Володимир Чеповий
спільно інвестувати
 
Володимир Полевий
захистити свій бізнес
 
Юрій Гусєв
розповісти про свій бізнес
 
Світлана Власова
розвивати свій бізнес
 
Олексій Чуєв
включитися у бізнес-події
Понеділок, 12 лютого 2018 14:45

“Ми завжди розглядаємо кризи як виклик”

Олена Вовк,  власник і генеральний директор ПрАТ “Компанія Ензим” Олена Вовк, власник і генеральний директор ПрАТ “Компанія Ензим”

Пекарські дріжджі у Львові почали виготовляти на початку 1920-х років, і вже менш ніж за десятиліття роботи “Лисиницька фабрика пресованих дріжджів і спирту С.А.”, яка того часу належала віденській фірмі “Маутнер і Маркхоф”, забезпечувала одну шосту попиту на дріжджі в Польщі

Нинішні акціонери підприємства зі столітньою історією —українці. Олена Вовк, представниця другого покоління власників “Компанії Ензим” (теперішня назва львівських потужностей), покращує і примножує актив, створений її батьком

Олена Вовк
44 роки
Власник і генеральний директор ПрАТ“Компанія Ензим”
Виробничі потужності компанії — у Львові. Основний бізнес — виробництво пекарських дріжджів під ТМ “Львівські дріжджі”. Компанія також займається виробництвом додатків та сумішей для хлібопечення під ТМ “ВІТАПАН”, винних, активних кормових дріжджів, надає консалтингові послуги з хлібопечення, планує долучитись до біотехнологічної індустрії. “Ензим” займає 50% вітчизняного ринку харчових дріжджів і поставляє свою продукцію у 14 країн

— Як відбувалося створення і ста­новлення “Компанії Ензим”?

— Наприкінці “радянського періоду” історії підприємство, яке тоді мало назву “Львівський дріжджовий завод”, повністю занепало і перетворилося на найвідсталіше в Союзі. 1989 р. ди­ректором заводу призначили мого батька, Ореста Вовка, перед яким постав вибір: закривати чи відроджувати підприємство. Фактично за­вдяки його енергії і чіткому баченню перспектив заводу, а також побудові команди однодумців підприємство вдалося відродити. В 1994 р. на базі виробничих потужностей створено ЗАТ “Ензим”, яке перейшло у власність нашої сім’ї. Зараз ми позиціонуємось як сімейна компанія і не розглядаємо варіант продажу бізнесу ні повністю, ні частково. Наразі шукаємо можли­вості успішно передати сімейний біз­нес наступним поколінням родини.

— Як ви прийшли у сімейний бізнес? Це був ваш вибір чи вибір вашого батька?

— Нас з братом не примушували “йти” в сімейний бізнес, говорячи, що це “єдиний можливий наш шлях”. Я прийшла в “Ензим” у 2004 р. добро­вільно і свідомо, після того як отри­мала освіту за кордоном і спробувала себе в інших напрямках бізнесу, в ін­ших індустріях. Я прийшла на підпри­ємство з чітким розумінням, що можу привнести свій досвід, цінності й ба­чення. І жодного разу не пошкодува­ла про своє рішення.

— Які періоди були найскладніши­ми для компанії?

— Звичайно, кризовим був період становлення незалежності України, початок 1990-х років, який компанії вдалося перетворити на можливості. Про це свідчить проста статистика: у 1990-і роки в Україні працювали 14 дріжджових заводів, з яких зараз залишилося лише чотири. “Ензим” при цьому є беззаперечним лідером ринку.

— Завдяки чому?

— Компанія фактично реалізувала стратегію “стрибка з болота”, адже тоді нам не було що втрачати і куди падати. Ми були готові до консолідації ринку і розвивали свою конкурентоздатність. На підприємстві було модернізова­но потужності, запроваджено сучасні технології виробництва, а також повну автоматизацію та комп’ютеризацію.

Завдяки цьому ми наростили потуж­ності й розширили лінійку продукції. Власне, 1996 р. ми першими вивели на український ринок сухі дріжджі, а 1997 р. — високоактивні дріжджі “Екстра”. Паралельно сертифікувалися згідно з європейськими стандартами якості й безпечності, створювали ко­манду і приходили до розуміння того, що продаємо не продукт — дріжджі, а комплексні рішення. Тобто разом з продуктом приносимо додану вар­тість клієнтам.

— В чому суть таких рішень?

— Це робота сервісного центру хлібо­печення “Хлібний Дім”, який є нашою важливою конкурентною перевагою на ринку. Усім нашим клієнтам, від ма­лих пекарень до великих хлібозаводів, ми показуємо нові напрямки випічки, пропонуємо нові продукти й рішення, що допомагають покращити й оптимі­зувати хлібопекарське виробництво. Також допомагаємо знайти нішу, яка б дозволила одним гравцям якісно відрізнятися від інших (наприклад, створити преміальний продукт). Саме за це нас цінують і завдяки цьому ми досягли лідерської позиції на ринку.

— Яка частка українського ринку в “Ензиму” наразі?

— Якщо говорити про сегмент хлі­бопечення, то наша частка складає близько 50%.

— Які роки стали знаковими для сі­мейного бізнесу і як був використа­ний потенціал ринку?

— Якщо говорити про можливості, то на думку спадає 2003 р., коли ми, аналізуючи розвиток ринку дріжджів в Європі, побачили, що прибутковість європейських ви­робників дріжджів потроху зни­жується. Ми тоді почали шукати можливості диверсифікувати наш бізнес. Тоді ж було прийнято рі­шення інвестувати в зовсім інший сегмент ринку, який був новим для України, — ринок виробництва кормів для непродуктивних тварин (собак і котів). Тоді була закладена перша цеглина компанії “Кормо­тех”, яка стала першим вітчизняним виробництвом кормів для собак і котів. Зараз цей бізнес є надзви­чайно успішним. В обсягах і роз­мірах його цілком можна прирів­няти до “Ензиму”. Таким чином, ми диверсифікувалися в сегмент, що зростає значно інтенсивніше.

— Скільки інвестували в нього?

— Загальний обсяг інвестицій в завод на стадії становлення склав близько €8 млн. Але, звичайно, ми на цьому не зупинилися. Кілька років тому по­будували новий цех з виробництва вологих кормів для домашніх тварин (до цього виробляли лише сухі кор­ми), в який було інвестовано близько €8,5 млн.

Зараз “Кормотех” займає лідиру­ючі позиції на вітчизняному ринку (в кількісних показниках) і є одним з ключових гравців нарівні із такими гігантами, як “Марс” і “Нестле”. Цим напрямком бізнесу керує мій брат Ростислав.

— Повернемося до “Ензиму”. На­скільки складним для компанії був період фінансової кризи 2008- 2009 рр.?

— Ці роки не були для нас надзви­чайно складними. Ми завжди роз­глядаємо кризи як виклик і можли­вості, тому пережили цей період без особливих втрат. Можна сказати, ми пройшли перевірку, своєрідний краш-тест на витривалість. Оскільки попередні рішення, які приймали­ся в період спокою та економічного зростання, дали свій результат і до­вели, що ми стійкі і стабільні.

— Що це були за рішення?

— Ще на початку 2000-х років ми почали розвивати експортний по­тенціал і сфокусувалися на євро­пейському ринку. 2001 р. компанія розпочала освоєння ринків Схід­ної Європи (Польща, Молдова, Чехія і Словаччина). А зараз ми поставляємо свою продукцію до 14 країн, відвантажуючи на екс­порт близько 40% виробленого. До речі, за останні роки в Польщі ми збільшили нашу частку на рин­ку до 10% і присутні там не лише в хлібопекарському сегменті, а й в роздрібній торгівлі.

В цілому, прагнення вийти на євро­пейський ринок — це прямий шлях до успіху для будь-якої української компанії. Однозначно, це перевірка компанії на конкурентоздатність, це бачення можливостей і напрямків по­дальшого розвитку, це шанс підвищи­ти ефективність і технологічність. Тому це один з найважливіших кроків, який здійснила наша компанія і який довів свою результативність, в тому числі і в кризові роки.

Ми змогли досить м’яко пройти 2008- 2009 рр., адже завдяки експорту отри­мали стабільність, конкурентоздатність і валютні надходження.

— Ваша компанія, як і більшість українських підприємств, втратила російський ринок в період політич­ної нестабільності 2014 р. Де шукали нові ринки збуту?

— Звичайно, ми були достатньо сер­йозно зав’язані на поставках про­дукції до Росії. Крім того, ми ще втра­тили присутність в Донбасі і Криму, де займали суттєві частки ринку (як і в цілому по Україні). Тому 2014 р. нам довелося переглянути збутову струк­туру і швидко шукати покупців на не­затребувані обсяги (а це близько 10%). Нам вдалося розмістити їх у Європі, хоча це було не просто.

Головний урок, який ми для себе вине­сли, — не можна робити фокус тільки на один географічний ринок.

Загалом, 2014 р. став для компанії пе­реломним, адже розділив нашу істо­рію навпіл. Тоді сталися катастрофічні події і для України, і для нашої сім’ї. На жаль, на початку 2014 р. відійшов мій батько, що стало для нас цілком неочікуваним. Це відбулося на фоні політичних і економічних потрясінь в державі. Ми були змушені жити в “но­вій реальності” і вирішувати проблеми банального виживання бізнесу, адже умови змінилися дуже кардинально. Наприклад, у нас не було впевненості: чи зможемо ми купити природній газ? чи будуть поставки електроенергії? Крім того, регулятор увів валютні об­меження, які для нас, як експортера, стали досить серйозним ударом.

Тому в 2014 р. ми переглянули страте­гію компанії і розробили нові візії, які допоможуть вивести “Ензим” на новий виток розвитку.

— В чому суть нової стратегії?

— Наша стратегічна мета — стати міжнародною біотехнологічною ком­панією. Ми будемо займатися вироб­ництвом натуральних інгредієнтів спочатку для харчової галузі, а зго­дом — і для інших галузей. Основна компетенція “Ензиму” — це фермен­таційні процеси і дріжджова клітина. На її основі можна виробляти нові біоінгредієнти, які замінять шкідливі хімічні добавки — покращувачі й під­силювачі смаку, консерванти чи інші речовини, від яких цивілізований світ відмовляється. Ці біорішення є гло­бальними тенденціями і поширюють­ся на харчову, медичну, косметичну галузі й на сільське господарство. Водночас це дуже наукоємний сег­мент бізнесу, що потребує значних інвестицій в наукові розробки.

— Скільки плануєте інвестувати у реалізацію стратегії?

— Очікуємо, що загальна сума інвес­тицій перевищить €10 млн.

Останні роки ми напрацьовуємо базу для нового напрямку — йдеться про підготовку ресурсів, починаючи від природніх і закінчуючи виробничими. А також інвестуємо “в людей”.

Так, у 2016 р. ми створили сучасну R&D-лабораторію і залучили до співпраці молодих і талановитих вчених. Вони свого часу виїхали до Європи, де навчалися, викладали, працювали і зараз повернулися до нас на роботу, адже побачили можливості розвитку в Україні. Ці люди — основа нашого майбутнього проекту.

Якщо нам вдасться його реалізува­ти, це змінить не лише наш бізнес, а й Львів, регіон і країну в цілому. Ми створимо таке середовище, яке буде притягувати інших фахівців і спону­катиме розвивати тут біотехнологічні лабораторії чи виробництва.

— Ваше виробництво зараз працює на повну потужність. Чи є в планах розширити його?

— Ми плануємо виходити на ринки біотехнологій та біопродуктів, що потребує збільшення виробничих потужностей. Це буде відбуватися на базі львівської площадки. Проте ми також розглядаємо можливості придбання зовнішніх виробничих ділянок: можливо, в Україні, а можли­во, й за кордоном. Це наступний етап нашого розвитку.

— Ви готові будувати виробництва “з нуля” чи плануєте купувати існуючі потужності?

— Будувати “з нуля” подібний бізнес надзвичайно складно. Останні нові виробництва збудовані десять років тому в Китаї, тому раціональніше ви­користовувати існуючі виробничі по­тужності.

— Китай теж розглядаєте як потен­ційний виробничий майданчик?

— Ні, Китай не розглядаємо, адже в цьому випадку на нашій етикетці буде маркування “made in China”. Наша перевага в тому, що “Ензим” — це єв­ропейська компанія. Ми цікаві й зро­зумілі Європі. Ми можемо виготовити продукт цілком за європейськими стандартами, які набагато жорсткі­ші порівняно з українськими. Більш того, ми можемо надавати європей­ському споживачеві комплекс послуг і рішень, який супроводжує продукт. Для Європи недостатньо просто за­везти товар і забути про нього. Тут дуже важливо підтримувати контакт і постійний спільний розвиток.

“За останні роки в Польщі ми збільшили нашу частку на ринку до 10%”

— А український споживач готовий платити за такий сервіс?

— Українського споживача ми ви­ховуємо. Для цього у нас є сервісний центр “Хлібний Дім”, який навчив українського споживача вимагати більше і очікувати професійних рі­шень. А враховуючи нашу лідерську ринкову позицію, український спожи­вач готовий платити за ці рішення.

— На власних очисних системах компанія “Ензим” виробляє біогаз для забезпечення своїх потреб в природному газі. Яка ефективність цього проекту?

— Для будь-якого дріжджового заво­ду очистка стоків — це один з ключо­вих елементів виробництва. Рішення про будівництво комплексу очисних споруд прийнято ще 2003 р., тоді ж і розпочали роботи. Проте ми постійно покращуємо технології очистки. Суть в тому, що це біологічні технології очищення стічних вод, які дозволя­ють нам виробляти біогаз, замінюю­чи природній газ у виробничих циклах. Це стало особливо актуальним і ефективним 2014 р., коли ціна бла­китного палива різко зросла. Адже до цього очистку стоків ми розглядали, радше, як соціальний і екологічний проект. Останні роки потужності комплексу дають нам можливість за­міщувати власним біогазом до 70% потреб у природному газі.

— Чи плануєте довести показник “заміни” газу до 100%?

— Поточного року ми плануємо до­датково інвестувати в очистку близь­ко €2 млн, що дозволить нам взагалі відмовитися від природного газу. Ми очікуємо, що досягти цього результа­ту зможемо в середині 2019 р.

— Що вас мотивує працювати в Україні? Чи планували колись виїха­ти і що змусило залишитися?

— Два роки поспіль я жила і навча­лася в Колумбійському університеті в Нью-Йорку. Це змінило мій світогляд і заклало основу бізнесових і життєвих принципів. Один з яких — зміни по­чинаються лише з мене, але результат досягається в команді.

При цьому жодного разу у мене не виникало думки залишитися там на­завжди, адже я ніколи не розчарову­валася в Україні.

Саме там, у Нью-Йорку, в 2001 р., коли відбувся теракт, я вперше побачила, як люди самоорганізовуються, як гур­тується громадянське суспільство.

Еволюцію в свідомості українців і на­мір будувати громадянське суспіль­ство я побачила в Україні в 2014 р. Тоді ж зрозуміла, що в нашої держави є майбутнє і є всі можливості для роз­витку.

Я не маю наміру виїжджати з України.

— Якби у вас була можливість по­вернутися в минуле і щось випра­вити у вашій бізнес-історії, що б ви змінили?

— Принципово чи кардинально я б нічого не змінювала. Адже цей бізнес є частиною мого життя. Він складний, наукоємний і водночас дуже цікавий. Я не шкодую, що свого часу прийняла рішення прийти в сімейний бізнес.

Дополнительная информация

  • Автор: Наталія Шевченко
Прочитано 2323 раз

Медиа

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.