2806 b ua 3

Четвер, 30 листопада 2017 12:11

“У перший рік у нас було багато пригод. Але перешкод ми не бачили, тому вони нам і не заважали”

Меблевий ринок — чутливий до економічних негараздів. Під час криз він завжди відчутно падає і відновлюється повільніше за інші галузі

Разом з тим, деяким бізнесменам це не стає на заваді. Про те як сімейна пара – Наталія Лимонова (за фахом математик) та її чоловік Сергій Вермінський (музикант) — почала виготовляти дитячі меблі, розподіляти обов’язки у сімейній справі та просувати бренд Made in Ukraine у світі, БІЗНЕСу розповіла співзасновниця компанії Snite Наталія Лимонова.

— Ваш бізнес з’явився у 1997 р. З чого все починалося?

— Наша з чоловіком компанія народилася практично одночасно з нашим старшим сином. Це ще одна наша дитина. Ми хотіли створити бізнес, у якому зможемо самовиражатися, який буде приносити радість людям.

Ми тоді були дуже юні, не бачили жодних перешкод. Нам здавалося, що можливо все. Один із наших друзів, що працював у меблевій компанії, сказав, що взагалі це не дуже важкий бізнес. Ти просто купуєш матеріали, виготовляєш продукцію та продаєш її. Знаєте, маленькі діти не бачать складнощів. От і ми з головою занурилися у цю сферу. Хоча я за освітою математик, а мій чоловік — диригент оркестру.

Так з’явився наш сімейний бізнес. Ми завжди були половинками, які доповнювали одна одну. Я більше займаюся продажами, дизайном, маркетингом, фінансами. А мій чоловік дуже захоплюється технологіями. Тому інновації та нові технології виробництва — це більше його справа.

— До цього ви займалися бізнесом?

— Це була наша перша “проба пера”. До цього ми працювали у різних галузях. Чоловік — в оркестрі, я ж працювала і паралельно писала кандидатську по розподілених базах даних. Ми були дуже далекі від меблевого ринку.

— Крім ідеї бізнесу потрібні інвестиції. Як ви збирали стартовий капітал?

— Це була дуже невелика сума. В наш статутний фонд пішло все, у тому числі і деяка наша власна техніка. Перші гроші нам потрібні були для того, щоб закупити фуру матеріалу. Зазвичай це роблять інакше. Спочатку починають торгувати, а потім виготовляти меблі. Але ми цього не знали, тому зробили от так.

У нас було менше $10 тис., майже всі заощадження. І ми вклали ці гроші у закупку першої фури ДСП, яку привезли з Угорщини. Розвантажували машину самостійно, зібравши родичів і друзів. У перший рік у нас було багато пригод. Але перешкод ми не бачили, тому вони нам і не заважали.

— З 1997 р. Україна пережила декілька криз. Як це вплинуло на ваш бізнес?

— Звичайно, 2008-2010 рр. були дуже важкими для нашої галузі в цілому. Вона падала дуже стрімко. Нас це теж зачепило. Але так співпало, що в цей період я навчалася у Києво-Могилянській бізнес-школі, де вивчала теорію обмеження систем. З її допомогою можна збільшувати обороти, поповнювати запаси по мірі використання, збільшуючи прибуток. У 2008 р. ми саме розпочали впроваджувати цю систему. До кінця року прискорилися, так що вдалося зменшити “заморожені” на складах гроші, підвищивши прибутки. Ми падали разом із галуззю, але не відчули кризу настільки болісно. Це був не єдиний складний період. У 2013-2014 рр. теж було дуже важко. Але наша компанія прорвалася, і зараз ми нарощуємо обороти.

— Охарактеризуйте український ринок меблів в цілому.

— Цей ринок дуже перспективний не тільки в Україні, але й у світі. Тому зараз ми дуже активно займаємося просуванням нашої продукції на експорт. Наша галузь значно недооцінена. У нас достатньо хороших сильних фабрик, з якісною інженерною думкою, з професійними дизайнерами. Ми могли б активно представляти себе у світі. Для порівняння: весь меблевий експорт України оцінюється приблизно в $337 млн. А сусідня з нами Польща експортує продукції на $10 млрд і більше.

— Ринки яких країн ви розглядаєте у першу чергу?

— Ми провели власне дослідження разом з компаніями — членами меблевого комітету СУП та фондом Western NIS. З 40 країн ми обрали шість пріоритетних. Це США, Канада, Велика Британія, Франція, Німеччина, Саудівська Аравія.

— Ви не перші бізнесмени, які орієнтуються саме на експорт. Тим не менш ви працюєте в Україні. Що мотивує розвиватися саме тут?

— Ми працюємо і живемо в Україні, тому що ми любимо нашу країну. Ми любимо наших людей, історію, культуру. Ми хочемо, щоб Україна стала успішною країною щасливих людей. І я вірю, що рано чи пізно це станеться. Звичайно, перешкод багато, можливо, це наївна віра, але мені хочеться, щоб все саме так і було.

— Які перспективи зараз на українському ринку?

— Це завжди був і є ринок недорогих товарів. Близько 50% українського меблевого ринку зараз займають навіть не дрібні виробники. Це просто люди, які щось виготовляють у маленьких гаражах або майстернях. По суті, ці компанії нелегально присутні на ринку.

Ми ніколи не намагалася робити дешевий продукт. Для нас дуже важливі якість, дизайн, розвиток дитини. Ми створюємо багатофункціональні меблі, які розвивають. Тому ми завжди грали у середньому сегменті та вище. Цей ринок найскладніший, він найбільше постраждав від криз. Але ми все одно намагаємось розвиватися саме на ньому.

— Ваші колеги з меблевої галузі досить неоднозначно відгукуються про вихід на український ринок компанії IKEA. Що думаєте з цього приводу ви?

— IKEA — великі молодці, вони задають тренди у світі. Але це своєрідний сегмент стандартизованих меблів. Наш споживач прагне індивідуалізації. Так, у нас є серійні колекції. Але практично кожен проект — це індивідуальне рішення під запит клієнта. IKEA в принципі не зможе цього робити. Тому, звичайно, якусь частку ринку вони можуть забрати, і такі побоювання є. Але у нас завжди є свої переваги.

— Ви згадували про нові технології. Як їх пристосувати до меблів?

— По-перше, ми щороку виводимо на ринок мінімум дві нові колекції, у яких використовуються нові матеріали або нові елементи для розвитку дитини, або там є незвичайне поєднання матеріалів, незвичайний дизайн.

А, по-друге, ви бачите, якими темпами у світі розвивається штучний інтелект, доповнена та віртуальна реальності. Робот Софія вже стала громадянкою Саудівської Аравії. Технологічний прогрес не стоїть на місці. Тому я думаю, що 3D-друк — це у довгостроковій перспективі і є майбутнє меблевої галузі.

— Які матеріали зараз в тренді?

— Поки в тренді натуральні матеріали. Ми з них найчастіше використовуємо фанеру, шпон, метал, натуральну деревину. Але якщо на 3D-принтері вже можна друкувати продукти, то, звичайно, можна буде друкувати і дерев’яні вироби. Але це ще далека перспектива.

— Як відрізняються запити українців та споживачів з інших країн?

— Ми вже давно виходимо на експортні ринки. До 2014 р. ми продавали дуже багато продукції у СНД, Казахстан, Росію. Зараз ця ніша в нас звільнилася. Ми припинили продажі в Росії. Натомість почали продавати наші меблі у Німеччину та країни Балтії, тричі брали участь у міжнародній виставці в Кельні, де збираються споживачі і виробники з усього світу. Ми бачимо, що і Європа, і Канада з Америкою більше схильні до натуральних матеріалів, до багатофункціональної продукції.

В Україні поки більше затребувані простіші матеріали: ДСП, МДФ, тобто більш економні варіанти. Також в Європі та Америці зараз будується багато негабаритного житла, для людей, які переїжджають до міст із сіл. Багатофункціональні меблі-трансформери, які займають мінімум місця, важливі для міленіалів. І такі продукти ми можемо запропонувати на цих ринках.

— Якою ви бачите компанію через п’ять років?

— Давайте помріємо. Компанія Snite представлена у багатьох куточках світу. Наш бренд люблять мільйони українців. Наші співробітники живуть нашими ідеями, нашою філософією. Ми бачимо стабільний бренд, що розвивається, звичайно, в економічно сильній країні.

Валентина Дудко

Дополнительная информация

  • Номер: Бизнес №48 от 27.11.2017
Прочитано 353 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.