Понеділок, 14 травня 2018 13:35

“Ми довго шукали нову назву. “Immer” німецькою означає “завжди”

Ірина Мірошник - президент IMMER Group Ірина Мірошник - президент IMMER Group

Багато хто з українських бізнесменів називає початок 1990-х років порою величезних можливостей

Тоді засновувалися не лише успішні великі компанії, а й цілі галузі, яких за часів СРСР просто не існувало. Так сталося, зокрема, і з виробництвом пакування, без якого важко уявити будь-який сучасний продукт. Про те, як з кондитерської промисловості перейти до виробництва полімерів, чому розвиток сегмента біорозчинного гнучкого пакування — це лише питання часу, а також про перспективи на найближчі роки, БІЗНЕСу розповіла президент IMMER Group Ірина Мірошник

— Коли ви вирішили, що хочете займатися бізнесом?

 — Для мене таке питання взагалі не стояло. Це був 1991 р., початок змін у світі та в країні. Альтернативи не було, зате відкрилися великі можливості, які потрібно було реалізувати. Чому саме пакування? Ним ми з чоловіком (Олександр Галкін. — Ред.) почали займатися в 1993-1994 рр. До цього ми більше працювали з кондитерською промисловістю. Поступово стало зрозуміло, що єдину можливість продавати товар і захищати споживача надає пакування. Зрештою, саме воно “продає” будь-який продукт. Тому у певний момент ми вирішили повністю зосередитися на цьому бізнесі та фактично почали створювати українську галузь гнучкого пакування “з нуля”.

 — Тобто конкурентів тоді не було?

 — Питання навіть не в конкуренції, а у тому, що у СРСР взагалі не існувало галузі гнучкого пакування. Мій чоловік її дійсно створив, і це визнають усі. Далі, нашими слідами, почали з’являтися інші компанії. Зараз є величезна кількість підприємств, що виробляють пакування різного роду, але тоді це було пусте поле. Наші кондитери та й уся харчова промисловість не мали б таких можливостей зростати, якби ми не дали їм інструмент для маркетингу та зберігання продукту. У ті роки українських виробників солодощів фактично кинули у вир дикої конкуренції. Відкрилися кордони, усі бар’єри було знято, до України прийшли транснаціональні компанії. І вітчизняний бізнес опинився перед вибором: або “помирати”, або рухатися вперед. Одним з рішень, яке допомогло розвиватися, було саме якісне пакування.

Ірина Мірошник, президент IMMER Group
 До міжнародної IMMER Group входять такі компанії, як IMMER Ukrplastic, IMMER Digital та IMMER Design Studio. З 1991 р. по 2017 р. компанія мала назву “Укрпластик”. Виробничі потужності знаходяться в Україні та Латвії. Український завод IMMER Group є найбільшим в країні підприємством з виробництва гнучкого пакування. Понад 50% продукції IMMER Group експортується. Серед клієнтів — Nestle, IDS Group, Coca-Cola, Carlsberg Group, Henkel. Ірина Мірошник очолює компанію з 2013 р.

 — Які ще періоди стали визначальними для вашого бізнесу?

 — Повертаючись до історії, я чітко розумію, що одним з найважливіших етапів саме для нашої компанії був початок співробітництва з Міжнародним банком реконструкції та розвитку (МБРР) у 1998-1999 рр. Ми були другою компанією в Україні, яка почала таку співпрацю. Найголовніше, що тоді ми отримали правильне, системне розуміння того, що таке бізнес, що таке соціальна відповідальність та правильна організація процесів. Фахівці МБРР надали нам велику експертизу. Як я розумію, вони тоді витратили величезні кошти, щоб дати інформацію тим, хто здатен був її сприймати. Це був старт, це заклало основи. З 1998 р. ми маємо аудит звітності згідно зі стандартами МСФЗ, впровадили стандарти ICO, систему соціальної відповідальності та багато іншого. Можливо, тому я сприймаю ці речі як щось природне, для нас це вже історія 25-річної давнини. Хоча виявляється, що в Україні небагато компаній, які ці стандарти впровадили. Важливо, що ми з самого початку співпрацювали з великими транснаціональними компаніями постачальниками, з їх логікою та розумінням бізнесу. Зараз в нас з ними вже фактично сімейні стосунки, що дозволяє разом працювати у нових технологічних проектах.

 Також був один цікавий проект, який нам багато дав. На жаль, в Україні про це забули. Колись у нас діяв Закон про технопарки. Їх на території країни було три. І там була низка інноваційних проектів, у тому числі ми, “Фармак” та ще декілька компаній. Завдяки цьому нам вдалося піднятися на вищий рівень та впровадити технології, які й досі вважаються передовими. Активно цей Закон діяв до 2005 р., а зараз він наче й існує, але де-факто повністю відсутні зрозумілі підзаконні нормативні акти, що потрібні для його виконання. І, як я розумію, зараз у Міністерстві економічного розвитку і торгівлі навіть не знають про його існування. Туди прийшли нові молоді люди, історія забулася. Але насправді це був класний досвід, який потрібно продовжувати.

 2016 р. ми провели ребрендинг. З 1966 р. на місці нашого заводу було науково-виробниче об’єднання “Укрпластик”. Певний час, до приватизації, підприємство мало назву “Завод полімерних матеріалів”. Але назва “Укрпластик” на той час була дійсно актуальною. А зараз ми понад 50% продукції експортуємо, в нас є заводи в інших країнах, є торгові та логістичні представництва, як мінімум, у 10 країнах Європи. Тому бренд “Укрпластик” вже не відповідає ні суті, ні географічному наповненню нашого бізнесу. По-перше, ми не робимо пластик, ми робимо гнучкі полімерні матеріали, дизайн, пакування, надаємо послуги з маркетингу. По-друге, ми вже не суто українська компанія. Хоча база і найбільший завод досі знаходяться в Україні. Ми довго шукали нову назву. “Immer” німецькою означає “завжди”. На мою думку, це дуже яскраве слово.

img1173

— На яких ринках ви зараз працюєте?

 — Півтора року тому ми відкрили завод у Латвії і продаємо свою продукцію вже на всіх ринках країн Балтії та Скандинавії. Історично ми працюємо з країнами колишнього СЕВ, з Чехією, Польщею, Угорщиною. Також налагодили співпрацю з Францією, незважаючи на те що це дуже складний ринок. Французи в принципі працюють лише з французами, у них є такий внутрішній патріотизм. Крім того, маємо нові проекти у Латинській Америці. Поки вони розповсюджуються лише на українську діаспору, але перший крок вже зроблено. Ще працюємо з Ірландією, Великобританією. Є проекти у Канаді, США, невеликі поставки у Марокко.

 Якщо говорити про тренди, то ми завжди фокусувалися на інноваціях та на тому, що водночас дає додану вартість і нам, і нашим клієнтам. Це “розумне” пакування, що продовжує терміни зберігання продуктів, це всі речі, пов’язані з ініціативою ООН Have Food та проектами FAO (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН), а також все, що стосується збереження продуктів харчування.

 Водночас крім трендів подовження строків зберігання, мінімізації відходів існує тренд переходу на біорозчинне гнучке пакування, який вже чітко зафіксований у директивах ЄС. І у цьому напрямку ми теж працюємо. Наприклад, ми розробили та почали виробництво біорозчинної плівки для мульчування ґрунту для агровиробництва. Вона дозволяє підвищувати врожайність, зберігати вологу, органічні підсилювачі росту та добрива. Також сприяє суттєвому скороченню використання гербіцидів. Торік ми проводили наукові випробування з НДІ прогнозування та випробовування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва ім. Л. Погорілого. Тоді вдалося досягти збільшення урожайності на 70%. Цього року ми почали промислові випробування з великими сільгоспвиробниками і прогресивними фермерськими господарствами. Справа в тому, що аграрна сфера — доволі специфічна, люди з цього бізнесу не починають експерименти, не маючи гарантій позитивного результату. Однак є невеликі фермерські господарства, що готові експериментувати, якщо бачать економічну ефективність, екологічність та інші переваги.

 — Наскільки біорозчинне гнучке пакування близьке до реального комерційного використання? Чи скоро воно замінить звичне пакування?

 — П’ять років тому на одній з конференцій була доповідь на цю тему. Тоді всі виробники полімерів поставилися до цього скептично. Три роки тому з’явилися новітні розробки, і всі зрозуміли, що наука не стоїть на місці, та звернули увагу на її досягнення. І цим питанням почали займатися глобальні компанії, що виробляють полімери. Наразі біорозчинне пакування захищає продукт харчування від впливу навколишнього середовища. Але поки воно не має бар’єрних функцій, не дозволяє подовжити строки зберігання продуктів. Хоча я впевнена, що цю проблему поступово буде вирішено.

 Поки не зрозуміло, як друкувати якісні написи на біорозчинному пакуванні. Ще не виготовлюють фарби, які б теж розкладалися на нешкідливі для навколишнього середовища елементи. Сучасні фарби все-таки потрібно утилізувати промисловим способом. Але це питання декількох років. Гадаю, що іншого тренду не буде. Зараз до Конвенції ООН про права людини вноситься пункт про невід’ємне право на життя у екологічно чистих умовах. Тобто вже нікуди подітися, оскільки у суспільства є запит на життя в чистому світі. Виробництво біорозчинного гнучкого пакування поки ще доволі дороге. Хоча, знову ж таки, все нове завжди дороге. Але завтра без цього вже не можна бути жити. Так відбувається з будь-якими інноваціями.

“Український ринок гнучкого пакування оцінюється у €70-100 млн. Ми виробляємо більш ніж на €100 млн, але велика частина продукції йде на експорт”

— Як ви оцінюєте свої позиції на українському ринку?

 — Стовідсотково ми не монополісти. У нас висококонкурентний ринок. Зрозуміло, що ми маємо ексклюзивні запатентовані види продукції. Так, ми є найбільшим з українських підприємств у галузі пакування. Втім, до нашої Асоціації гнучкого пакування входять понад 20 компаній. Ринок України оцінюється у €70-100 млн. Ми виробляємо більш ніж на €100 млн, але велика частина продукції йде на експорт.

— Ви регулярно потрапляєте у рейтинги найвпливовіших жінок України. Як до цього ставитеся?

 — Я ніяк до цього не ставлюся і нічого для цього не роблю. Але дивлячись на ці рейтинги, я дуже радію, адже бачу там багато своїх подруг (посміхається). Це важливо, тому що в Україні й у політику, й у бізнес ввійшли жінки. Коли на міжнародних конференціях американські журналісти питають, як ми ставимося до сексизму, ми всі відповідаємо: “В Україні його немає. Дайте нам право бути жінками”. Добре, що у нас є такі рейтинги і що до них потрапляють дуже яскраві жінки.

 — Чи існують насправді, на вашу думку, так звані чоловічий та жіночий стилі ведення бізнесу?

 — Жінки та чоловіки — це взагалі різні істоти. Тому, звичайно, є жіночий та чоловічий стилі ведення бізнесу. Я не можу діяти як чоловік та командувати як чоловік. У жінок свої підходи. Скажімо, чоловіки схильні до ризику, і це їхня “родзинка”. А жінка сто разів продумає рішення.

 — А чи легко ви йдете на ризик?

 — Дуже легко! Але при цьому я вимагаю обґрунтувань та точних розрахунків. Спочатку потрібно все зрозуміти. Я ризикуватиму лише тоді, коли бачитиму, що ризики нівелюються можливими доходами і я точно знаю, як ними керувати.

 — Тобто “у прірву з головою” — не ваш шлях?

 — У бізнесі ніхто не кидається у прірву з головою. Просто потрібно оцінювати ступінь ризику.

 — Яким ви бачите свій бізнес через п’ять років?

 — Ми втричі збільшили обсяги продажів, маємо п’ять заводів (посміхається). Якщо серйозно, то ми, звичайно, ростемо. Ми заходимо у нові галузі, розглядаємо використання наших технологій та обладнання в інших сферах. Також у нас суттєво збільшилися обсяги виробництва біорозчинних матеріалів. Для мене це дуже важливо.

 

Дополнительная информация

  • Автор: Валентина Дудко
Прочитано 457 раз

Медиа

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии
NOT ROOT---counter < 0 ---not Root, not-buy, counter fail---9---0

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.