Понеділок, 27 листопада 2017 08:19

“Локомотив змін — нова генерація людей. А для цього потрібні роки”

Юрій Косюк, засновник, голова правління агрохолдингу “Миронівський хлібопродукт”

Один з найбагатших людей України вірить в те, що Україну можна змінити. Правда, для цього потрібно багато часу. Як цього досягти? Зміна свого мислення, “прозорість” бiзнесу, чесна влада — головні агенти змін. Юрій Косюк, голова правління агрохолдингу “Миронівський хлібопродукт”, розповів, яким шляхом йшов і що планує зробити найближчим часом

 

Юрій Косюк
49 років
Засновник, голова правління агрохолдингу “Миронівський хлібопродукт”
Компанія “Миронівський хлібопродукт” (“МХП”) — найбільший виробник курячого м’яса в Україні
і один з найбільших у Європі. Виробляє продукцію під ТМ “Наша Ряба”, “Легко!”, “Бащинський”,
Протягом січня — вересня цього року обсяг продажів курятини перевищив 0,4 млн т. Виручка компанії в 2016 р. склала $1,14 млрд.

— Давайте згадаємо минуле. Які роки (періоди) становлення запам’яталися вам найбільше? Можливо, були найважчими чи переломними?
— Звичайно, колосальний досвід виживання — це служба в армії на початку 1990-х років. І 1997 р., коли компанія відійшла від трейдингу і в 1998 р. розпочала власне виробництво.

Період, коли компанію “розгромили” Лазаренко і Кучма, війна між якими тривала того часу і в епіцентр якої ми потрапили. З арештами, СІЗО — усі випробування одразу.

Тоді з успішного трейдера компанія перетворилась на руїну, все було в дуже тяжкому стані. І я для себе прийняв рішення, що будуватиму чіткий і правильний виробничий бізнес, щоб більше не потрапити в подібні руїни.

— Що вам допомогло тоді відновитися?
— Безумовно, це було дуже сильне бажання повстати з цього “попелища”. Крім того, сила волі. Тоді я зібрав усі сили в кулак. Якщо образно висловлюватись, то були не руїни Берліна 1945 р., але руїни Києва 1943 р., коли радянські війська відвоювали місто.

— Що допомагає особисто вам загартовувати силу волі?
— Успішні кейси, в яких ти намагаєшся знайти рішення. Часом рішення не знаходиш, але в самому процесі отримуєш позитивні меседжі, які вчать чомусь новому. І коли знаходиш рішення, у тебе з’являється велика віра в себе, свої сили, в команду, в силу правильно зваженої системи.

— Як ви абстрагуєтесь від стресу, в якому ми живемо?
— Навпаки, мене драйвить стрес. Я не можу жити без нього. Мені не цікаве життя поза драйвом і стресом. Розмірене життя на якійсь галявинці, на березі моря або ще десь стає поперек горла вже на другий день.

Такі виклики — це те, що мене заряджає енергією.

— Що вас мотивує залишатися в Україні і розвивати свій бізнес?
— Я люблю цю країну! І це не пафос. Мені тут подобається: клімат, люди, все, що тут відбувається. Звичайно, я багато їжджу світом, вчуся чомусь новому, але я люблю саме цю країну!

— Останнього разу ми з вами спілкувалися шість років тому. І тоді на запитання: “Яким буде “МХП” в 2015-2016 рр.?” — ви відповіли, що бачите “компанію з 5-мільярдною капіталізацією, з EBITDA в $700 млн, з найбільшим у Європі виробництвом, яка входить до числа найбільших виробників протеїну в світі з виробництвом курятини близько 600 тис.т”. Чи всього вдалось досягти і що завадило, якщо ні?
— Найбільше виробництво — так, ми зробили. Капіталізації, про яку я говорив, досягти не вдалося, тому що такі склались ринкові умови. EBITDA в нас $500 млн. Що завадило? Оцінка країни очима інвесторів. Якщо у нас мультиплікатор на EBITDA дорівнює 6, то європейські й американські компанії оцінюють по показнику EBITDA 14-17. Якби у нас були такі мультиплікатори, то капіталізація компанії була б $6 млрд.

— Як вважаєте, за п’ять років капіталізація “МХП” зможе досягти $5 млрд?
— Все залежить від того, як буде змінюватись країна. Адже заробляти на капіталізації компаній вигідніше, ніж красти з бюджету.

— Якою ви бачите свою компанію через п’ять років?
— Ми будемо рухатися в тому ж напрямку. Розширюватись, рости. Це буде найбільша компанія на ринку (хоча ми і зараз найбільші), ми будемо в цьому ж офісі, на цьому ж місці. Це буде компанія, яка комфортно себе почуватиме в бізнес-середовищі й України, й світу. Ми не очікуємо на майбутнє, ми його будуємо.

— Можливо, є зразок компанії, на яку ви орієнтуєтесь?
— Я живу за принципом “не створи кумира”. В когось є сильні сторони, в когось — слабкі. З сильних — брати приклад, на помилках слабких можна вчитися, розбиратись — чому так вийшло? Отже, однозначно має бути мікс можливих прикладів.

— Ви не раз висловлювали думку про те, що потрібно будувати прозорий бізнес або “обілювати” його. Які переваги в цьому, на ваш погляд?
— Вся історія “МХП” показує, що ми весь час були прозорими і зрозумілими інвестору. Змінилося багато урядів, політичних партій. І в усіх цих хижаків було сильне бажання “загребти” під себе нашу компанію.

Але чим більш ти прозорий, тим безпечніший бізнес, тим ти зрозуміліший для інвесторів, тим більше грошей ти можеш залучити. Тим більше якщо ти будуєш виробництво, отже, збираєшся грати “в довгу”, тим вигідніше тобі бути прозорим.

Прозорі мають більшу цінність в очах інвесторів, тому що вони зрозуміліші. Такий бізнес стабільніший і безпечніший, адже ти не даєш підстав для можливих атак різного роду “ділків” від влади, які хочуть поживитися.

— Як змінити ситуацію, в якій наш бізнес наразі знаходиться?
— Зараз більше 50% економіки знаходиться в тіні. І чим наполегливіше ми будемо пропагувати ідеї прозорості та пояснювати людям, що бути “чорним” — це невигідно, тим швидше ми змінимо країну.

І чим більше компаній своїм прикладом будуть показувати успішні кейси, тим ближче ми будемо до Європи.

А я хочу жити в європейській країні.

Весь бізнес жив у парадигмі тіньової економіки більш ніж 20 років. І вона промотувалася на кожному кроці.
Я думаю, що наступні 20 років ми будемо “вибілюватися”, а це не швидка справа.

— Як ви можете посприяти цьому процесу? Крім особистого прик­ладу.
— Це необхідна для розвитку країни законотворчість або суспільна підтримка рішень чесних чиновників, з якими країна буде швидше відновлюватись і ставати прозорою.

За умови, що буде чесний чиновник, який отримує ринкову зарплатню і навіть конкурує із зарплатами в бізнесі, лише тоді ми зможемо зробити зміни в кращу сторону. А доки існує брудна влада — це буде довше і складніше.

Але бізнес все більше стає цікавим. І працювати прозоро стає актуальним трендом.

— Що заважає зробити це зараз?
— Суспільство, яке досі продає свій голос на виборах. Доти, доки люди продають голоси, влада, яка купила голос, буде всіляко намагатися його монетизувати. Починати потрібно з себе.

— Не так давно почула від вас тезу про те, що зараз компанії цікавіше не масштабування (в сенсі розширення земельного банку), а інновації.
— Трохи не так.
Я така людина, яка не йде за всіма кудись, тому що всі туди йдуть або тому що так правильно. Для мене нема різниці, який зараз модний одяг, які автівки купляють усі, тому що вони модні.

Мені має подобатись, мені має бути комфортно, і я для себе розумію, що цей мій вибір, від чого почуваюсь щасливим.

Відповідно, коли всі біжать скуповувати землю, а ми бачимо більш доходний бізнес в іншому, в новому, де ще не бачать перспектив наші конкуренти чи колеги, ми виберемо те, що нам цікаво. “Ефект натовпу” мене не цікавить, “ефект моди” теж. Я якраз знаходжусь поза модою.

— Які цінності в Юрія Косюка?
— Бути щасливим. Бути людиною слова. Бути порядним і чесним. Чесність — це мужність. Люди ж брешуть, як правило, тому що вони слабкі. Їм не вистачає сили чорне назвати чорним, а біле — білим. А для мене важлива чесність.

— Що ви читаєте? Чи залишається час на книги?
— Останнім часом я багато читаю “Harvard Business Review”. Дуже цікаві статті на різноманітну тематику, хоча важкуваті в споживанні. Багато читаю історичних текстів.

Тому що якщо ти хочеш знати, що буде завтра, подивись, що було вчора. Змінюються ситуації, декорації, але люди, їхня мотивація, поведінка в критичних ситуаціях залишаються однаковими. Тому дуже цікаво проводити аналогії та історичні паралелі.

— Поділіться планами: які проекти ми побачимо найближчим часом? Можливо, особисті?
— Косюка не існує поза межами “Миронівського хлібопродукту”. Це — моє дітище, я розчинений в цій компанії.
А щодо планів — це досить “бурхлива” міжнародна експансія й нові рішення в агробізнесі, які до цього часу не існували.

— Якою ви бачите Україну через п’ять років?
— Трошки кращою, ніж тепер, але не набагато.

— Що в такому випадку може кардинально змінити хід історії країни?
— Локомотив змін — нова генерація людей. А для цього потрібні роки. Ті довгі роки, коли ми будували викривлені наративи про те, що таке бізнес, країна, успіх. Тому так само довго ми будемо змушені працювати, щоб все це вирівняти та змінити якість життя.

Але за п’ять років буде краще. Зрозуміло, що це не буде Німеччина або Франція, але буде країна, краща за Росію, Білорусь, Казахстан. Може, ми будемо йти повільно, але суспільство неможливо змінити в один день. І, звісно, зміни потрібно починати з себе.

Ірина Чернявська

Дополнительная информация

  • Номер: Бизнес №48 от 27.11.2017
Прочитано 3956 раз

Медиа

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.