Середа, 29 листопада 2017 14:33

“Навіть після того, як “русский мир” наполегливо постукав у наші двері, ми не розглядали варіант виїхати з України”

За 25 років підприємницької діяльності сім’ї Леоненків довелося двічі відновлювати хімічне виробництво в Україні 

Першого разу, в 2003 р., вони відродили в Донецьку виробництво хімічних реактивів після остаточної зупинки найбільшого в світі заводу, що проіснував там з 1917 р. по 2002 р. Вдруге, у 2014 р., коли в Донбасі розгорнулися бойові дії, а цехи підприємства знаходилися в п’яти кілометрах від Донецького аеропорту, виробничі потужності довелося переносити в Черкаси.

Зараз бізнес сім’ї Леоненків інтенсивно розвивається — власники залучили інвестора і будують амбітні плани виходу на світові ринки.

Про створення і становлення бізнесу

Ідея створення хімічного бізнесу, яким я зараз керую, виникла у мого батька в далекому 1991 р. Мені на той час було лише 11 років.

Тоді з’явився революційний на той час Закон УРСР “Про підприємництво”, мій батько разом з партнером зареєстрували ТОВ “Мультимедіа”. Діяльність компанії була пов’язана з роботою Донецького заводу хімічних реактивів, який мав довгу історію з 1917 р. Це було найбільше в світі підприємство з виробництва чистих неорганічних речовин.

Я приєднався до батьківського бізнесу в 2002 р., після завершення навчання в Московському державному інституті міжнародних відносин. Варто зазначити, що десь із 15 років я активно цікавився справами мого батька, спостерігав за тим, як він веде переговори з партнерами. І вже тоді розумів, що хочу пов’язати свою кар’єру з хімією. Тому, чесно кажучи, у мене не виникало інших планів на життя.

Я не успадкував величезну і успішну корпорацію — сімейний бізнес довелося вибудовувати наново. Щоб забезпечити компанію фінансовими вливаннями, я взявся торгувати хімічною продукцією — почав імпортувати товари з Росії, а потім із Китаю. Власне, ми завжди імпортували лише ті хімічні продукти, що не виробляються в Україні. Торгівля принесла “живі” кошти, які ми інвестували в розвиток виробництва.

Про найскладніші періоди і використані можливості

Після того як ми успішно запустили виробництво хімічних поглиначів, зрозуміли, що потрібно далі інвестувати в розвиток української хімії. В 2002 р. держпідприємство Донецький завод хімічних реактивів зупинилося остаточно, і ми з батьком прийняли рішення його відновити. Причому у нас не було досвіду управління великим промисловим підприємством. Ми бачили ринок і розуміли, яка продукція йому потрібна і якої якості. Так в 2003 р. почався наш шлях у виробництво хімічних реактивів.

Ми почали будівництво нової технологічної лінії, адже попереднє обладнання вже встигли порізати на металобрухт, залучали співробітників, які вже встигли розійтися по інших промислових об’єктах. Все, що нам вдалося зберегти на “Донецьк-Реактиві”, образно кажучи, це один жолудь із великого і розлогого дуба. Цей жолудь ми бережливо посадили в той же грунт і він виріс в молоде і міцне дерево.

За цей час нам вдалося відновити частину втрачених технологій, повернути частину ринків збуту, де завод мав традиційно сильні позиції, а також вийти на нові. Ми уклали наші перші контракти на поставку продукції в Європу. Далі, в 2014 р. відбулися трагічні події для нашого бізнесу — з початком бойових дій в Донбасі ми втратили все, що мали і що створили: виробництво, домівку, рідне місто, друзів. З цього приводу навіть з’явився сімейний жарт: “Доля нас помножила на нуль”. Але не зломила. Ми зібрали наші “скромні пожитки” і невеличким ядром колективу переїхали в м.Черкаси, щоб відбудувати бізнес з нуля.

За ці три роки нам вдруге довелося пройти шлях створення і становлення компанії. Ми вдруге саджали наш жолудь. І нам здається, що цей шлях компанія пройшла значно швидше, адже ми уникли багатьох попередніх помилок. Нині Chemical Elements Ukraine освоїла виробництво понад 90 найменувань продукції і вийшла на траєкторію росту.

Про мотивацію працювати в Україні

Навіть після того, як “русский мир” наполегливо постукав у наші двері, ми не розглядали варіант виїхати з України. По-перше, я і моя родина ідентифікуємо себе як українці, тому не бачимо свого майбутнього поза межами України. По-друге, ми розуміємо, що наша хімічна продукція може не лише конкурувати в традиційних нішах, а й заходити в нові і складні сегменти. Ми вміємо створювати, і нам є за що боротися. І, потретє, я вважаю, що залишати країну, коли їй вкрай необхідна допомога, це боягузтво і банальна втеча. Для мене це те саме, що покинути своїх старих батьків чи малих дітей, бо з ними треба возитися. Чи, наприклад, покинути друзів у біді, коли ти реально можеш їм допомогти.

Втікати від проблем не можна, труднощам треба дивитися в обличчя і знаходити шляхи їх подолання. Думаю, треба забути споживацьку позицію “що я беру в України” і почати ставити собі питання “що я можу зробити для України?”. Крім того, я не вважаю, що українці не повинні їздити по світу, навчатися чи працювати. Так, ми маємо залучати передовий досвід розвинутих країн. Адже до розвалу Радянського Союзу українці жили в “тюрмі народів”, вони не бачили світу, не розуміли можливостей.

Не треба тримати їх тут і критикувати за це. Українці мають побачити світ з усіма його перевагами і недоліками, повинні ковтнути свого “емігрантського горя”, попрацювати на сучасних заводах, освоїти нові технології, вивчити мови. І повернутися додому з новим якісним досвідом. Прийде час, і Україна від цього тільки виграє.

Про знакові етапи розвитку бізнесу

Знаковим для нашого бізнесу став нинішній рік. Досі компанія розвивалася як сімейний бізнес, а цієї осені до нас приєднався новий партнер — Віталій Ільченко, власник компанії “УКРАВІТ”. Для мене це серйозний виклик і велика відповідальність.

Про стратегічні плани компанії на п’ять років

Я вірю, що за найближчі п’ять років нам вдасться значно розвинути потенціал міста-хіміків — Черкас. А це значить, що масштаб нашої виробничої діяльності виросте, як мінімум, в десять разів. Адже зараз ми на старті наших виробничих потужностей. Chemical Elements Ukraine буде експортно-орієнтованою компанією, 70-80% доходів якої будуть пов’язані з експортом. Ми маємо намір експортувати свою продукцію в 30-40 країн.

Про майбутнє України

Я хочу, щоб зникли той переляк і сумніви, які наразі ми бачимо в очах іноземців, коли мова йде про Україну. А на заміну їм прийшло розуміння, що українці — це талановиті люди, а Україна — це держава величезних нереалізованих можливостей.

Найближчі п’ять років Україна відкриється світу і залучить до бізнесу ще більшу кількість іноземних компаній. Також буде величезна кількість успішних вітчизняних бізнеспроектів. Економіка запрацює, і держава зможе почати якісно реалізовувати соціальні проекти.

Я, звичайно, розумію, що Україна не індустріалізується за ці п’ять років і не перетвориться в машинобудівного гіганта світу. Проте я вірю, що за цей час ми пройдемо дно і вийдемо на траєкторію зростання і відновлення нашого виробничого потенціалу. В Україні він досі значний. В цілому, я вважаю, що Україна — це “долина алмазів”. Алмази просто валяються під ногами і їх треба перетворити на діаманти. Проте для цього слід докласти енергію, терпіння і майстерність.

Дополнительная информация

  • Номер: Бизнес №48 от 27.11.2017
Прочитано 294 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии
NOT ROOT---counter < 0 ---not Root, not-buy, counter fail---9---0

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.