Володимир Чеповий
спільно інвестувати
 
Володимир Полевий
захистити свій бізнес
 
Юрій Гусєв
розповісти про свій бізнес
 
Світлана Власова
розвивати свій бізнес
 
Олексій Чуєв
включитися у бізнес-події
Понеділок, 27 листопада 2017 10:09

“Навіщо йти на заробітки в Європу, якщо можна організувати бізнес тут?”

Олександр Громико,
засновник і президент компанії КТД-Груп (побутова техніка ТМ Saturn)

Криза 2008 р. змусила Олександра Громико, власника компанії КТД-Груп, задуматися над організацією виробництва побутової техніки в Україні.

Подальші кризи стимулюють компанію і далі заміщати імпорт внутрішнім виробництвом.

Пан Громико впевнений, що українцям не варто шукати заробітку за кордоном, а треба залучати інвесторів в Україну, що й демонструє своїм прикладом.

Олександр Громико
43 роки
Засновник і президент компанії КТД-Груп (побутова техніка ТМ Saturn)
Компанія створена в 1996 р.
Saturn утримує до 14% внутрішнього ринку побутової техніки. Найближчим часом відкриє другий завод.
Через п’ять років планує виробляти в Україні 70% продаваного асортименту

Про становлення бізнесу

Коли я був студентом, у батьків не було можливості фінансово підтримувати мене. У 1990-ті роки не було цивілізованої торгівлі, цим займалися всі: і хто вмів, і хто не вмів. Я теж став продавати абсолютно різні товари: від “снікерсів” до китайських пуховиків. І так, по суті, заробив свої перші гроші.

А в 1996 р., у 22 роки, створив компанію з продажу побутової техніки. Тоді ми на зароблені та позичені гроші завезли в Україну фуру побутової техніки з Австрії. І з того часу ми продаємо побутову техніку.

Про кризи

Буквально через два роки грянула перша криза. Але компанія на той час була вже досить міцною: ми створили дилерську мережу по всій Україні і продавали по дві-три фури техніки на тиждень.

Криза 1998 р. підштовхнула нас до поїздки в Китай, щоб самостійно завезти товар. І тоді, за підтримки наших чеських і австрійських інвесторів, ми створили бренд Saturn. Замовляли виробництво техніки в Китаї, розширювали асортимент продукції. Наші чеські інвестори відповідали за реалізацію техніки на східноєвропейських ринках, ми — на ринках країн СНД.

Так виходить, що основні віхи в історії компанії — це кризові роки. Через десять років, у 2008 р., сталася нова криза, що змусила нас задуматися над організацією виробництва деяких товарів в Україні. Тоді компанія вже займалася викрутковою збіркою телевізорів, мікрохвильових печей та пральних машин в Обухові.

Це була легальна можливість уникнути великих мит. Але вирішили, що варто придбати термопласт­автомат і почати не викруткове, а повноцінне виробництво цієї техніки. І в 2009 р. запустили своє виробництво в Каневі, зробивши копію китайського заводу пральних машин.

Ми готові були почати спільний проект з китайським виробником: вони мали виробляти, а ми — продавати. Але виявилося, що китайський партнер заклав на оснащення заводу суму, що перевищувала реальну.

Тому ми вирішили самостійно організувати виробництво, зрозуміло, із залученням позикових коштів. І поступово з 2009 р. виробництво тих моделей техніки, які добре продаються на внутрішньому ринку, ми переносимо в Україну.

У 2010-2011 рр. активно займалися розвитком експортних ринків. Компанія відкрила для себе великі можливості в Східній і Західній Європі. Нещодавно почали відвантажувати техніку до Франції.

Після Революції гідності, коли краї­на увійшла в кризу 2014 р., знову постало питання: куди рухатися?

Адже, як і в усіх імпортерів, внаслідок зростання курсу валют продажі у нас зменшились. При цьому наше внутрішнє виробництво працювало рентабельно. Ми подумали, чому б не розвивати виробництво інших товарів.

Про масштабування

У 2014 р. ми придбали обладнання і почали виробляти чайники, в 2016 р. — дрібну побутову техніку (м’ясорубки, сушки для фруктів, тепловентилятори, міксери). У 2015 р. купили великий машинобудівний завод в Черкасах. По суті, відбудували його.

Створили енергозберігаюче підприємство за рахунок використання теплових насосів та утеплених поверхонь. Уже запустили першу чергу по виробництву конвекторів, а також електропечей. І в недалекому майбутньому почнемо там випуск холодильників класів А++ і А+++ (тобто високого класу енергозбереження).

Плануємо експортувати ці холодильники. До речі, ведемо переговори з японською корпорацією Sharp, компаніями Electrolux і Zanussi, щоб випускати і експортувати холодильники і під цими брендами.

Плануємо витіснити китайців з європейського ринку. Адже, завдяки підписаному євроінтеграційному договору, і щодо товарних поставок ми фактично знаходимося в Євросоюзі, продаємо товари без мита. Ще одна наша конкурентна перевага — логістична, тому що транспортне плече з України менше, ніж з Китаю.

Зрештою у нас витрати на виробництво нижчі, ніж в Китаї. Якщо 15 років тому в Україні була зарплата $150-200, або втричі більше, ніж в Китаї, то тепер нав­паки — втричі менше. Однак зараз спостерігається відтік фахівців в Польщу та інші країни Європи.

Про мотивацію працювати
в Україні

Ніколи ні я, ні моя дружина не хотіли виїхати з України. Ми любимо нашу країну. Незважаючи на всі складнощі, які країна переживає, я впевнений в її великій перспективі. Не кажучи вже про те, що тут наш дім, тут ми будуємо заводи, у нас велика відповідальність перед людьми.

Я часто буваю в європейських країнах, і, як правило, завжди приватні поїздки поєдную з роботою, тому що мені цікаво зустрічатися з партнерами.

У мене є друзі, які виїхали з Украї­ни і які планують виїхати. Вони щиро дивуються, що я інвестую в бізнес тут. Але я оптиміст, вірю в хороше майбутнє України, тому будую тут заводи.

До речі, ми нещодавно залучили австрійських інвесторів до нас на завод, тобто надали площі для їх виробництва. Вони будуть виробляти, в тому числі і для нас, упаковку з пінопласту. Тобто зараз немає непереборних бар’єрів для залучення інвесторів в Украї­ну. Ми запропонували австрійцям розмістити виробництво, і вони повірили.

Про плани на майбутнє

Через п’ять років плануємо 70-80% продаваних товарів виробляти в Україні і продавати у всій Європі. Ми прагнемо максимально локалізувати закупівлі витратних матеріалів. Якщо раніше компанія придбавала розетки і шнури живлення в Китаї, то тепер — на українських заводах.

Звичайно, ми поки не конкуруємо з Китаєм по всьому світу, тому що у нас ще не такі потужні заводи. Але на європейському великому ринку ми точно можемо з ним конкурувати.

Про бачення
майбутнього України

Я впевнений, що ВВП України буде рости не на 2-3% на рік, а на 6-8%. Звичайно, для цього необхідні політична воля та підтримка. Поки є, на жаль, певна неузгодженість дій серед чиновників. Дуже повільно прий­маються рішення, що стосуються детінізації бізнесу.

Але тішить те, що і в парламенті, і в уряді, і в Адміністрації Президента є люди, які щиро бажають змінити країну. Тому я з оптимізмом дивлюся в майбутнє.

Я вважаю, що якщо будуть прий­няті законодавчо інструменти щодо детінізації економіки, проведемо реформи, підвищимо зарплати держслужбовцям, оберемо на конкурсній основі не тільки “топів”, а й чиновників середньої ланки, в тій же фіскальної службі, то країну чекає зліт. Уже наступного року ВВП буде більше, а з 2019 р., я впевнений, цей показник стабільно зростатиме на 6-8% на рік.

Про те, як зробити Україну кращою

В першу чергу треба бути бізнесменом-оптимістом, тим, хто хоче бачити свою країну квітучою. Для того щоб не тільки створювати експортно орієнтований бізнес, а й продавати товари в цій країні, потрібно півищити рівень життя. Для цього треба думати про те, як залучити сюди інвесторів, стати партнерами. Як це робимо ми.

Я б радив молодим не прагнути виїхати в Європу. А якщо знаєте англійську мову, краще залучайте інвесторів в Україну. Якщо ви зараз реалізуєте в країні імпортний товар, подивіться, хто його вироб­ляє, зв’яжіться з ним, домовтеся про спільне виробництво. Навіщо йти на заробітки в Європу, якщо можна організувати бізнес тут?

Алла Силивончик

Дополнительная информация

  • Номер: Бизнес №48 от 27.11.2017
Прочитано 683 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.