Четвер, 30 листопада 2017 14:43

“Ми “спіймали хвилю” попиту на екоматеріали та іграшки ручної роботи”

Українські іграшки завойовують Азію. Попри падіння продажів в Україні, продукція вітчизняного виробника користується попитом у багатьох країнах

Водночас український ринок насичений найдешевшими іграшками. Про те, що цінують в наших іграшках азіатські споживачі, чому експортноорієнтована компанія продовжує залишатися в Україні та як можна заснувати власну справу, спіймавши правильний тренд, БІЗНЕС у розказав Андрій Ральчук, директор виробника екологічних іграшок ручної роботи “Фрея тойс”.

— Як виникла ідея створення вашого бізнесу — бізнесу на іграшках?

— Наша компанія вже десять років створює екологічні іграшки ручної роботи. Ідея виникла дуже просто: ми хотіли створити екологічну іграшку ручної роботи (посміхається). В Україні таких іграшок майже немає. Вони дуже дорогі і в основному виробляються за кордоном. В нашій країні такі іграшки недоступні для більшості людей. Тому ми вирішили робити такий продукт тут.

Спочатку ми хотіли виготовляти свої іграшки з текстилю. Але виявилося, що знайти на ринку матеріали, які задовольняли б нас за дизайном і складом, дуже важко. Тому у якийсь момент вирішили самі в’язати матеріал для майбутніх іграшок. Таким чином, ми створюємо унікальний дизайн і контролюємо склад трикотажу

— Тобто ви випередили тренд на екоматеріали та ручну роботу?

— Ні, це вже тоді було мейнстрімом у світі, але ми, дійсно, “спіймали хвилю”. Ми ж дивимося не лише на Україну, а й на глобальні тренди. Зараз все дуже взаємопов’язано. Щось, що популярно у світі, за деякий час набуває популярності у нас.

Починали ми у 2006-2007 рр. Нема чіткої дати дня народження. Ми зробили щось одне, почекали, потім зробили ще щось, ще почекали. І так поступово все розвивалося. Спочатку це був навіть не бізнес, а хобі.

— У які періоди було найбільше можливостей для розвитку бізнесу?

— Всі можливості для нашої компанії були пов’язані із виходом на експорт. З 2006 р. в Україні ситуація не покращується, у нас раз на чотири роки стається економічна криза. Тому розвиватися доволі складно. Ми зі старту були експортноорієнтованою компанією. Спочатку працювали на ринку Росії, брали участь у виставках у Москві. У 2013 р. ми перестали працювати на ринку РФ. Починаючи з 2015 р. ми виходимо на світовий ринок.

— Коли було найважче?

— Найважчим був 2013 р. З одного боку, ми перестали працювати з Росією. З іншого боку, в IV кварталі 2013 р. — I кварталі 2014 р. у нас просто зупинилися продажі в Україні. Людям було не до іграшок.

Допомогло те, що приблизно з літа 2014 р. почалися “патріотичні” продажі. Споживачі нарешті звернули увагу на українського виробника, почали з’являтися фестивалі на кшталт “Made in Ukraine”. Трохи згодом ми стали брати участь у міжнародних виставках, поступово з’явилися іноземні замовники.

— Орієнтуючись на експорт, ви залишаєтеся в Україні. Що мотивує це робити?

— Зараз ринок дуже конкурентний. Є величезна кількість компаній, які щось пропонують, щось продають. Ціни і якість в усіх дуже відрізняються. Тому, щоб продавати і бути успішним, недостатньо, щоб іграшка просто відповідала стандартам і мала відповідну ціну. Вона має у чомусь бути унікальною.

Україна — одна з небагатьох країн, що мають величезну історію виготовлення іграшок. У нас є свої культурні особливості, ми нікого не копіюємо. Ми не йдемо за кимось, а самі вигадуємо образи, створюємо дизайн.

Зараз важливо чимось відрізнятися від конкурентів і бути особливими. Іграшки, зроблені у Китаї, Німеччині та Україні, будуть абсолютно різними, навіть якщо вони чітко відповідатимуть усім нормам. Бачення дизайнерів, технології виробництва відрізняються у кожній країні.

Нам вдається бути особливими. Тому ми і надалі будемо працювати в Україні.

— Зараз багато брендів замовляють виготовлення продукції у тому ж Китаї, тому що це дешевше, ніж, наприклад, у Німеччині.

— Якщо говорити про іграшки ручної роботи, то в Німеччині, незважаючи на те, що у них дуже висока оплата праці, залишились компанії, що виготовляють іграшки саме у Німеччині. Це традиційний бізнес, у якого є свої споживачі. Це трохи інша річ, ніж масовий пошив іграшок у Китаї за $1.

— Які країни у вас зараз у “топі” з продажів?

— Світ відкритий, тому ми намагаємося працювати з усіма. Як не дивно, найкраще наші іграшки продаються у Південно-Східній Азії. Ми такого не очікували. Гадаю, справа в тому, що там немає стереотипів щодо продукту, зробленого в Україні. Якщо у Німеччині або Польщі на полиці магазину лежить іграшка з лейблом “Made in Ukraine”, у тамтешніх покупців одразу виникає дуже багато асоціацій, не завжди позитивних. А у корейського споживача таких чітких асоціацій нема. Тому корейці більше дивляться на дизайн, на якість, на те, як пошита і презентована іграшка.

В Азії звертають увагу власне на товар. Більше того, там дуже популярні продукти, зроблені в Європі. Наприклад, багато китайців надають перевагу європейським маркам авто, американським брендам електроніки. Там такий тренд існує, і нас це повністю влаштовує.

У нас також є покупці зі США. Ми сертифікували іграшку в Європі, працюємо з кількома країнами. Є навіть покупці з Австралії та Саудівської Аравії. Але найкраще працює азіатський напрямок.

— До речі, про стандарти. Наскільки вони відрізняються у Європі, Азії, Україні?

— У кожній країні свої стандарти. Україна зараз гармонізує власні стандарти з європейськими. Але вони все одно відрізняються.

І це одна з найбільших перешкод для виходу на той чи інший ринок для будь-якої компанії. По-перше, це дорого. По-друге, у нас немає лабораторій, які б сертифікували іграшки за тими чи іншими стандартами. Це дійсно велика проблема.

Частіше за все ми зацікавлюємо покупця з-за кордону, разом обираємо найбільш прийнятний для нього асортимент, а потім вже сертифікуємо обрану продукцію.

— У яких країн найжорсткіші стандарти?

— Стандарти по іграшках жорсткі майже всюди. Як шуткували колеги на одній конференції, якщо б лимон був іграшкою, його б не сертифікували. Він не пройшов би по стандартах безпеки.

В Україні ця історія дуже формальна. В нас є і санітарно-гігієнічний висновок, і декларація відповідності. Але це все дуже легко обійти, що і роблять багато компаній.

В Європі, США, Австралії, в принципі, на всіх розвинених ринках, це не обходять. Сертифікація там — це дорого, складно і обов’язково.

— Чи впливає це на кінцеву вартість продукту для споживача?

— Для великих компаній — ні. Іграшки — це здебільшого бізнес великих компаній. Сертифікація більше створює бар’єри для невеликих українських компаній, які тільки починають виходити на ринок.

— Який розклад сил на українському ринку іграшок?

— В Україні ринок особливий. У нас представлено дуже мало якісних світових брендів. Якісна м’яка іграшка у світі коштує $20-30. Наш споживач не готовий платити такі гроші. Тому дуже мало брендів до нас імпортується. Вони є, але це, радше, винятки. Дуже багато контрафактної продукції, дуже багато продукції найдешевшого сегмента. Ці іграшки ніколи не тестувалися і не тестуватимуться, тому що вони просто не пройдуть тести.

Українці сильно збідніли, тому купують найдешевші іграшки, не беручи до уваги якість, стандарти, бренди. На жаль, це так.

Ми щороку втрачаємо близько 10% обороту в Україні. Іграшки не є обов’язковим, необхідним продуктом. Без них можна обійтися. Протягом 2013-2017 рр. обсяг ринку дуже сильно зменшився, на порядок.

Ми починали в Україні, завжди тут продавалися і продовжуємо працювати. А експорт розвиваємо, тому що це дійсно перспективні, хороші замовлення.

Валентина Дудко

Дополнительная информация

  • Номер: Бизнес №48 от 27.11.2017
Прочитано 532 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии
ШАРЖІ 
« June 2018 »
Mon Tue Wed Thu Fri Sat Sun
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  
КОЛУМНІСТИ БІЗНЕСУ

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.