2806 b ua 3

Понеділок, 26 лютого 2018 13:01

Молочні ріки, ягідні береги

Наперекір скептикам в найближчі роки точками зростання  українського АПК можуть стати тваринництво і садівництво

Минулий рік не був  ідеальним для вітчизняних  аграріїв.  Виробництво зернових  та зернобобових культур  за календарний 2017 р. склало  61,3 млн т, тоді як роком  раніше — 66,1 млн т. Через  африканську чуму на 8,2%  скоротилося поголів’я свиней.

 Проте були й позитивні  досягнення. Статистика свідчить  про збільшення торік виробництва  цукрових буряків і картоплі,  а також поголів’я птиці  (до 205,1 млн голів). Крім того,  в 2017 р., у порівнянні з 2016 р.,  Україна збільшила експорт  сільгосппродукції на 16,3%  (у грошовому вираженні).

Сільськогосподарський сектор  продовжує залучати інвестиції.  У січні — вересні минулого року  підприємства галузі освоїли  41 млрд грн інвестицій —  на 36,7% більше, ніж за аналогічний  період 2016 р.

Тому тимчасові труднощі  й неврожаї не заважають аграрній  галузі залишатися однією  з найперспективніших. БІЗНЕС  вивчав, які напрямки, ніші вітчизняного  сільського господарства  можуть активніше розвиватися  в 2018 р. та стати точками  зростання галузі.

Рослинництво

Якщо говорити про можливості  для експортно орієнтованих  зернових культур, то зрозуміло,  що попит і ціни на них залежатимуть  від світової кон’юнктури.  Як зауважила Марія Колесник,  заступник директора “ПроАгроГруп”,  зараз на світовому ринку  сформувалися значні запаси  пшениці і є нестача ячменю.  Тому існує висока ймовірність  того, що ціни на ячмінь в новому  сезоні будуть високими. Тобто,  незважаючи на скорочення  виробництва ячменю в Україні  2017/18 маркетингового року  (8,4 млн т проти 9,4 млн т минулого  МР), виробники зможуть  вигідно його реалізувати на зовнішніх  ринках.  

a1

Також експерти зазначають,  що на зовнішньому ринку  збережеться активний попит  на кукурудзу, сою та соєвий  шрот. “В Україні зараз існує  певна невизначеність серед  аграріїв щодо того, сіяти сою,  збільшити посівні площі під нею  чи, навпаки, скоротити. Через  питання експортного ПДВ, яке  вкрай політизується, фермери  можуть прийняти помилкове  рішення”, — підкреслила пані  Колесник. Нагадаємо: у грудні  2017 р. Верховна Рада скасувала  відшкодування ПДВ при експорті  олійних культур (зокрема  сої з 01.09.18 р.). Утім зараз ціни  на сою зростають на тлі підвищення  попиту саме на соєвий  шрот. Також тенденції до нарощування  споживання кормів у  світі й надалі матимуть місце, що  також сприятиме попиту  на ці продукти.  

Загалом же, за словами Тараса Висоцького, генерального директора Асоціації “Український клуб аграрного бізнесу”, у рослинництві спостерігається стрімкий розвиток інновацій, IT-рішень, управлінських механізмів, які дозволять підтримати тренд зростання врожайності, збільшення ВВП та відновлення експорту продуктів переробки рослинництва.

У 2018 р. держава планує виділити на розвиток АПК 6,3 млрд грн З них на підтримку розвитку тваринництва — 4 млрд грн

Перспективи для  тваринництва

Додатковим драйвером розвитку  вітчизняної аграрної галузі  може стати тваринницький  сектор. Як зауважила Марія  Колесник, розвиток тваринництва  — питання не одного року,  і суттєві результати в короткостроковій  перспективі буде  важко побачити.

Втім саме цій галузі держава  цьогоріч планує надати найбільшу  підтримку в розмірі  4 млрд грн (із загальної суми  в 6,3 млрд грн на розвиток  АПК). Не виключено, що ця  підтримка, якщо і не стане  поштовхом, то, принаймні,  стримає негативні тенденції в  деяких напрямках вітчизняного  тваринництва. За програмою  планується підтримувати цю  галузь в різних напрямках.a2

Для покращення генетики  в тваринництві держава обіцяє  відшкодовувати 50% вартості  племінного молодняку ВРХ і  свиней, а також біологічного  матеріалу для отримання молодняку.  Крім того, цього року  планується надавати допомогу  виробникам, які будують або  реконструюють тваринницькі  комплекси (в свинарстві, птахівництві,  вирощуванні ВРХ). На  цю програму буде спрямовано  2,5 млрд грн. Наприклад, якщо  будівництво здійснюватиметься  за кредитні кошти, держава компенсуватиме  25% тіла кредиту,  щоб вийти на ставку на рівні  3%. Або відшкодовувати 30%  вартості введених в експлуатацію  тваринницьких комплексів,  якщо інвестор вкладав власні  кошти.

Як зазначив Максим Мартинюк,  перший заступник міністра  аграрної політики та продовольства  України, ймовірність отримати  насправді діючий бізнес за  такої підтримки надзвичайно  висока, оскільки в ланцюжку є  банківські установи, робота яких  націлена на відбір ефективних  позичальників з урахуванням  бізнес-плану, окупності проектів  тощо.

На відміну від чиновників,  деякі юристи скептично ставляться  до порядку використання  коштів, наголошуючи на тому,  що в його основі лежить старий  принцип “ручного” розподілу.  Час покаже, як будуть реалізовуватися  наміри держави щодо  підтримки аграріїв. Зі свого боку,  Тарас Висоцький зауважив:  “Кошти направлять на розвиток  молочної галузі, виробництво  яловичини, свинарство, птахівництво,  оскільки компенсуватимуться  капітальні витрати на   інвестиції. І, за умови ефективної  реалізації цієї програми, буде  закладено передумови для щорічного  зростання напрямку тваринництва  на 10-15% протягом  наступних трьох-п’яти років”.a3

Плоди та ягоди

Перспективним напрямком вітчизняної  аграрної галузі є також  виробництво ягід та фруктів.  За даними Тетяни Гетьман,  керівника компанії Info-Shuvar,  експерта плодоовочевого ринку  Східної Європи, Україна забезпечує  виробництво 25% м’яких  ягід (суниця, смородина, малина  тощо) і 10% — твердих ягід (вишня,  черешня) у Східній Європі.  При цьому майже не експортує  цю продукцію. Частка нашої  країни в експорті м’яких ягід  становить 6%, твердих — лише  3%. Справа в тому, що споживання  свіжих ягід у світі щорічно  зростає на 15%. І, задовольнивши  внутрішній ринок, Україна може  стати помітним гравцем  на зовнішніх ринках.

Також експерти наголошують  на великих можливостях України  у вирощуванні й експорті  яблук. Андрій Ярмак, економіст  департаменту технічного співробітництва  Продовольчої  і сільськогосподарської організації  ООН (ФАО), окрім інших переваг  відзначив, що, на відміну від  Польщі — найбільшого виробника  яблук в Європі, в Україні завдяки  теплому та сонячному літу та  довшому сезону вегетації можна  вирощувати яблука більшої  кількості сортів. Крім того, географічне  розташування України  надає кращі логістичні переваги  в торгівлі яблуками, наприклад,  з Близьким Сходом, звідки ми  імпортуємо цитрусові. “Зустрічні  потоки — це значна економія на  логістиці”, — підкреслив експерт.

З урахуванням інвестицій у  виробництво плодів та ягід і термінів  їх окупності, а також того,  що навіть за умови інтенсивного  садівництва в цій галузі багато  ручної праці, вона також потребує  підтримки. Тому деякі місцеві  органи влади впроваджують  регіональні програми підтримки  розвитку садівництва.  Наприклад,  цього року Львівська  облдержадміністрація планує  виділити 1 млн грн на програму  з придбання саджанців малини.  Сільгоспкооперативам у Львівській  області на безповоротній  основі виділятимуться кошти у  розмірі до 70% вартості саджанців,  але не більш ніж 500 тис.грн  одному кооперативу.

Також цьогоріч планується  підтримка садівництва на  державному рівні. Загальний  обсяг — 300 млн грн. Садівникам  відшкодовуватимуть 80% вартості  саджанців. Є шанс, що це  дозволить акумулювати ресурси  для інших потреб в утриманні  садів.

Більше менших

Нинішня команда Мінагрополітики  заявляє про плани  посилити роль фермерства  в українському аграрному виробництві,  і якщо не зробити  фермерів двигуном розвитку,  то, принаймні,  збільшити частку  фермерських господарств  у виробництві валової продукції  АПК з 6% до 10%.

Для цього торік у міністерстві  розробили Концепцію розвитку  фермерських господарств та  сільськогосподарської кооперації  на 2018-2020 рр., а в Бюджеті-2018 передбачили 1 млрд грн на  підтримку фермерів. Підтримка  буде скеровуватись як безпосередньо  фермерам і дрібним  сільгоспвиробникам, так і кооперативам  і їхнім об’єднанням.  “Захопившись інтенсивним сільгоспвиробництвом,  ми забули  про село як таке. Саме фермери  стануть середнім класом, який  створить робочі місця на селі і  буде уособлювати економічно  активну частину населення”, —  зауважив Максим Мартинюк.  Попри те що 2017 р. в Україні  збільшилася кількість фермерських  господарств, в країні  нараховується приблизно  2,5 фермера на 1 тис. сільського  населення. Тоді як в містах —  43 підприємці на 1 тис. міського  населення. “Навряд чи сільські  люди настільки інертніші, ніж  міські. Просто дуже важко стати  фермером, маючи землю і не маючи  можливості її обробляти”, —  зазначив пан Мартинюк. Тому  фермерам компенсуватиметься  40% вартості насіння вітчизняної  селекції. Також їм буде  додатково відшкодовуватись  15% вартості купівлі вітчизняної  сільгосптехніки (це вкупі з 20%  компенсації, яка вводиться для  всіх сільгоспвиробників) тощо.

Підтримуватимуться кооперативи  переважно з двох  напрямків: плодово-ягідні  й молочні, в галузях, де важко  працювати без потужностей  для зберігання продукції. Тому  планується, що кооперативи,  які об’єднуватимуться навколо  закупівлі охолоджувача молока  або ліній по заморожуванню  ягід, матимуть підтримку з боку  держави, яка фінансуватиме до  70% вартості обладнання, яке  кооперативи закуповуватимуть.

Іван Томич, президент Асоціації  фермерів і землевласників  України, розповів,  що завдяки підтримці кількість  фермерських господарств може  збільшитись вдвічі, і за три  роки на селі буде створено до  1 млн робочих місць. Експерти,  в свою чергу, наголошують на  тому, що важливіше не нарощувати  кількість фермерських  господарств, а покращувати  їхню якість — підвищувати  продуктивність й ефективність.

“Оскільки цих коштів недостатньо  для зміни структури  АПК, важливо раціонально  їх використати на розвиток  позитивних тенденцій  та підтримку  фермерів в тих  нішах, де вони є об’єктивно  сильними, а саме в садівництві,  виробництві  нішевої продукції,  переробленні первинної продукції  рослинництва  і тваринництва  з орієнтиром на організацію  внутрішнього ринку”, — резюмував  Тарас Висоцький.


unnamedВіктор  Кобилянський,  адвокат, партнер Crowe LF  Ukraine, директор Центру  земельного права

Думка експерта про ринок землі

Питання про ринок сільгоспземель цього року неактуальне.  По-перше, загальновідома заполітизованість  цієї проблеми. Напередодні виборів і в умовах неприйняття  більшою частиною населення (внаслідок тієї ж  заполітизованості і поганої інформованості) земельного  ринку навряд чи якась із політичних сил візьметься відкрито  наполягати на реальних ринкових змінах.

По-друге, помітно зміщення акцентів державної політики  на інші питання земельної реформи, зокрема на  перерозподіл повноважень в розпорядженні сільгоспземлями  державної власності. Причому такий перерозподіл  здійснюється, як мінімум частково, “в ручному  режимі”. Прикладом можуть служити два урядових рішення  — Стратегія вдосконалення механізму управління  у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського  призначення державної власності та розпорядження  ними (постанова Кабміну #13 від 07.06.17 р.)  і розпорядження Кабміну “Питання передачі земельних  ділянок сільськогосподарського призначення в комунальну  власність об’єднаних територіальних громад”  (#60-р від 31.01.18 р.). Обидва документи суперечать законодавству  України (перш за все, Земельному кодексу  України), а їх прийняття свідчить про неузгодженість  позицій  уряду і парламенту в земельних питаннях (інакше  можна було очікувати прийняття відповідних Законів).

У той же час не можна виключати певних реформаторських  кроків під зовнішнім тиском (в ЗМІ часто говорять  про вимоги МВФ і інших донорів, хоча правильніше  говорити про умови для надання фінансування). Однак в  цьому випадку мова, скоріше, буде йти про квазіринкові  реформи, які не призведуть до створення реального ринку  сільгоспземель. До таких можна віднести ідеї (відповідні  законопроекти вже підготовлені) змін в регулюванні  оренди землі (надання можливості відчуження права  оренди), емфітевзису (надання емфітевту можливості  передачі ділянки в оренду), поетапного скасування мораторію  (дозвіл продавати землі державної власності з відстрочкою  такої можливості для приватних ділянок).

Проте назвати 2018 р. втраченим для земельної реформи  буде перебільшенням. Підготовча робота не  припиняється. Є прекрасні напрацювання (у формі законопроекту),  які позбавляють прихильників нескінченного  продовження мораторію більшості аргументів.  А діяльність багатьох фахівців з земельного права, кількох  депутатів, інформація в ЗМІ та соціальних мережах дозволяють  поступово позбавлятися від безлічі “фобій”, які  формують негативне ставлення до ринку сільгоспземель.

Так само потрібно відзначити, що ринок землі —  це тільки один з напрямків земельної реформи. В інших,  не заполітизованих напрямках робота йде ефективніше.

 

Дополнительная информация

  • Автор: Алла Силивончик
Прочитано 2148 раз
Другие материалы в этой категории: « Фастфуд: перезавантаження Сюрпризів не буде »
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.