1920х200 brand 23opt

Середа, 13 червня 2018 13:33

“Канів чекає “ефект Давосу” та “ефект Більбао”

Наталія Заболотна, президент Фонду гуманітарного розвитку України Наталія Заболотна, президент Фонду гуманітарного розвитку України

В Україні щомісяця відбуваються десятки, якщо не сотні, економічних та бізнесових заходів. Але більшість з них зосереджена у столиці, невеличкі міста організатори оминають увагою

Втім, як свідчить досвід Всесвітнього економічного форуму, який щорічно проходить у Давосі, розмір локації має не таке вже й велике значення. Як у Каневі планують повторити успіх невеличкого швейцарського містечка, яким чином на одному заході можуть поєднуватися суто економічні та культурні питання і що таке “ефект Більбао”, розказала президент Фонду гуманітарного розвитку України Наталія Заболотна

— Кому належить ідея організації форуму Ukrainian ID? Чому його вирішили провести саме зараз?

 — Тривалий час я задавалася питанням, чому жоден з відомих бізнес-, економічних чи інвестиційних форумів в Україні та й у світі не виносить на обговорення питання інвестування в культурний капітал. Я переконана, що економіка не може бути успішною в країні, де суспільство потерпає від гуманітарного дефолту.

Ніхто навіть не здогадується зробити певний гуманітарний консалтинг: порахувати латентні дивіденди від інвестування в культурні об’єкти, суспільство, в якість людського капіталу. Адже світ має приклади найуспішніших економічних кейсів інвестування в культуру. Одним з таких є місто Більбао, що знаходиться у колись найдепресивнішій частині Іспанії. Коли 25 років тому його очолив мер Іньякі Аскуна, там зашкалювали рівні злочинності, наркоманії, алкоголізму, а рівень безробіття досягав ледь не 40%. І на запитання, як він збирається долати цю економіко-соціальну депресію, мер відповів: “Я тут збудую музей сучасного мистецтва”. Він уклав угоду з нью-йоркським музеєм Гугенхайма, запросив одного з найвідоміших архітекторів світу Френка Гері, залучив більше €200 млн з міського бюджету й з грошей Євросоюзу.

Треба відзначити, що населення Більбао тоді складало близько 300 тис. людей, приблизно як в Житомирі, Черкасах, Кропивницькому. Очікувалося, що інвестиції у будівництво музею повернуться через п’ять років, але вони окупилися за півтора року. І справа не в тому, що Аскуна дуже любив мистецтво або вважав, що без Гугенхайма життя міста буде не таким культурно різноплановим. Він просто втілив у життя найуспішнішу економічну формулу стрімкого розвитку місцевої громади завдяки прокладенню на світовій мапі нового культурного туристичного маршруту. Останні 18 років цей музей відвідують, як мінімум, 1 млн туристів на рік, залишаючи у його бюджеті щорічно протягом останніх двадцяти років близько €180 млн.

Через аномальний потік гостей у Більбао побудували аеро порт, там з’явилася потужна туристична інфраструктура. Оскільки у місті з’явилися туристи, зажили й усі інші культурні інституції, наповнилися туристичні маршрути. Своїм проектом Іньякі Аскуна, який, до речі, був визнаний найуспішнішим мером у світі, поставив маленьке провінційне містечко Більбао на світову туристичну мапу. Цей музей вирішив кричущі соціальні питання безробіття, наркоманії, криміналу. Чому я про це розповідаю?

Фонд гуманітарного розвитку України, який я очолюю, народився не за один день. Я постійно лобіювала інтереси здорового суспільства крізь призму законопроектів, які захищали би права людини на розвиток та примножували людський капітал. Рік тому ми з однодумцями оголосили громадську платформу #SOS майбутнє, у рамках якої закликали людей робити фото на фоні зруйнованих замків, історичних будинків, сільських клубів, закритих бібліотек, пустих музичних та спортивних шкіл, басейнів без води. Тобто це саме та інфраструктура, що має підвищувати якість людського капіталу, є певним латентним доходом для держави. Але у нас, як завжди, нехтують куркою, що несе золоті яйця. Я переконана, що для держави, соціально відповідального бізнесу набагато дешевше сьогодні інвестувати у здорове покоління, спортивні майданчики, бібліотеки, якісні будинки культури, фестивалі, бієнале, аніж завтра вкладати набагато більші кошти у дитячі колонії, пенітенціарну систему, наркодиспансери. Взагалі, це чистий бізнес. Просто нікому не цікаво порахувати, які дивіденди можна отримати з цих інвестицій через 5-15 років.

“Я переконана, що економіка не може бути успішною в країні, де суспільство потерпає від гуманітарного дефолту”

— Чому обрали саме Канів?

 — Під час роботи нашої платформи я декілька разів відвідала це місто і була здивована та шокована деякими моментами. Канів є надзвичайно символічним місцем для України та українців усього світу, оскільки саме там зберігається душа українського народу. Колись його та Шевченківський заповідник відвідували у середньому 150 тис. туристів щомісяця. І це при тому, що населення міста — ледве 28 тис. людей. Зараз цей потік зменьшився разів у десять, якщо не більше. Але Канів — не лише культурний символ, в ньомуі існує колосальна інфраструктура: найбільший в Україні гелікоптеродром, найновіші річковий порт та автовокзал. Там збудовано величезний Шевченківський культурний центр зі сценою, як у Національній опері, залою на 700 місць. Він незавершений на 10% і стоїть “замороженим” вже чотири роки, з закупленими меблями й сантехнікою на складах.

З одного боку, ми проаналізували величезний потенціал міста не лише як цікавого культурного й актуального ділового центру, а ще й як потенційного курорту, що поблизу Києва. З іншого боку, ми зрозуміли, що в Україні не існує глобальної незалежної діалогової платформи, яка б генерувала нові сенси для суспільства у сферах економіки та культури. Тому ми зрозуміли, що формула Давосу є доволі прикладною для України, і вирішили започаткувати міжнародний не лише економічний, але й гуманітарний форум, який щороку проходив би у Каневі. Сподіваюся, що наш форум спричинить одночасно “ефект Давосу” та “ефект Більбао”, змусивши приїхати до Канева потенційних інвесторів. До речі, я нещодавно зрозуміла, що ледь не 95% освічених, високопоставлених, статусних українців ніколи не бували у цьому місті.

 — Кого з інвесторів ви запросили?

 — У нас буде п’ять тематичних панелей. Спільно з Торговопромисловою палатою України ми запросили потенційних інвесторів. Серед них будуть доволі цікаві українські бізнесмени, які представляють бізнес нової генерації, наприклад представники Спілки українських підприємців. А також запросили людей, які вже інвестували у розвиток області, — Віталія Ільченка, Ігоря Ліски. Представники бізнесу зустрінуться на панелях Economic ID та Community ID, модератором на яких буде Джон Хербст. Також в них візьмуть участь Наталія Яресько, Даян Френсіс. Сподіваюся, до нас завітають декілька губернаторів, очікуємо на мера Києва Віталія Кличка та міського голову Торонто, а також міністра інфраструктури Володимира Омеляна.

Модератором панелі Human security буде Крістофер Діккі, голова The Daily Beast. Учасниками цієї панелі є доволі впливові особистості, і там якраз розглядатимуться теми гуманітарної безпеки, демократії, гуманітарної рівності, стабільного розвитку особистості, примноження людського капіталу.

Взагалі, наш форум має назву “План на завтра: стратегія успішної країни”. І це не лише про Україну. Ми намагатимемося консолідовано на цих панелях напрацювати п’ять напрямків успіху України.

 — Зараз в Україні проводиться чимало заходів на тему розвитку підприємництва, задач бізнесу тощо. На який ефект від форуму розраховуєте?

 — За результатами форуму плануємо напрацювати документ, який буде покладено в основу стратегії розвитку успішної країни. А потім щороку коригуватимемо її згідно з новими тенденціями.

Під час форуму відбудеться низка “круглих столів”, присвячених міжнародним інвестиціям в українську інфраструктуру та логістику. Також обговорюватиметься екологічна ситуація, яка склалася навколо Канівського водосховища – можливо, вдасться знайти технологічні рішення, щоб її покращити.

Підніматимемо питання щодо стану культурної спадщини, зокрема в контексті розвитку сучасних засобів її збереження та репрезентації. Адже це скарби, які можуть пожвавити туризм.

Додам, що культуру ми будемо розглядати крізь призму інвестиційної привабливості туризму, який приносить реальні кошти в інших країнах. Інвестиції у реставрацію, скажімо, якогось замку — це не просто заморожені кошти держави або меценатів. Ми вкотре хочемо довести, що культура — це доволі прибуткова справа, але для цього потрібна державна політика. Не буду хизуватися, що це просто зробити, але не маю жодного сумніву, що цей форум потрібен, що він відбудеться і з кожним роком набиратиме потужності.

Окрім глобального завдання зі створення діалогової платформи для напрацювання нових парадигм для світу і громад маємо локальні завдання. Ми хочемо допомогти Каневу стати зразковою моделлю економічного, репутаційного та соціального успіху.

 — Ви згадали, що форум у Каневі — це незалежний захід. Як тоді він фінансується?

 — Це, напевно, найважче питання. Звичайно, великими фінансами у нас розпоряджаються здебільшого олігархи, люди з величезними статками. Але в основі нашого форуму саме партнерство. Давос, до речі, теж був створений за рахунок співзасновників, у тому числі й Богдана Гаврилишина. Фундація його родини також є нашим партнером. Зараз у нас діє відкрита фандрайзингова система. Серед наших партнерів — Торгово-промислова палата України, Союз українських підприємців, група компаній “Ліга”. Однак ми все ще шукаємо партнерів, які повірять у Канів як “український Давос”.

 

Дополнительная информация

  • Автор: Валентина Дудко
Прочитано 469 раз
Другие материалы в этой категории: « Одноповерховий Київ Боротьба за дані »
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.