1920х200 brand 23opt

Середа, 29 листопада 2017 11:20

“Я впевнена, ми зможемо довести світові, що українці вміють будувати не тільки руками, а й мізками”

У 1997 р. Наталія Єремєєва інтуїтивно відчула, що виробництво світлопрозорих конструкцій— перспективний сегмент бізнесу в Україні 

Все почалось з кількох тисяч доларів і невеличкої сімейної компанії з виробництва простеньких металопластикових вікон. Та за 20 років пані Наталія разом із чоловіком суттєво розбудували бізнес. Зараз основним напрямком роботи є скління конструктивно складних фасадів на базі алюмінієвого профілю, таких як атріум Lavina Mаll та купол київського ЦУМу. Три роки тому Єремєєви зрозуміли: в Україні з сучасними, конструктивно складними та енергозберігаючими фасадами їм затісно, тому вийшли на світовий ринок.

— Як відбувалось становлення вашого бізнесу?

— В 1997 р. ми з чоловіком шукали продукт, який дозволить не просто заробляти, а створювати щось значно більше за нас самих. Шукали не цілеспрямовано, а інтуїтивно. Пробували себе у різних напрямках: торгували всім, чим могли, — від зеленого горошку до металу, виробляли сухі будівельні суміші, будували каміни… А потім почули про металопластикові вікна, спробували — і “зловили хвилю”.

Будівельний ринок зростав, і ми разом з ним. Все, що заробляли, вкладали в розбудову бізнесу, купували найсучасніше промислове обладнання, будували завод, вчилися працювати з різними продуктами, нарощували дилерську мережу, відкривали власні фірмові салони, створювали бренд, накопичували проекти у портфоліо.

Десять років ми працювали лише з металопластиком, а в 2007 р. відкрили алюмінієвий цех, який дав нам можливість розвивати інший, більш перспективний та високомаржинальний напрямок бізнесу — виготовлення і монтування алюмінієвих фасадів. Коли освоїли цей продукт, поставили собі нову мету — робити нестандартні фасади, наприклад, на базі сітчастих самоутримних конструкцій. Просто різати профільну систему та збирати конструкції в цеху для таких проектів було замало, найцінніше і найскладніше тут — не безпосереднє виготовлення конструкцій, скажімо, для атріуму чи купола, а проектування. Ми цього не вміли, але дуже хотіли, тому почали вчитися.

Наразі жодна українська компанія не змонтувала, а тим більше не запроектувала таку красу, як купол ЦУМу чи атріум Lavina Mall. А ми змогли. Зараз ведемо переговори про проектування та монтаж подібних будівель в Європі та на Близькому Сході, адже успішний досвід компанії в проектах ЦУМу і Lavina Mall став нашою величезною перевагою в очах зарубіжних інвесторів.

— Яким був стартовий капітал вашого бізнесу?

— Стартовий капітал складав близько $5 тис., які ми інвестували в обладнання і матеріали для виготовлення першої партії вікон. Це була фінансова допомога моїх батьків. Крім того, батько забезпечив нас безкоштовним офісом. Коли все починалось, супервикликом для нас було виготовляти 50 вікон у місяць (або по два вікна за добу). А зараз Stekloplast виробляє 1,8 тис. металопластикових і алюмінієвих конструкцій за добу.

При цьому я вважаю, що обмежень немає — масштабуватися можна і далі.

— Які роки стали найважчими для компанії і для вас особисто?

— За 20 років було декілька складних періодів. Перший — у пік споживчого зростання в 2005-2006 рр., коли треба було зростати швидше за ринок. Другий — в 20082009 рр., коли треба було падати повільніше за ринок. Третій — у 2015 р., коли вирішили запропонувати продукт експортним ринкам, але не розуміли, як саме це робити. Однак всі ці виклики лише сприяли зростанню.

— Як вам як власнику вдається долати такі потужні виклики?

— Для мене перебувати поза зоною комфорту — природно. Такий стан мене мотивує і спонукає до якісних змін. Наприклад, у 2012 р., коли ми вичерпали зрозумілий нам інструментарій роботи, а очікуваних результатів не отримали, я пішла навчатися до Києво-Могилянської бізнес-школи і побачила, що світ набагато більший, ніж я його собі уявляла. Наш завод — це лише маленька частина величезної економічної системи. Виявилося, що моїх поточних знань, вмінь і навичок для подальшого росту компанії дуже мало, але вони існують і їх можна освоїти.

Саме тоді я отримала цінну пораду від викладача, що перекроїла наші стратегічні плани. Вона звучала приблизно так: варто припинити мислити масштабами України і виходити на світовий рівень.

— Тоді компанія не працювала на експорт?

— Ні. Географічно ми охоплювали всю територію України. У нас були успішні представництва в Криму, в Донецьку, в Луганську. І ми не могли собі уявити, що ця частина країни просто “зникне” з бізнессередовища.

У 2014 р. ми почали розвивати експортний напрямок. Причому я абсолютно не розуміла, як це робити, але точно знала, що ми йдемо в світ. Це рішення було одним з найскладніших викликів для компанії. Зараз, через три роки, я розумію, яким воно було вдалим і своєчасним.

— Як ви налагоджували канали збуту за кордон?

— Ми купили карту світу, поділили її на сегменти і почали методично відпрацьовувати доступні контакти. Виявилося, нас і наш продукт ніхто і ніде не чекає. Та ми продовжували стукати в закриті двері. А потім з’явився перший проект в Казахстані. Ми відкрили там офіс. При цьому роботу в України також не припиняли. І нас почали помічати.

— Якою ви бачите компанію через п’ять років?

— Агентом України в світі. Я впевнена, ми зможемо довести світові, що українці вміють будувати. Будувати не тільки руками, а й мізками. У нас сильна інженерно-проектувальна школа, і ми здатні працювати швидко, якісно, відповідально. Фактично ми вже це робимо. Наразі 15% нашої продукції виготовляється для експортних ринків, за п’ять років — буде мінімум 50%. Ми вже “напрацювали” проекти в Казахстані, Грузії, Азербайджані, Австралії, Германії, Швейцарії, Бельгії. Постачаємо навіть в країни Африки. І будемо продовжувати це робити. Крім того, я не бачу жодної причини залишатися осторонь цікавих проектів на Близькому Сході, який активно розбудовується, не збираюсь оминати інші країни Європи і Америки.

Тому я маю надію, що мої висококваліфіковані інженери не поїдуть працювати за кордон. Адже я принесу їм цікаві, значущі в світовому контексті проекти прямо додому. Вже зараз вони можуть реалізовувати свій потенціал і мати достойний рівень життя без еміграції.

— Якою ви бачите Україну через п’ять років?

— В У країни буде все прекрасно і вона розвинеться завдяки підприємництву. Головне — щоб державний апарат не заважав бізнесу працювати.

Я бачу, що все більше сучасних підприємців проходять мій шлях — приходять до розуміння своїх місій в Україні, які виходять далеко за межі банального отримання прибутків. Давно минули часи, коли бізнесмени лише заробляли. Настав час віддавати, інакше неможливо розвиватися далі.

впевнена, що крок за кроком Україна стане розвиненою державою, але в будь-якому випадку нас чекає багато роботи. Головне — бажання працювати.

— Що вас мотивує працювати в Україні?

— Я не маю причин не працювати в Україні.

Наталія Шевченко

Дополнительная информация

  • Номер: Бизнес №48 от 27.11.2017
Прочитано 1199 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.