже були виділені лінії, а у регіонах все ще панував dial-up. Обидві ці технології потрібні для отримання доступу до інтернету. Але це дві принципово різні за якістю послуги. Так само і тут. Датацентри забезпечують нормальну роботу підприємства. Але цього можна досягти і за допомогою “хмарних” технологій. Кінцевий результат буде один, хоча шлях і послуги різні. Тому “хмарний” оператор практично не конкурує з дата-центрами. Вони більше є джерелом послуг для самої “хмари”. Ми орендуємо стойки у звичайному дата-центрі, вони для нас — постачальники послуг.

А от ми для них дійсно конкуренти. Навіть по Україні вже є статистика, що клієнти, які орендували стійки у ЦОДах, а особ ливо ті, хто орендував їх по юнітах, переходять до “хмарних” провайдерів. Дата-центри відчувають наступ, а ми ні.

 — До речі, про інфраструктуру. Де ви орендуєте площі?

 — Ми розміщуємося в трьох країнах і чотирьох ЦОДах. Це два дата-центри у Польщі та по одному в Німеччині та Україні. З самого початку ми планували надавати послуги лише з розміщенням за кордоном — у Варшаві та Франкфурті. Але ці плани довелося відкоригувати.

Є компанії, для яких принципово важлива затримка у каналах зав’язку, припустимо, це call-центри. Наприклад, до Варшави затримка 14 мілісекунд, і від цього нікуди не подінешся. А є клієнти, які просто хочуть знаходитися в Україні. Є й ті, для кого розміщення принципово важливе через якісь внутрішні регламенти. Особливо це стосується глобальних компаній, які мають тримати дані у країні фізичного знаходження. І навіть вимоги закону тут вже відіграють другорядну роль. Враховуючи ці бажання, ми вирішили орендувати ЦОД й у Києві.

— Як змінилася кількість тих, хто вже робить резервні копії даних, за останній рік?

 — Незначно. Атаки мало кого чомусь навчили. Вони спричинили больовий ефект. І, на жаль, складається враження, що потрібно дочекатися наступних атак, щоб щось у когось зламалося остаточно.

Ми постійно намагаємося пояснювати, переконувати у необхідності резервних копій. Але я вже бачу, що больовий ефект минає. Якщо перших три місяці хтось почав виносити свої бекапи, а хтось про це лише задумався, згодом останні про свої наміри просто забули. І таких більшість. Тому, напевно, і потрібно чекати наступних атак, щоб закріпити ефект попередніх.

 — Деякі експерти кажуть, що наступна атака буде зовсім несхожою на попередню. Що тоді?

 — Я вважаю, що попередня атака була пустощами. Просто той, хто хотів звернути увагу на проблеми з кібербезпекою, вирішив зробити це в такий дивний спосіб. Так, якусь шкоду спричинили, але не простежується користь для тих, хто це робив. А який сенс атакувати без користі для виконавців? Хіба що оголити всі проблеми. Але про цю ситуацію почали забувати.

 — Тобто ставлення до кібербезпеки кардинально не змінилося?

 — Поки ні. За нашими спостереженнями, це відбувається через те, що ІТ-спеціалісти не можуть донести проблему до тих, хто приймає рішення. А вони, швидше за все, просто не розуміють, що кібербезпека потрібна. У нас є хороші приклади. Часто спостерігаємо цікаву картину, коли у компаніях проходять аудити, які виконують серйозні міжнародні аудитори. Один з розділів там присвячений ІТ-безпеці. Часто буває, що аудит перевіряє, чи є бекапи, як часто і яким чином вони робляться. І виявляється, що все робиться як треба, от тільки резервні копії зберігають там само, де й основні ресурси. І лише після висновку аудитора компанія починає шукати оператора, що надасть дистанційний бекап. Це зарубіжні стандарти, за якими працюють всі великі компанії. Там все дуже чітко прописано: який бекап, з якою періодичністю, де зберігається. Але в жодному разі не в тому ж ЦОДі, не на тих само дисках.

 — Нещодавно прийнятий GDPR (загальний регламент про захист даних) якось впливає на ваш бізнес?

 — Поки не впливає. Якщо сильно заглибитися у цю тему, у мене складається враження, що ці правила в ЄС вигадали для того, щоб зібрати грошей з Google, Facebook і подібних компаній. Перша хвиля перевірок стосуватиметься саме їх. Для них же вигадали і штрафи у 4% з обігу. У GDPR існує купа правил, які ще треба примудритися порушити. Комусь треба буде провести перевірку, довести, що було порушення, передати матеріали до суду. Щоб перевірити кілька сотень, навіть десятків тисяч європейських компаній, потрібен величезний штат чиновників. І максимум вони назбирають штрафів на €100 млн. Набагато “веселіше” піти відразу у Google чи Microsoft, перевірити їх, і за раз зібрати декілька мільярдів.

Так, дехто з ІТ-гігантів вже має іміджеві втрати через витоки персональних даних. Певна кількість користувачів відмовилася від цих ресурсів. Гадаю, що тут багато що залежить від людей. Ці витоки примушують акуратніше ставитися до своїх персональних даних. Тобто не Facebook примушуватиме слідувати правилам, а здоровий глузд.

“Іт-спеціалісти не можуть донести проблему до тих, хто приймає рішення. А вони, швидше за все, просто не розуміють, що кібербезпека потрібна”

 — Зараз багато бізнесменів діляться історіями найбільших невдач у своїй кар’єрі. Чи є такі у вас? Чого завдяки їм навчилися?

 — Я не знаю, для чого діляться такими історіями. Підозрюю, що заради “піару”. Можливо, їм це хтось підказав. Але нехай “піаряться”. Я вважаю, що бізнес загалом складається з успіхів та невдач. Ти щодня приймаєш рішення, які з часом можуть виявитися вдалими чи невдалими. Прорахувати це заздалегідь неможливо. Не зробивши помилку, не дізнаєшся. Час також має свій ефект. От завтра ти вважатимеш своє сьогоднішнє рішення помилковим, а з часом виявиться, що все було абсолютно навпаки.

От як часто буває зі співробітниками? Наймаєш ти людину, перекуповуєш її у конкурентів, домовляєшся, платиш їй першу зарплату, другу, третю... Минає час, і ти розумієш, що це було помилкою. А потім ще через деякий час ця людина показує якийсь дуже позитивний прихований ефект. Виходить, що ти її наймав для однієї функції, а виявляється, що вона виконала зовсім іншу.

Бізнес складається і з помилок у тому числі. Питання лише в тому, що ти можеш собі дозволити. Скільки ти готовий витратити, щоб зрозуміти, помилився чи знайшов “блакитний океан”? Але метод проб і помилок ніхто не скасовував.

 — Який стиль управління вам подобається найбільше?

 — Напевне, це мій власний стиль, про який ще не написали розумних книжок. Він ближче до демократії. Я не бігаю за співробітниками, не примушую їх працювати. Просто створюю умови для роботи. Так, я їх контролюю, дивлюся в звіти. Якщо щось не так, розмовляю з ними, питаю, як це можна виправити, за необхідності надаю допомогу. Ще я дуже люблю, коли співробітники допомагають один одному. Це пішло ще з “ТопНЕТ”, де в принципі не існувало інформації, яку приховували б від когось зі співробітників, все було відкрито. В цьому бізнесі подібну відкритість треба підтримувати.

 — Як така демократія працює з “айтішниками”?

 — З ними інакше не можна. У разі чого вони просто поїдуть у США, і все. Це глобальна індустрія, де можна працювати з будь-якої точки. Для ІТ-фахівців треба створювати умови, щоб вони хотіли працювати тут.

 

Дополнительная информация

  • Автор: Валентина Дудко
Прочитано 662 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.