Володимир Чеповий
спільно інвестувати
 
Володимир Полевий
захистити свій бізнес
 
Юрій Гусєв
розповісти про свій бізнес
 
Світлана Власова
розвивати свій бізнес
 
Олексій Чуєв
включитися у бізнес-події
Середа, 29 листопада 2017 13:47

“Підприємництво в Україні — це драйв, спорт і постійні змагання”

Як починався “Текстиль Контакт”: від студенського бізнесу до успішного холдингу

Дрібний бізнес з індивідуального пошиття одягу, що організував Олександр Соколовський ще за часів студентства, став основою для створення найбільшого у сегменті вітчизняної легкої промисловості холдингу “Текстиль Контакт”. Ідея започаткувати бізнес виникла у студента технічного закладу Олександра Соколовського через необхідність заробляти кошти і забезпечувати сім’ю.

Зайнятися вирішили сімейним пошиттям жіночих блузок, адже ринок в 1989 р. відчував гострий дефіцит одягу. До батьків за допомогою не зверталися, а стартовий капітал “підприємства” складався зі швейної машинки “Чайка-132” та стипендії (40 руб.), на яку купили перші метри тканини.

Далі потужності “кустарного” виробництва одягу розширялися — з’явилися швачки-надомниці, збільшились обсяги закупівлі матеріалів. Але за п’ять-шість років дрібний бізнес себе вичерпав, в Україну почали приходити західні мережеві бренди, і час аматорів добігав кінця. Як згадує пан Соколовський, він почав думати, як застосувати свої знання і вміння в підприємництві.

“Солодкі” інвестиції

Ідея подальшого розвитку бізнесу виникла на фоні незадоволеного споживчого попиту на тканини і фурнітуру. “Тоді я почав закупати сировину в більших обсягах, ніж нам було потрібно, з метою її реалізації на українському ринку”, — розповідає Олександр Соколовський, зазначаючи, що так він міг отримати вигіднішу ціну і розширити сферу діяльності.

Завдяки прибуткам з пошиття блузок вдалося накопичити близько $10 тис., що й стало стартовим капіталом для “дорослого” бізнесу. На цю суму підприємець придбав 20-тонну фуру цукру, відправив її в Узбекистан і поїхав туди сам. Заручився довірою узбецьких партнерів і в борг взяв партію тканини вже на $50 тис., з чого і почав реалізацію текстилю в Україні. Так, 1 квітня 1995 р. виникла компанія “Текстиль Контакт” (“ТК”).

На початку 2000-х років компанія стала лідером українського ринку текстилю за обсягами продажів та за номенклатурою. А нинішня ринкова доля групи “ТК” складає близько 10%. До складу групи входять підприємства, що займаються оптовою торгівлею тканинами (“ТекстильКонтакт”), домашнім текстилем (“ТК-Домашній текстиль”), фурнітурою (“ТК-Фурнітура”), спецодягом (“ТК-Спецодяг”), а також оптово-роздрібним ритейлом (мережа магазинів “Каштан”).

Підприємство має також швейне виробництво (“ТК-Стиль”, м.Чернігів), виробництво матраців та виробів домашнього текстилю (“ТКДомашній текстиль Одеса”), а також текстильне виробництво (“ТК-Богуславський текстиль”). Загальна кількість співробітників групи перевищує 900 чоловік.

У 2008 р. група оптимізувала свій бізнес і закрила неприбуткові напрямки, а в 2014 р. втратила контроль над найбільшим в Україні виробником бавовняної тканини (“ТК-Донбас”), де працювали більше 750 чоловік. Комбінат виготовляв близько 20 млн кв.м бавовняних тканин на рік.

Складний етап

Найскладнішими роками для “Текстиль Контакт” стали 1998-1999 рр., коли компанія вперше вийшла на державні тендери. Олександр Соколовський згадує, що вони склали конкуренцію сформованому пулу гравців, які, в свою чергу, почали чинити тиск на “ТК ” у вигляді “масок-шоу”, спроб закриття компанії, психологічних атак. “Ми відбилися і стали сильнішими”, — говорить власник групи.

Повторний сплеск негативної активності стався в 2014 р. з тих же причин. Група вирішила відновити участь у державних тендерах, адже повірила в позитивні зміни після Революції гідності. За дев’ять років до цього, починаючи з 2005 р., група компаній “ТК” принципово вийшла із прямих тендерних поставок через високий рівень корумпованості. “Ми не закладаємо в тендер корупційну складову, тому можемо виходити на конкурс з привабливішими цінами, а така позиція багатьом не подобається”, — оцінює нинішню ситуацію із держзакупівлями пан Соколовський, маючи на увазі конкурентів і тих, хто ці тендери проводить.

Річний оборот групи за останні кілька років тримається на рівні 850 млн грн., а загальна сума податкових виплат складає 100 млн грн. Левову частку прибутків власник компанії реінвестує у розвиток виробництва, бо бачить майбутнє компанії в цьому напрямку. Власне, останні кілька місяців “ТК” розвиває експериментальне швейне виробництво, а також повертається до виробництва бавовняних тканин.

“Стоїть задача — наступного року виготовити 2 млн кв.м бавовняної тканини, — говорить пан Соколовський. — В новий виробничий майданчик ми плануємо інвестувати 20-30 млн грн.”. Локально вiн буде розміщений в м.Богуславі (Київська обл.). На перших етапах виробництва ці потужності будуть в 10 разів менші, ніж на комбінаті в Донецьку, однак власник групи не виключає розширення виробництва і вихід її продукції на експорт.

Про зміни в Україні

На жаль, більшість підприємців звикла існувати в країні, що просякнута корупцією. Подібні настрої не зміняться за кілька років. Проте вже сформувався прошарок активних людей, які намагаються змінити ситуацію, до них стали більше прислухатися, і вони посилюють вплив на громадську думку.

Погано те, що досі ніхто не займається стратегічними питаннями. Є лише декларації реформ, але самих реформ немає або вони половинчасті, що теж не дуже ефективно. Ніхто не працює над формуванням законодавчої бази для створення реальних конкурентних переваг України перед країнами-сусідами. Сподіваюся, що за найближчі п’ять років Україна почне створювати такі умови, але революційні зрушення при нинішній політичній еліті за цей час навряд чи відбудуться. Тому я очікую еволюційних змін.

Про злам системи та інструменти

2014 р. був певний “переляк” системи і була надія, що вдасться змінити правила гри на ринку. Зробити так, щоб бізнес конкурував між собою якістю, бізнес-підходами та інноваціями, а не доступом до державних ресурсів, силових структур чи лобіюванням бізнес-інтересів шляхом походу в депутатство. Основним “бізнесом” в Україні досі лишаються перевірка підприємців, судова система і отримання преференцій при розподіленні держпосад. Тобто суттєвих змін не відбулося, але з’явилися інструменти, що дозволяють боротися із цими явищами.

Власне, якщо взяти за приклад нашу компанію, то до 2014 р. я розумів, що боротися із системою марно, а після 2014 р. стало очевидно, що ця система так легко нас вже не розчавить. Публічність зараз дозволяє напряму звертатися до громадської думки, приводячи аргументи економічного, а не політичного характеру.

Я, наприклад, для цього використовую Facebook. І з подивом спостерігаю, що публічність в Україні — це цілком робочий інструмент. Наразі немає спроб “задушити” бізнес за те, що він говорить відкрито.

А нещодавно мій Facebook-профіль (на 15 тис. передплатників) порівняли із медіаресурсом. Я здивувався, але вирішив поки не конкурувати із журналом БІЗНЕС . Проте усім підприємцям, які борються за єдині і чесні правила гри, раджу створювати свою “публічну платформу” (соцмережі це дозволяють), такі майданчики формують громадську думку і змушують середовище змінюватись. Навіть якщо ці зміни не відбуваються надто швидко, все одно це треба робити. Адже ми живемо не лише для себе, а й для наших дітей.

Мотивація залишатися працювати в Україні

Є багато причин, що мотивують залишатися працювати в Україні.

По-перше, в Україні займатися бізнесом цікаво і не нудно. В Європі чи Америці (я розглядаю розвинуті ринки) середовища дуже формалізовані, кола гравців сформовані, а ринки усталені. Там неможливо стартувати “з нуля”, наприклад, як я в Україні. Хоча, звісно, є приклади IT-стартапів, але я зараз кажу про реальне виробництво продукції. Вигадати інновації в сфері легкої промисловості не так просто. Тому підприємництво в Україні — це драйв, спорт і постійні змагання.

По-друге, мене мотивує наявність великого, дружнього та дорогого мені колективу. Адже бізнес — це не лише отримання прибутків, це ще спільні спогади нашої команди. Щоб зберегти ці спогади ми до наступного дня народження “ТК” плануємо опублікувати книгу зі смішними історіями, що написана нашими співробітниками. Також відкрили цього року арт-об’єкт — “Швейне дерево”, створили під нього легенду і побачили, що маємо позитивний відгук спільноти. Такі заходи об’єднують бізнес-спільноту і створюють атмосферу згуртованості. Якщо подібні заходи перенести з України в інше середовище, вони не спрацюють. Я не отримаю нічого подібного, якщо виїду з України.

Тому я не мислю себе ані в іншій країні, ані в іншому секторі економіки.

Наталія Шевченко

Дополнительная информация

  • Номер: Бизнес №48 от 27.11.2017
Прочитано 412 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.