Володимир Чеповий
спільно інвестувати
 
Володимир Полевий
захистити свій бізнес
 
Юрій Гусєв
розповісти про свій бізнес
 
Світлана Власова
розвивати свій бізнес
 
Олексій Чуєв
включитися у бізнес-події
Понеділок, 29 січня 2018 14:55

Протекція по-українськи

Чи потребує вітчизняний товаровиробник запровадження протекціоністських заходів під час здійснення державних публічних закупівель

 У Верховній Раді готується до другого читання законопроект #7206 з гучною назвою “Купуй українське, плати українцям” (про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння розвитку промислового виробництва та малого і середнього підприємництва).

Власне, за гаслом, яке авторський колектив із 31 (!) народного депутата використав замість назви проекту, ховаються звичайні протекціоністські законодавчі норми, спрямовані на захист вітчизняного товаровиробника під час здійснення державних електронних публічних товарних закупівель через систему ProZorro. Законопроект #7206 пропонує надання преференцій тендерним пропозиціям вітчизняних учасників, які мають певну локалізацію виробництва, сервісні центри на території України, робітників — резидентів України, використову ють сировину, матеріали та комплектуючі українського походження, мають певну локалізацію фінансових витрат (та розраховуються гривнею) тощо.

Точний перелік вимог і норми щодо кожної з них автори проекту планують запропонувати до розгляду у другому читанні або встановити підзаконними актами. З огляду на це не дивно, що оцінки законопроекту #7206 мають полярний характер — від повної підтримки до дуже жорсткої критики. На думку деяких фахівців, великий резонанс проект мав саме через гучну “загальну” назву. Багатьма документ було сприйнято як намагання держави ввести жорсткі обмеження на імпортні товари взагалі.

Протекціонізм як він є

Треба зазначити, що, не дивлячись на всі міжнародні норми щодо неприпустимості створення штучних бар’єрів у світовій торгівлі, протекціоністські заходи у різних видах застосовуються практично в усіх країнах. Більш того, найбільші заходи з захисту власних виробників застосовують країни — драйвери світової економіки — США, Великобританія, Німеччина, КНР, Японія та ін. Скажімо, у Сполучених Штатах і більшості країн ЄС діє норма, за якої при державних закупівлях перевага віддається товарам з локалізацією виробництва у 50%. Крім того, у деяких випадках застосовується й принцип “цінової переваги”, тобто товар місцевого виробника вважається переможцем аукціону навіть якщо ціна була вища, ніж у інших учасників. Наприклад, у США для малого і середнього бізнесу цінова перевага встановлена на рівні 12% (для великого — 6%). Система державних закупівель Франції регулюється Положенням про державні закупівлі, що базується на двох Директивах ЄС про використання нецінового підходу (non-price criteria) для визначення оптимальної тендерної пропозиції. Визначальною є технічна цінність — 50% (тобто відповідність пропозиції умовам замовника), ціна пропозиції у визначенні переможця “займає” 40%, а інноваційна складова — 10%. Водночас, окремо приділяється велика увага участі МСП — для них діють непрямі засоби підвищення шансів на перемогу (наприклад, безпосередня територіальна наближеність до місця реалізації предмету публічної закупівлі).

Таким чином, проект “Купуй українське, плати українцям” не є суто українським винаходом. Питання лише в тому, чи зможе він дійсно стимулювати вітчизняне виробництво, а не створити для нього невиправдані конкурентні переваги, і чи не стане в разі затвердження ще одним механізмом для корупції.

Відповідно даним Global Trade Alert, Україна за рівнем протекціонізму відноситься до “аутсайдерів”. Так, у доповіді GTA “Протекціоністські заходи, прийняті в 2008-2013 рр.”, наша держава входить до групи країн з індексом протекціонізму 30-100, в той час як розвинені країни мають індекси 300-800. До того ж треба брати до уваги, що показник України було розраховано до введення ProZorro — зараз він може бути нижчим, ніж наводить GTA.

 

img554Володимир Патіс, 

голова експортного комітету Української асоціації меблевиків, співвласник компанії Eskada-M:

— На моє переконання, додаткові заходи захисту вітчизняних товаровиробників при публічних закупівлях не потрібні, бо вони негативно відображатимуться на конкурентоспроможності підприємств. До того ж введення якихось штучних преференцій, які передбачені в проекті “Купуй українське, плати українцям!”, — це прямий шлях до появи чергових корупційних схем. Не треба маніпулювати цифрами, наприклад, встановлюючи межу локалізації у 20% при визначенні вітчизняного виробництва. Це призведе до того, що ми отримаємо складальні цехи, де до китайських товарів будуть “прикручувати” дві-три вітчизняні деталі. Українські виробники мають вчитися конкурувати на глобальних ринках, тоді й український ринок буде для них “легким”.

Завдання держави — створити умови для підвищення експортної конкурентоздатності підприємств і зрівняти умови з конкурентами з тієї ж Польщі. Насамперед, йдеться про пільги у кредитуванні при придбанні обладнання і технологій. Наприклад, Eskada-M працює на польському ринку, але у місцевих виробників є дуже велика перевага — пільгове кредитування та чітке і швидке повернення ПДВ при експорті. Більш того, у багатьох країнах виробнику, який встановив обладнання, запустив його, створив робочі місця, держава навіть компенсує частину кредиту. Це стимулює виробників постійно модернізуватися, підвищує їх конкурентоздатність.

Це не пусті слова. Зараз, наприклад, Словаччина і Польща заохочують українські компанії переносити виробництво на їх територію, пропонують і пільгове кредитування, і списання до 50% кредиту, якщо підприємство буде працювати.

Тому в Україні виробничим компаніям треба запропонувати “довгі” кредити під невеликий відсоток для інвестування в основні засоби виробництва. Насамперед йдеться про малий і середній бізнес. Великі бізнеси ще можуть отримати кредити на привабливих умовах у ЄБРР, а от невеликі підприємства страждають.

Український МСБ в таких умовах не може зростати — нинішні кредити на основні засоби під 20% річних просто вбивають будь-яке виробництво.

Вирішивши цю проблему, ми створимо сприятливі умови для розвитку виробництва. Тоді спеціальні заходи для захисту вітчизняних компаній не будуть потрібні.

Межа здорового глузду…

При всьому цьому проект викликав дуже жваве обговорення. Це, мабуть, і не дивно, якщо врахувати, що його автори запропонували замість діючої простої системи визначення переможця тендера з держзакупівель за принципом найнижчої ціни.

По-перше, в законопроекті прямо вказано, що вітчизняний виробник отримує 30% цінової переваги. При цьому вимоги до локалізації виробництва встановлені дуже низькі — від 20%. Далі за складною формулою система повинна визначити переможця. Це, як заявив перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Максим Нефьодов, “несе шалені корупційні ризики і накладає додатковий тягар на бюджет”. Він зазначив, що учасники публічних закупівель будуть вимушені подавати 23 додаткові документи, а ціни закупівель зростуть на 43%. До того ж Максим Нефьодов підкреслив: “Підтримка виробника через закупівлі не працює, бо порушує основні принципи ефективності. Вона не адресна, бо невідомо, хто буде бенефіціаром, нецільова, бо нема зобов‘язань модернізувати виробництво чи щось побудувати, і “не вимірювана”, тому що неможливо оцінити, чи отримали ми сильніший вітчизняний бізнес”.

На думку віце-прем’єр-міністра із питань європейської і євроатлантичної інтеграції Іванни Климпуш-Цинцадзе, законопроект порушує принцип національної недискримінації та суперечить відповідним Директивам ЄС, що може заблокувати процес виконання Угоди про асоціацію у сфері державних закупівель та надання доступу для українських товарів і послуг на ринки державних закупівель ЄС. Обмеження прав іноземців — це “ведмежа послуга” для вітчизняних компаній, адже їм дзеркально заборонять брати участь у держзакупівлях за кордоном.

На тому ж наполягає і Микола Смирнов, співзасновник EasyTender, партнер ЮК “Праве Діло”. На його думку, прийняття проекту буде означати порушення Україною зобов’язань одразу по трьом Угодам: про асоціацію з ЄС, про вільну торгівлю з Канадою і, нарешті, про публічні закупівлі СОТ (GPA).

Більш того, з критикою #7206 виступили навіть у Міністерстві охорони здоров’я, керівники якого постійно наголошують на необхідності підтримки вітчизняних фармкомпаній. Як заявила в.о. міністра Уляна Супрун, за патріотичною назвою нового проекту криються штучні бюрократичні бар’єри та ускладнення процесу закупівель для більшості користувачів системи, серед яких значна частина є медичними закладами.

На тому ж (тобто на створенні технічних ускладнень), наголосив і президент Всеукраїнського об’єднання роботодавців “Укрлегпром” Олександр Соколовський, на думку якого основна проблема проекту — це сильно ускладнений перелік документів, які тепер треба буде збирати учасникам торгів. Це однозначно відсіє багатьох бажаючих і зменшить конкуренцію, бо будь-які штучні преференції в нашій країні призводять лише до виникнення нових “схем” і зростання корупції.

Критерії формули, за якою визначається переможець в тендері (згідно законопроекту #7206)

  • Показник критерію місцевої складової в предметі закупівлі
  • Показники інших нецінових критеріїв оцінки, що визначаються на основі методики, що зазначена замовником у тендерній документації
  • Коефіцієнт, що враховує наявність сервісних центрів на території України
  • Коефіцієнт локалізації сировини та основних матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів
  • Коефіцієнт локалізації робочої сили
  • Коефіцієнт локалізації амортизації основних засобів
  • Коефіцієнт локалізації витрат на оренду земельних і майнових паїв, будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності
  • Коефіцієнт локалізації витрат на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень
  • Коефіцієнт локалізації фінансових витрат
  • Коефіцієнт, що відображає рівень локалізації інших складових виробничої собівартості предмета закупівлі

…чи здорової конкуренції

Втім, у прибічників проекту “Купуй українське…” на руках теж є досить вагомі аргументи щодо необхідності прийняття документу. Як заявив Дмитро Олійник, голова Ради Федерації роботодавців України, проект фактично є “висловленням протесту українського ділового середовища та народних депутатів проти штучних перепон на шляху вітчизняних промисловців до перемоги у держзакупівлях”. Щороку сума коштів, які витрачаються на держзакупівлі, сягає 275 млрд грн., або майже 12% ВВП. Приблизно 105 млрд грн. виводяться з України бо припадають на імпорт. “Хтось скаже, що це — порушення вільної конкуренції та світових норм. Але ж саме такою моделлю користуються країни, товари яких купують у всьому світі та які демонструють зростання економіки, яке не можна й порівняти з тим, що маємо ми. Захист вітчизняного виробника є невід’ємною частиною економічної політики найбільш розвинених країн”, — зазначив пан Олійник.

Прибічники законопроекту #7206 нагадують опонентам гучний випадок тендеру КП “Київпастранс” в системі ProZorro на закупівлю 40 трамвайних вагонів у липні минулого року на 1,8 млрд грн. Його переможцем визнано польську компанію Pojazdy Szynowe PESA Bydgoszcz SA, яка запропонувала суму контракту на 1 тис.грн. меншу, ніж український “Електронтранс”. Зазначений тендер мав всі ознаки проведення під конкретного переможця. Зокрема, заявлений термін постачання складної технологічної продукції був коротший від реального виробничого циклу (у строки міг вкластися лише постачальник, який мав вже готові трамвайні вагони), була вказана відстрочка платежу на 30 днів, а умови постачання передбачали розмитнення за рахунок покупця.

Згідно зарубіжного досвіду, у тому числі рекомендацій ЄС, для формування ефективної політики в сфері публічних закупівель та забезпечення об’єктивної оцінки тендерних пропозицій окрім ціни мають враховуватись такі фактори, як залучення іноземних інвестицій та інновацій, а також заохочення участі місцевих трудових та матеріально-технічних ресурсів для виготовлення товарів, виконання робіт й надання послуг на державне замовлення.

Тому, як підкреслює голова Ради НБУ Богдан Данилишин, законопроект #7206 не суперечить умовам Асоціації з ЄС і Світової Організації Торгівлі, усі технічні розбіжності легко вирішуються. “У цьому законі мова йде про зміну індексу локалізації через зміну відповідних тендерних процедур. Звичайно, мова не йде про те, що ми маємо купувати продукцію українського походження нижчої якості через те, що вона українська. Мова йде про те, щоб змусити українського виробника виробляти високоякісну продукцію, яка буде конкурентоздатною на світовому ринку і на внутрішньому ринку поряд із продукцією іноземного виробництва”, — пояснює пан Данилишин.

До того ж, як обіцяє один з авторів проекту, народний депутат Віктор Галасюк, до другого читання рівень цінової переваги вітчизняного виробника у документі буде знижений з 30% до 25%. “За оцінками експертів, зараз 38% держзакупівель — це або імпортна продукція, або продукція з дуже великою часткою імпортної складової. Для порівняння, в інших країнах частка імпорту значно нижча. В США і Японії — менше 5%, в ЄС — менше 8%. Купуючи за кордоном те, що Україна виробляє сама або може виробляти сама, ми даруємо іншим країнам робочі місця, податки, добробут і перспективу, а собі лишаємо лише кредити МВФ, закордонні вимоги, бідність і залежність від інших країн”, — наголосив Віктор Галасюк.

Вкрай важливим є висновок експертів про те, що реалізація положень проекту здатна додати 1% до ВВП України. Цифра виглядає непереконливо, але треба зважати, що за самими оптимістичними прогнозами Всесвітнього банку, ВВП України у 2018 р. може зрости всього на 3%.

В той же час перспективи прийняття проекту #7206 як закону викликають певний сумнів. Адже, як зазначається у висновку Головного науково-експертного управління ВР, проведення державної політики у сфері публічних закупівель забезпечує Кабінет міністрів. До компетенції уряду відноситься і забезпечення захисту та підтримка національного товаровиробника, визначення обсягів продукції для державних потреб, порядок формування та розміщення державного замовлення на її виробництво тощо. Тому для втілення норм проекту в життя потрібна узгоджена позиція уряду. Але, як ми бачимо, єдності щодо законопроекту “Купуй українське…” серед урядовців немає — він був публічно підтриманий прем’єр-міністром, а вже на рівні його заступників був розкритикований. Неприйнятним він виглядає і для чиновників Міністерства економічного розвитку і торгівлі, яке буде відповідальним за його впровадження.

Прочитано 591 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.