vb 1920 02

Вівторок, 03 квітня 2018 12:27

“Кожен має займатися тим, що він добре вміє”

Історія годинникового бізнесу Олексія Золотарьова почалася із яскравого каталогу продукції Першого московського годинникового заводу, який потрапив йому до рук 1993 році

Згодом торговельна діяльність еволюціонувала у виробничу. На міжнародній виставці годинників в Базелі бізнесмен познайомився із організацією виробництва годинників у світі й загорівся бажанням створити аналогічний бізнес в Україні. Так 1997 р. на столичному Подолі з’явився завод, який за два роки випустив перший годинник під брендом “Полет”. За словами пана Золотарьова, на старті виробництва його супроводжувала “смуга позитивного розвитку”, яка не лише допомогла закласти міцний фундамент для бізнесу, а й створила передумови для народження власного годинникового бренду

— Якими були ринкові умови на момент створення Київського годинникового заводу?

— Можна сказати, що ринкові умови були вдалими для початку виробничої діяльності. Саме у 1996- 1997 рр., на момент “дозрівання” бізнес-ідеї, змінювалося законодавство. Україна запровадила мито на імпорт годинників з Росії у 30%, тому торгувати готовою продукцією стало невигідно. Водночас імпортне мито на годинникові механізми складало близько 5%. Тож з’явилась реальна економічна вигода освоювати виробництво годинників в Україні.

Варто також зазначити, що торгувати імпортними годинниками мені вже було не дуже цікаво. Я прагнув спробувати себе у виробництві.

— Як відбувалося становлення вашого бізнесу? Які роки стали знаковими і як ви скористалися ринковими можливостями?

— Запуск нашого виробництва припав на 1999 р. Це був передвиборчий рік, коли Леонід Кучма балотувався на другий президентський строк. Я так розумію, що одним зі стратегічних напрямків передвиборчої кампанії було відзначення фахівців державних установ подарунками. Ми вийшли на ринок із пропозицією і одразу ж отримали два великих замовлення — перші наші годинники вручали шахтарям та залізничникам. Ці кошти дозволили нам почати активно працювати.

На наступний, 2000 р., припала 55-а річниця перемоги у Другій світовій війні. Ми зробили пропозицію місцевим адміністраціям до Дня Перемоги, яку вони позитивно сприйняли, і знову отримали значний обсяг замовлень.

2001 р. Україна відзначала 10-річчя незалежності, тому ми вийшли з пропозицією до Адміністрації Президента і знову уклали контракт. Тобто три роки поспіль Київський годинниковий завод отримував шалену підтримку. За цей час ми створили фінансову базу і напрацювали базу постачальників комплектуючих, що, в свою чергу, створило передумови для народження в 2002 р. власного годинникового бренда — “Клейнод”.

— Розкажіть про створення бренда.

— Почну з того, що з першого дня роботи Київського годинникового заводу я внутрішньо готувався до створення власної торгової марки. І коли ми вже визначилися із наповненням (використовувати виключно швейцарські механізми, розробляти власний дизайн), то перейшли до вибору назви.

Стало зрозуміло, що для нас підходи до створення назв, що існували у світовій практиці, а саме милозвучна назва без сенсу і символізму чи якась незрозуміла абревіатура, чи прізвище розробника бренда, неприйнятні. Нам потрібно було знайти ім’я, що відповідало б українському корінню і несло національні традиції.

Олексій Золотарьов
54 роки
Власник і директор компанії “Київський годинниковий завод”
За 15 років завод виготовив більше 200 тис. наручних годинників під брендом “Клейнод”, що збираються на основі власних конструкторських та дизайнерських розробок і на базі швейцарських механізмів. Асортимент годинникового бренда налічує більше 150 назв. Левова частка зібраних годинників, 95%, поставляється на внутрішній ринок. При цьому компанія займається системним виходом на ринки Канади та США

— Як знайшли цю назву?

— Абсолютно випадково. Ми в колі друзів постійно обговорювали варіанти можливих назв, і якось син моїх знайомих, який тоді вивчав історію козаччини, прочитав нам розділ шкільного курсу. Він запропонував використати назву “клейнод”. Коли ми почали розбиратися, то з’ясували, що це символи влади у козацького війська. Була така традиція на Січі відзначати козака дорогоцінними атрибутами залежно від посади та заслуг. Я вважаю, що ця назва влучила просто “в яблучко”.

— Як щодо кризових періодів? Які роки були найтяжчими?

— Годинниковий бізнес вкрай залежний від купівельної спроможності громадян. Тільки-но вона погіршується, наша компанія потрапляє в кризу. Ми розвиваємося синхронно з вітчизняною економікою. Наприклад, 2004 р. в Україні була нестабільна ситуація: президентські вибори, Помаранчева революція — в економіці виникла криза, що відбилася й на нас. Ми віддзеркалювали всі наступні хвилі фінансових криз, адже залежимо від валютної складової. Годинникові механізми закуповуємо в Швейцарії, а комплектуючі в інших країнах. Тому за девальвації національної валюти ми змушені переоцінювати нашу продукцію, підвищуючи ціни. А це на тлі зниження купівельної спроможності погіршує наші продажі.

Варто зазначити, в стабільні роки компанія встигала заробити і сформувати запас міцності, який згодом повністю витрачався в кризовий час.

Найтяжчим періодом стали 2014- 2015 рр., і, незважаючи на певні ознаки стабілізації економіки, ми досі знаходимося в перехідному етапі. Я маю на увазі роздрібний ринок наручних годинників.

— Чому?

— Тому що базові ціни на наш продукт, а це $100 за годинник, зараз вийшли із середнього сегмента і опинилися в сегменті luxury. Погодьтеся, 4 тис.грн. для звичайного українця — значна сума, враховуючи, що годинник не є предметом першої необхідності, а витрати громадян постійно ростуть.

— Як вважаєте, 2018 р. стане для компанії роком розвитку?

— Ми на це сподіваємося. Наразі важко щось прогнозувати, адже нинішня економічна ситуація не є сталою. Ніхто не може сказати, як далі просуватимуться реформи. Ми не знаємо, чи отримає Україна черговий транш від МВФ. Бо якщо ні, то країну очікує девальвація, і наша компанія розвиватиметься за іншим сценарієм.

Водночас не слід забувати, що Україна входить у передвиборчу гонку, а для нас це можливість отримати додаткові замовлення. Хоча передвиборний період буде сприятливим лише за стабільної економіки.

— Що вас мотивує залишатися працювати в Україні? Можливо, планували виїхати і вивезти бізнес за кордон?

— Зараз я чітко розумію одну аксіому: якщо ми позиціонуємо свій продукт як український годинник, то не можемо виробляти його поза межами України. Більше того, після переїзду виробничих потужностей бренд “Клейнод” просто зникне. Наші колекції — “Клейноди Незалежності”, “Вишиванка” — є віддзеркаленням українського духу, тому їх створення не може відбуватися деінде.

Наприклад, коли ми виходили на канадський ринок, а я сам проводив там презентацію і спілкувався з канадськими українцями, то першим питанням, яке мені ставили, було: де годинники виготовлені? Адже українську символіку на футболку чи інший сувенір може наносити Китай. І коли я відповідаю, що українські годинники зібрані в Києві, на Подолі, це одразу змінює ставлення людей до продукту. Я геть відкидаю думку про переїзд. Ми залишаємося працювати в Україні і будемо працювати над тим, щоб наша держава стала іншою. Свій внесок ми робимо свідомо — чесно платимо податки та зарплату працівникам.

— Ви відвідували Канаду у листопаді минулого року. Чи відчутна “користь” від цієї поїздки для компанії? Підписані контракти?

— Ми відвідували Канаду в складі торгової місії Мінекономрозвитку. Це був приємний бонус для нашої поїздки. Водночас основною ціллю було підбиття підсумків року продажів на канадському ринку і формування стратегії подальшого просування продукції.

— Яких висновків дійшли в результаті поїздки?

— Головний стримуючий фактор просування на американських ринках — це фактор ціни. Півтора року тому, коли ми виходили на канадський ринок, постало питання формування рекомендованої ціни збуту. Ціна для України сформована відповідно до реалій місцевого споживчого ринку, тому вона не є об’єктивною для світу (з огляду на технічні характеристики годинника, глобальну конкуренцію та ціни на інші бренди). Крім того, стало зрозуміло, що, поставивши низьку ціну на годинник для Канади, ми не зможемо нею маніпулювати, тобто різко підвищувати її. Тому на момент нашого “виходу в світ” експортна ціна виявилася суттєво вищою порівняно з українською (приблизно на 40%).01 44

Що ми побачили? Коли почалися реальні продажі в Канаді, то багато споживачів, глянувши ціни на сайті для українського ринку, мали намір купувати годинники в Україні. Це, відповідно, стримувало продажі наших канадських партнерів.

— І що вирішили?

— Ринкова ситуація змінилася. Україна отримала Угоду про вільну торгівлю з ЄС, запрацювала Угода про вільну торгівлю з Канадою, а 1 лютого 2018 р. почала діяти Регіональна конвенція Пан-Євро-Мед. Завдяки цьому наші видатки на ввезення і випуск продукції зменшуються, тому в компанії склалася зовсім інша економіка. Відповідно, з 1 лютого ми скорегували наші експортні ціни в бік зниження. Так ми стали конкурентнішими на зовнішніх ринках.

Угоди про вільну торгівлю України із США немає, тому, поставляючи годинники на цей ринок, ми маємо сплатити 5% мита. Проте це не настільки значна сума, щоб стримувати продажі наших годинників у США.

— Скільки може скласти експорт годинників до Канади поточного року?

— Наразі в пріоритеті два ринки — Канада і США, адже там найпотужніші українські громади і є найбільший потенціал підтримки бренда “Клейнод”.

Наше експортне завдання — до кінця року вийти на продаж 1 тис. годинників в обох країнах. Перша тисяча проданих годинників формує майбутні продажі. Це дозволяє говорити про стабільне завоювання ринків та вести перемовини з торговельними мережами.

— Що стримує перемовини з мережами зараз?

— Наш вихід на ринки Канади та США відбувається через “боковий вхід”, бо вихід з “головного входу” для компанії надто дорогий. Спершу потрібно взяти участь у виставці годинників у Базелі, знайти там дистриб’ютора та відрахувати йому значну суму на розкрутку бренда. Тому наші продажі зараз відбуваються через сайт та на традиційних фестивалях, що дуже популярні в Канаді та США. Так, це не зовсім відповідає філософії нашого бренда, адже наш годинник недешевий, але є результативним інструментом ознайомлення споживачів із продукцією.

“Наші позиції на внутрішньому ринку будуть суттєво міцнішими, адже ми повернемося в торговельні центри міст, які змушені були залишити через економічний чинник”

— З чийого боку відчуваєте конкуренцію на українському ринку?

— Якщо говорити про корпоративні замовлення, то, на відміну від роздрібного, це зовсім інший сегмент ринку. Тут ідеться про послугу постачання годинників із нанесенням корпоративної символіки замовника. На цьому ринку конкуренція не зовсім чесна, навіть за наявності такого інструменту закупівель, як система ProZorro.

— Чому так?

— ProZorro відпрацьовує діюче законодавство про публічні закупівлі, а воно, як показує досвід, недосконале. Наприклад, заради дотримання умов конкуренції на тендери потрапляють “технічні” учасники. Документальне підтвердження статусу вітчизняного виробника відбувається завдяки довідці у довільній формі, що є досить сумнівним фактом. Наявність на підприємстві працівників, які офіційно працюють, підтверджується лише довідкою про кількість співробітників. Хоча варто було б до пакета “тендерних” документів додавати звіт про сплату ЄСВ.

Ці нюанси можна виправити, скорегувавши законодавство в інтересах українського виробника. І це правильно, адже ми говоримо про доступ до публічних коштів, а ними, я вважаю, мають користуватися українські виробники, що чесно платять податки. Проте до чесної конкуренції ще далеко.

— Що ви маєте на увазі?

— У тендері беруть участь, з одного боку, наша компанія-виробник, що утримує робочі площі, офіційно сплачує зарплату працівникам, податки, а з іншого — компанія-постачальник. Так, вона теж може назвати себе виробником, але не підтверджує це документально. Постачальник не несе видатків на виробництво. Тому про яку чесну конкуренцію ми можемо наразі говорити?

Більше того, конкуренцію в закупівлях диктує сам замовник, створюючи умови тендерів. Він може або сформувати конкуренцію, або ж повністю знищити її. І зараз це чітко видно у тендерах КМДА.

— В чому проблема із тендерами?

— Проблема в корупційній складовій. Тендер КМДА на закупівлю наручних годинників тягнеться з березня минулого року — чотири оголошені конкурси так і не відбулися з різних причин. Цього року КМДА оголосила п’ятий, і ситуація тільки погіршилася.

Нам зрозуміло, що апарат КМДА має завдання забезпечити перемогу конкретному постачальнику — ТОВ “Перший український годинниковий завод “Київська Русь”, з яким має відносини ще з 2016 р.

— Які саме відносини?

— У цього постачальника КМДА придбала партію годинників у квітні 2016 р. Ми не брали участі у тій закупівлі, зваживши на співвідношення ціни і технічних характеристик товару, що містилися в документації .

Товар було поставлено за ціною близько $14 за одиницю в корпусі з позолоченої сталі. За нашими розрахунками, до ціни такого корпусу в не менш ніж $10 слід додати ще вартість механізму, ремінця, подарункової упаковки, митні збори і виробничі витрати, тому постачальник мав спрацювати собі у збиток, що дуже складно уявити в реальному житті. Скоріш за все, мала місце певна домовленість між замовником та постачальником, і останній відвантажив продукцію, яка не відповідала заявленим характеристикам якості (відповідно, була значно дешевша за ціною). Корупційна складова такої домовленості всім зрозуміла і за такою схемою жоден чесний і відповідальний постачальник працювати не буде.

Саме після цієї закупівлі 2016 р. апарат КМДА веде вже рік тендерну гру для перемоги того ж самого постачальника. З березня минулого року було здійснено чотири спроби провести закупівлі, але, завдяки нашій активній позиції, замовник скасовував тендери. Цього року замовник знову “змоделював” повторення ситуації з минулорічними тендерами.

— Яка зараз ситуація з п’ятим тендером?

— Згідно із минулорічною заявкою, КМДА хотіла закупити 6,3 тис. наручних годинників на 4,2 млн грн. (близько 670 грн. за одиницю). Технічні характеристики п’ятого тендеру КМДА залишилися тими ж самими, проте кількість годинників зросла до 7,3 тис., а базова закупівельна ціна — знижена до 572 грн. за одиницю (вартість тендеру — 4,18 млн грн.).

Таким чином, коли ми рахуємо собівартість, спираючись на технічні умови, то виходить “мінус”. Тому Київський годинниковий завод не мав можливості взяти участь в п’ятому тендері.

Вітчизняні виробники зараз опинилися в такій ситуації, коли міська влада не створює передумов для того, щоб в рамках діючого законодавства створити реальне конкурентне середовище, завантажити вітчизняного виробника, дати українцям роботу. Гадаю, нашу ситуацію з годинниками можна порівняти із закупівлями трамваїв.

— За результатами 2017 р. компанії вдалося наростити виробництво годинників порівняно із показниками 2016 р.?

— Так, нам вдалося наростити виробництво годинників завдяки корпоративному сегменту, який збільшився на 15%. Місцеві бюджети отримали більше ресурсів, бізнес теж почувався краще. На жаль, у роздробі зростання продажів торік не відбулося, вони залишилися на рівні 2016 р.

— Які виробничі плани на 2018 р.?

— Є завдання збільшити корпоративні та експортні продажі. Конкретні завдання по обсягах не ставимо. Плануємо охоплювати нові кола партнерів, з якими ще не працювали. Зараз спілкуємось з регіональними торгово-промисловими палатами. Є окреме завдання охопити сегмент українських експортерів. Ми розраховуємо, що український бізнес захоче подарувати закордонному партнеру український годинник. — Чи вдасться наростити продажі у роздрібному сегменті?

— Наше завдання — збільшити цьогоріч роздрібні продажі на 30%. Високий плановий показник обумовлений низькою базою порівняння.

— Щодо роздрібного сегмента, чи є намір увійти у мережу магазинів “Секунда”?

— Проблема в тому, що мережа готова працювати на умовах реалізації і не готова вкладати кошти в товар, просувати його, адже в неї немає стимулу для збільшення продажів наших годинників.

Годинникові мережі опинилися в складних умовах: споживчий ринок звужується, продажі зменшуються, і вони змушені забезпечувати збут іноземним партнерам, з якими тривалий час співпрацюють, перед якими мають обов’язки. Вони не зацікавлені займатися розвитком вітчизняних брендів. Як результат, ми є свідками базової проблеми в суспільстві — відсутності національної взаємопідтримки та свідомого протекціонізму на рівні “виробництво — торгівля”.

До речі, ми зараз переорієнтовуємось на вітчизняне виробництво комплектуючих. Компанія остаточно відмовилася від китайської упаковки для “Клейнодів”, знайшовши виробника в Дніпрі. Друге наше завдання — знайти вітчизняного виробника ремінців. Наразі напрацьовуємо пул потенційних постачальників.

— Не думали освоїти власне виробництво ремінців?

— Впевнений, що кожен має займатися тим, що він добре вміє. Я б із задоволенням попрацював над виробництвом корпусів для годинників, тому що маю фахову освіту з обробки металу. Проте для такого виробництва необхідний серйозний інвестиційний ресурс, якого наразі бракує. В цей бізнес-проект я готовий зайти із партнером.

— Скільки інвестицій потрібно?

— Небагато, $2-3 млн. Варто зазначити, що для такого виробництва Київський годинниковий завод буде одним з клієнтів, а значну частку замовлень підприємство отримувало б від оборонпрому, медицини та інших галузей. Це має бути гнучке виробництво із сучасними металообробними станками на програмному управлінні, що дозволить швидко переходити від одного замовлення до іншого.

— Якою ви бачите свою компанію через п’ять років?

— Ми розраховуємо, що за п’ять років бренд “Клейнод” стане міжнародним, а Київський годинниковий завод — учасником виставки в Базелі. Наші позиції на внутрішньому ринку будуть суттєво міцнішими, адже ми повернемося в торговельні центри міст, які змушені були залишити через економічний чинник (2013 р. компанія мала дев’ять фірмових магазинів у великих містах України. — Ред.). Наше виробництво буде повністю завантажене і матиме безперервний робочий цикл. За цей час ми проведемо оновлення та модернізацію обладнання.

Я вірю, що українці пишатимуться тим, що носять на руках “Клейнод”.

— Якою ви бачите Україну через п’ять років?

— Найближча п’ятирічка — дуже цікавий період, оскільки попереду президентські та парламентські перегони. Я сподіваюсь, що вектор економіки буде спрямований на розвиток, а не навпаки. Сучасне українське суспільство в цілому має потенціал для цього розвитку, а українці зокрема налаштовані на те, щоб Україна стала європейською державою — за змістом, правилами та рівнем доходів.

 

Дополнительная информация

  • Автор: Наталія Шевченко
Прочитано 3328 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.