1920х200 brand 23opt

Вівторок, 29 травня 2018 10:51

Зверху видніше

Подальше масштабування земельних банків українських агрохолдингів, значне посилення конкуренції між ними та іншими виробниками сільгосппродукції, ризик монополізації ринку… Що чекає вітчизняний агросектор вже в найближчій перспективі?

Важливість і роль вітчизняного агросектора для економіки країни найкраще демонструють цифри. У березні прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що частка сектора у ВВП України становить 16-17%. За підсумками перших трьох місяців цього року частка експорту продукції агросектора у загальному обсязі експорту країни склала 38,5%. У 2016/17 маркетинговому році (МР) в країні зібрали 66 млн т зернових. Це на 6 млн т більше, ніж у минулому МР.

Щодо 2018 р. прогнози розвитку вітчизняного агросектора також позитивні. Як зауважив Сергій Феофілов, генеральний директор компанії “УкрАгроКонсалт”, сільське господарство стало провідною галуззю (якщо не сказати донором) для відновлення національної економіки, більше того, агросектор фактично формує економічний профіль країни. Й українські агрохолдинги є драйверами розвитку вітчизняного агровиробництва та, в цьому сенсі, одним з основних ланцюжків розбудови української економіки в цілому.Agro01

Важка артилерія

 Хоча власне поняття “агрохолдинг” означає об’єднання керуючої компанії і підконтрольних дочірніх підприємств, які займаються виробництвом сільгосппродукції, частіше агрохолдингами вважають великі аграрні підприємства, які обробляють десятки тисяч гектарів землі і розвивають різні напрямки бізнесу (логістику, переробку тощо).

Якщо вважати агрохолдингами всі сільськогосподарські підприємства, земельні банки яких перевищують 10 тис.га, то, за словами Олександра Калюжного, аналітика аграрних ринків Асоціації “Український клуб аграрного бізнесу” (“УКАБ”), 2012 р. таких було 80, 2014 р. — 87, а 2017 р. — 93.

За даними “УКАБ”, частка 20 найбільших аграрних холдингів України у загальному обсязі валової сільгосппродукції за останні п’ять років в середньому становила 14-15%. Незначне скорочення обсягів виробництва торік було спричинене неврожайністю через погані погодні умови.

Зрозуміло, що разом з кількістю агрохолдингів постійно змінюється й обсяг земельних банків учасників ринку. Посилаючись на дані “УКАБ”, Артем Ковбель, партнер компанії Kreston GCG, зазначив, що 2012 р. агрохолдинги контролювали близько 27% сільгоспземель. Тоді прогнозували, що цей показник зросте до 30-35%. Але з 2013 р. земельні банки агрохолдингів, навпаки, скорочувалися через економічну кризу, що прискорила девальвацію гривні та ускладнила доступ до фінансовокредитних ресурсів. Тому на певний час великі землевласники припинили свою інвестиційну діяльність.

2015 р. контрольована агрохолдингами частка земель зменшилася до 26%, така сама тенденція зберігалася і протягом 2016 р. Торік ситуація дещо стабілізувалася. “Тиск МВФ з приводу запуску земельного ринку на тлі поліпшення економічних умов стимулював холдинги збільшувати свої аграрні банки”, — зауважив пан Ковбель.

Найактивнішим був “Кернел”. Влітку минулого року холдинг повідомив про розширення свого земельного банку до 600 тис.га завдяки поглинанню компаній “Українські аграрні інвестиції” і “Агро Інвест Україна”. Загалом, за словами експерта, тенденції до укрупнення агрохолдингів є цілком прогнозованими та логічними, адже кризові явища в економіці завжди відзначалися консолідацією та реконсолідацією ринку у бік вагоміших гравців, які мають доступ до дешевшого фінансового ресурсу, а отже, мають змогу мінімізувати ринкові ризики.

Agro02Капіталізація агрохолдингів

 Свого роду дзеркалом, що відображає зміни в українському агросекторі загалом і в агрохолдингах зокрема, є котирування акцій компаній на міжнародних біржах. За даними компанії “УкрАгроКонсалт”, торік капіталізація українських агрохолдингів, акції яких котируються на закордонних біржах, в цілому характеризувалася зростанням в першій половині року і поступовим зниженням у другій. На початок і кінець року вона перебувала в діапазоні EUR2,6-2,7 млрд. Історичні піки були досягнуті 2 березня — EUR3,162 млрд і 27 квітня — EUR3,144 млрд.

Лінія тренду капіталізації минулого року контрастувала з експонентою зростання ринкової вартості агрохолдингів у 2015- 2016 рр. Як зауважив пан Феофілов, наростаючий тренд капіталізації спостерігався з січня по травень 2017 р. і обумовлювався досить стійким розвитком агросектора, реалізацією врожаю попереднього року, успішною посівною кампанією і хорошими очікуваннями щодо врожаю, а також певною стабілізацією макроекономічної ситуації в країні. З червня тренд пішов на спад. Відносне зниження капіталізації агрохолдингів пояснюється поєднанням факторів. Зокрема, зниження цін на деяку профільну продукцію, наприклад кукурудзу, цукор, та одночасне подорожчання матеріально-технічних ресурсів чинили тиск на рівень прибутковості агрохолдингів. Досягнута в країні до середини року певна макроекономічна стабілізація почала слабшати на тлі проблем у відносинах з міжнародними кредиторами. Поглиблення ускладнень в кредитнофінансовій сфері призвело до втрати контролю над інфляцією (інфляційний стрибок у вересніжовтні) і зниження градуса позитиву щодо перспектив стабільного розвитку економіки в 2018-2019 рр. “Слабка активність (а точніше — її відсутність) уряду і парламенту в питанні аграрної реформи та невизначенність стосовно механізмів продажу землі також не могли не позначитися на настроях інвесторів”, — підсумував Сергій Феофілов.

Врожайність у більшості агрохолдингів мінімум на 30% вища за середні показники по країні

Драйвери ефективності

 Більшість експертів вважають стрімкий розвиток агрохолдингів в Україні, або феномен корпоратизації аграрного виробництва, позитивним явищем. Як пояснив Олександр Калюжний, ця категорія виробників є найефективнішою. “Врожайність в більшості агрохолдингів, якщо не втручається погода із форс-мажорними обставинами, мінімум на 30% вища за середні по країні показники”, — зауважила Марія Колесник, заступник директора компанії “ПроАгроГруп”. За її словами, саме агрохолдинги першими впроваджують інновації, оптимізують процеси виробництва, зменшують втрати зерна під час виробничих процесів завдяки придбанню нової техніки, систем обліку та контролю та підвищенню кваліфікації персоналу.

Вища ефективність агрохолдингів обумовлена тим, що порівняно з іншими категоріями сільгоспвиробників вони мають кращі можливості фінансування і, як результат, доступ до кращих ресурсів аграрного виробництва (техніки, технологій, агрохімії, кадрів тощо). Як сказав Артем Ковбель, агрохолдинги мають можливість залучати щороку до $2 млрд фінансових коштів. І саме вони найчастіше це роблять, адже мають доступ до дешевого ресурсу завдяки таким інституціям, як ЄБРР та інші. “Рейтинг деяких українських агрохолдингів оцінюється вище, ніж суверенний рейтинг держави. Серед таких компаній “Кернел”, “Астарта”, “Миронівський хлібопродкут”, “Укрлендфармінг”, — зазначив пан Ковбель.

Взагалі, холдинги вважаються привабливішими для інвестування та кредитування через свою багатопрофільність, яка дозволяє їм диверсифікувати ризики. Наявність значних ресурсів також надає змогу таким операторам успішно співпрацювати не лише з внутрішніми, але й із зовнішніми інвесторами.

Однак є й інший погляд на агрохолдинги та їхню ефективність. Міхаель Бертрам, голова представництва компанії NCH в Україні (компанія “Агропросперіс”), вважає, що своєю появою і розвитком агрохолдинги, по суті, компенсували в Україні відсутність ланцюжка розподілу товарів. “В будь-якій країні, в якій є нормальний ринок капіталу і розумне співвідношення між гравцями ринку, ви не знайдете агрохолдингів. Якщо в Україні розвиватиметься ринок капіталу і утвориться ланцюжок розподілу товарів, агрохолдинги зникатимуть”, — запевняє він. Пан Бертрам вважає, що в рослинництві великі компанії ефективніші в частині закупівель, продажів, управлінських питань, але не в процесах, що відбуваються на полі. На його думку, помилково вважати, що холдинги продуктивніші, спостерігаючи у них врожайність, що перевищує фермерську. “Неважливо, скільки в обробці гектарів. Важливо, скільки ти отримуєш після збирання, вклавши $500 в 1 га. І, працюючи з нашими партнерами і клієнтами на ринку, ми бачимо, що невеликі фермерські господарства з однаковими ресурсами нерідко ефективніші за великий холдинг”, — підсумував голова представництва NCH в Україні.

Але, без сумніву, агрохолдинги мають більше можливостей для експорту власної продукції за кордон, чим допомагають підтримувати рівень зовнішньої торгівлі України. Більше того, як зауважив пан Ковбель, саме завдяки діяльності великого аграрного бізнесу Україна відома в усьому світі як найбільший постачальник олії, зернових, цукру, меду та інших агропродуктів.

Входження України до СОТ, вихід на ринок ЄС вимагають дотримання певних стандартів якості продукції, що, в свою чергу, передбачає застосування сучасних технологій. Зрозуміло, що агрохолдинги одними з перших і впроваджують ці стандарти та технології. Не можна відкидати те, що агрохолдинги певною мірою співпрацюють з владою, виступаючи свого роду рупором для привернення уваги до проблем АПК. Зрозуміло, великий агробізнес має можливості для лобіювання своїх інтересів, чим активно користується.

Експерти зазначають, що відсутність земельного ринку в Україні відкриває можливості для зловживань у тому числі і з боку агрохолдингів. “Рейдерські захоплення земель, тіньова скупка фермерських паїв при діючому мораторії — все це реалії, в яких ми живемо. Зокрема, торік найсенсаційнішими стали спроби рейдерських атак на землі агрохолдингів KSG Аgro та “Агротрейд”, — розповів Артем Ковбель.

 Agro03Останні віяння

Останні роки з їх кризами для багатьох компаній стали значним випробуванням. Але агрохолдинги і далі спрямовані на оптимізацію процесів виробництва та підвищення ефективності. Наприклад, Ігор Осьмачко, генеральний директор Групи компаній “Агропросперіс”, зазначив, що врожайність ключових культур (пшениця, кукурудза, соя, ріпак, соняшник) протягом 10 років зростає з року в рік на 5% завдяки централізації закупівель виробничих матеріалів та агротехніки, управлінню ціновими ризиками через використання форвардів, використанню ІТінструментів та централізованої бази даних, мотивації працівників участю в прибутку та партнерській програмі. Зокрема, програма участі у прибутку передбачає отримання працівниками відсотка від прибутку компанії, а партнерська програма — можливість для ключових спеціалістів вкласти власні кошти в агровиробництво своєї виробничої компанії — Агропросперісзаводу (зараз в компанії налічується 52 таких підприємства).

Перший віце-президент компанії AgroGeneration Сергій Булавін також розповів, що, незважаючи на кризу ліквідності в Україні та падіння світових цін на агропродукцію, завдяки кардинальним змінам в системі управління, планування та виробництва, компанія суттєво збільшила економічну ефективність: з негативної EBITDA в 2013 р. до приблизно €20 млн у 2014-2016 рр.

Крім того, як зауважила Марія Колесник, холдинги зараз все більшу увагу звертають на пошук нових ринків збуту за межами країни і не лише звичних продуктів, якими є зернові та олійні, але й продуктів глибшої переробки. “Це доволі правильні стратегії розвитку, бо вони спочатку вивчають нові ринки та їхні потреби, а потім інвестують у виробництво тих продуктів, на які в світі є достатній попит. Тобто це стратегія просування і прибутку, а не виробництва і росту заради виробництва”, — підкреслила пані Колесник.

Наприклад, компанія “Астарта”, в якої цукровий сегмент залишається основним напрямком розвитку бізнесу, зараз має стійку бізнес-модель і меншу залежність від волатильності цін на основну агропродукцію. За даними пресслужби компанії, за останні п’ять років виробництво цукру в “Астарті” зросло на 52% — до 463 тис.т у 2017 р. Причому, якщо 2013 р. в загальному обсязі реалізації цукру лише 6% було продано на міжнародних ринках, то 2017 р. — вже 42%.

Компанії не лише підвищують продуктивність та нарощують експорт, але й розвивають нові напрямки виробництва. Наприклад, “Астарта” за останній період побудувала і ввела в експлуатацію сучасний завод з переробки сої, що торік забезпечив понад 16% загальних доходів компанії. Крім того, 2013 р. компанія завершила будівництво і ввела в експлуатацію біогазовий завод, що поглибив рівень вертикальної інтеграції “Астарти”.

Крім згаданих напрямків розвитку, за словами Артема Ковбеля, незмінною стратегією холдингів тривалий час і особливо останні декілька років залишається стратегія нарощення власних земельних ресурсів. Наприклад, за даними Сергія Булавіна, за останні п’ять років AgroGeneration подвоїла обсяги своїх операцій з приблизно 50 тис.га на початку 2013 р. до 110 тис.га на початку 2018 р. “Астарта” за такий же період збільшила земельний банк до 250 тис.га. На п’яти конкурентам наступає новостворений агрохолдинг родини Герег. За останні три роки аграрний підрозділ “Епіцентр К” сконцентрував 110 тис.га земель. І, як кажуть в компанії, на цьому розвиток холдингу не зупиниться.

Хоча з урахуванням того, що деякі компанії через фінансові проблеми змушені були скорочувати площі оброблюваних ділянок, а інші — нарощували, земельний банк всіх агрохолдингів останні п’ять років залишався незмінним і, за даними “УКАБ”, склав приблизно 6 млн га.

За даними “УКАБ”, 2017 р. земельний банк 15 найбільших агрохолдингів в Україні складав 3,34 млн га

Що далі

 Створення майбутньої моделі аграрного виробництва в Україні пов’язано з питанням введення ринку землі. Зокрема, вважає Олександр Калюжний, імовірно, помірний тренд до масштабування буде зберігатися, що означатиме, що частка сільгосппідприємств зростатиме, в тому числі й агрохолдингів. Якщо ж в Україні, нарешті, з’явиться ринок землі, цей тренд, можливо, посилиться. Хоча це не точно. “Існує думка, що за можливості володіти базовим активом (землею) розширення “вглиб” (підвищення цінності землі, наприклад, зрошення) виявиться рентабельнішим, ніж розширення “вшир”, — пояснив пан Калюжний.

Марія Колесник впевнена, що місця вистачить усім: на ринку будуть представлені як великі агрохолдинги, так і успішні фермерські господарства. “Питання не лише в розмірі компанії, а й у світогляді власника. Наразі майбутнє за тими, хто вчасно зорієнтується і зможе повною мірою скористатись інноваціями”, — сказала експерт.

На думку Сергія Феофілова, ключовим глобальним викликом на найближчі 10-15 років для агросектора стане значне зростання конкуренції. Щоб встояти в ній, необхідне ефективне, високотоварне, індустріальне сільгоспвиробництво. Європейський тренд — технологізація останнього.

Деякі експерти вважають, що ймовірність монополізації агросектора досить висока, враховуючи нинішні олігархічне структурування економіки та рівень корупції. “Ризик монополізації ринку дійсно існує, і він значний. Ситуацію здатне вирішити лише продумане реформування. Та чи буде воно колись? Як показує досвід минулих років, наш уряд вправно вміє затягувати вирішення найважливіших проблем, а не шукати шляхи їхнього подолання”, — заявив Артем Ковбель.

На думку Олександра Калюжного, монополізація аграрного виробництва Україні, навпаки, не загрожує. Адже й зараз майже 100 агрохолдингів активно конкурують як з іншими категоріями виробників, так і між собою, а створення ринку землі має привнести додатковий вимір до конкуренції між сільгоспвиробниками і зробити її жорсткішою.

 Алла Силивончик

Дополнительная информация

  • Автор: Алла Силивончик
Прочитано 889 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.