Понеділок, 27 листопада 2017 08:16

“Я не знаю, чи можна за п’ять років змінити всю країну, але іншого виходу в нас немає”

Іван Плачков,
власник ТМ “Колоніст”

Міністр палива та енергетики при президентах Кучмі та Ющенко, голова наглядової ради компанії “Київенерго”, до цього — генеральний директор “Київенерго”… Все життя Івана Плачкова пов’язане з електроенергетикою, видобуванням природного газу і нафти.

Тим більш дивним виглядає заснування паном Плачковим, відомим зараз на весь світ співвласником виноробні “Колоніст”, єдиного на пострадянському просторі виноробного підприємства повного циклу. “Енергетика — це моя професія, а виноробство — це моя філософія і спосіб життя”, — каже він.

Іван Плачков
60 років
Власник ТМ “Колоніст”
Сімейна виноробня “Колоніст”, заснована у 2005 р., є наймолодшим виноробним підприємством України і єдиним виноградарським господарством, яке було відкрито “з нуля” на пострадянському просторі після розпаду СРСР.
Площа виноградників складає 30 га. Потужність підприємства досягає 200 тис. пляшок вина на рік. В майбутньому планується довести розлив до 250 тис. пляшок тихих вин і 50 тис. пляшок ігристого вина.

— Ви є власником бренда авторських вин “Колоніст”. Чому віддали перевагу виноробному бізнесу?
— Як на мене, такого поняття, як “виноробний бізнес” або “винний бізнес”, взагалі не існує. Коли у 2006 р. я обіймав посаду голови Одеської обл­держадміністрації, то з подивом дізнався, що за радянських часів, у 1975 р., виноробство забезпечувало обласному бюджету 20% надходжень.

Тому цілком природно, що виноробство — це і моя філософія. У 2005  р. ми вирішили в моєму рідному с.Криничне Болградського району Одеської області створити соціально-економічний проект з виробництва вин за найвищими європейськими стандартами.

Мета проекту — по-перше, розкрити потенціал нашого краю. Показати всьому світу, що в депресивному українському селі може бути створено сучасне господарство, яке не поступається найкращим світовим зразкам. По-друге, створити нові робочі місця на сучасному виробничому комплексі, дати людям впевненість.

Ми були єдиними на пострадянському просторі, хто розпочав виробництво вин “з чистого аркуша”. Не отримав у спадщину, не приватизував державне вироб­ництво, яке було започатковано багато років тому.

— Як починався бізнес?
— З самого початку вирішили, що не будемо намагатися досягти великих обсягів виробництва. У 2003 р. було посаджено 2 га виноградників, потім додали ще
5 га, і, нарешті, зараз маємо вже 30 га виноградників.

Як для сучасної виноробної галузі України, де підприємства культивують по 5 тис.га чи по 10 тис.га виноградних насаджень, це дуже мало. Але, за стандартами Європи, наша площа у 30 га досить велика. В Украї­ні ми можемо назвати лише кілька десятків виробників-виноробів, а, наприклад, у Франції таких підприємств 63 тис.

— Який обсяг виробництва ви зараз маєте?
— Виробництво вина десятками мільйонів пляшок без втрати якості можуть собі дозволити потужні українські підприємства, про які я казав. Ми починали з
10 тис. пляшок, потім поступово довели розлив до 50-100 тис. пляшок. І от зараз, через 12 років від початку виробництва, маємо обсяг вироб­ництва у 200 тис. пляшок вина на рік.

З самого початку проекту ми заклали в нього декілька філософій. По-перше, ми створюємо традиції. По-друге, робимо “чесне вино”. Ми його робимо для всіх, як для себе. По-третє, наше вино має бути бажаним, ми не платимо за рекламу, за вхід до мереж, за полиці. Ми його віддаємо тільки тим, хто його дійсно хоче.

Зараз ТМ “Колоніст” є у винних картах ресторанів, воно продається у Великобританії і французькому Бордо, воно стало візитівкою україн­ського дипломатичного корпусу. Вино буде представлене на Днях України в ООН.

Тобто ми створили бренд “україн­ське вино”. В світі знали кримські вина, вина, вироблені в Шабо, але національного бренда як такого не було.

— Що ви маєте на увазі, коли кажете про національний бренд?
— Ми культивуємо два сорти винограду, які були виведені українськими селекціо­нерами і зареєстровані як українські, — “Сухоліманський” і “Одеський чорний”. Вони були виведені в Інституті ім.Таїрова ще у 1960-ті роки. Саме з них ми і робимо біле і червоне вино “Колоніст”.

Коли я кажу про бренд українського вина, я саме це і маю на увазі — “Колоніст” має українське коріння. Україн­ські сорти винограду, який був вирощений українцями в природному українському теруарі, перероблений українськими робітниками в місці, де росте та лоза, а вино розлите у пляшки прямо там, де вирощений виноград…

Тому на прохання нашого дипломатичного корпусу на етикетці зараз зображено український прапор і заклик “Відкоркуй україн­ський характер”.

— Які фінансові результати “Колоніста”?
— Скажу тільки, що ми повинні були вийти на прибуток, але фінансова криза сильно зашкодила підприємству, адже корок, пляшку, діжки для витримки закуповуємо за валюту.

Виноробство — це дуже дострокова інвестиція, яка закладається на 40-50 і більше років. “Колоніст” ще дуже молода виноробня, щоб можна було робити якісь фінансові висновки.

— Який період бізнесу був найважчим, а які роки, навпаки, ви можете назвати вдалими?
— За великим рахунком, вдалими були всі роки. Фантастичним для вина був 2009 р., дуже хороший виноград був у 2008 р.

Мабуть, тільки 2010 р. став дійсно провальним — нескінчені дощі, мало сонця, виноград визрів неправильно. Того року ми прийняли рішення не робити вина взагалі, щоб не викликати розчарування в наших шанувальників.

— У вас коли-небудь виникало бажання обрати іншу країну для мешкання?
— Навіть думки такої не було! Ми має­мо самі будувати своє життя і свою країну. Тут мій дім, живе моя родина, мої діти ходять до школи… Я так скажу: немає нічого кращого, ніж приїздити в рідне село, на місце, де разом ще зі шкільними друзями посадив виноградну лозу, де започаткував виробництво великих вин.

Навпаки, до нас на виноробню “Колоніст” щорічно приїздять по 3 тис. людей, щоб продегустувати вина, взяти участь у зборі винограду, спробувати нашу кухню… Це бізнесмени, посли с дружинами, високопосадовці з нашої та інших країн. Навіщо мені кудись їхати, якщо їздять до нас?

Це найкраще місце на планеті з дивовижним кліматом. У нас найбільша в Україні кількість сонячних днів на рік. Я об’їздив весь світ, але кращої землі ніде не бачив.

— Яким ви бачите свій бізнес через п’ять років?
— Вино — це творіння рук, як і живопис. Є картини, які продаються на Sotheby’s, є полотна для художніх галерей, є живопис, який продають просто неба, на вулиці. А є репродукції відомих картин. І на кожну категорію картин є свій покупець. Так і вино: є хороші недорогі вина, є більш дороге добре вино, а є великі вина.

“Шабо”, “Коблево” та інші роблять дуже хорошу продукцію, роблять її багато, але ми вирішили, що будемо намагатися робити саме великі вина, які будуть умовно “заслуговувати на Sotheby’s”.

Тому ми в майбутньому бачимо “Колоніст” як виноробню, яка виготовляє 250 тис. пляшок тихих вин і 50 тис. пляшок ігристих вин (вже розпочато виробництво ігристого “Біссер” по класичному методу шампанізації).

Паралельно почали виготовляти бальзамічний укус, косметику, мило, масло з виноградних кісточок. Розводимо виноградних равликів.

Саме таким, різноплановим, багатопрофільним я і бачу “Колоніст” за п’ять років — 300 тис. пляшок тихих і ігристих великих вин і органічна продукція, пов’язана з виноградарством і використанням виноградного масла.

— А якою ви бачите Україну в майбутньому?
— Ми всі хочемо, щоб Україна була розвиненою країною. Ми можемо постійно, годинами обговорювати можливі варіан­ти розвитку. Але від цього нічого не зміниться.

Зміни будуть, коли в моєму рідному с.Криничне будуть робити вино, яке буде продаватися по всьому світу, а в сусідньому селі будуть виготовляти джеми, які будуть продаватися в Брюсселі чи Лондоні, а в районному центрі почнуть робити ґудзики, які будуть закуповувати КНР чи Туреччина.

Тобто ми маємо навчитися робити першокласні речі, які знай­дуть попит. Я не знаю, чи можна за п’ять років так змінити всю країну, але іншого виходу в нас немає.

— Чи було якесь рішення, про яке ви згодом жалкували?
— Ми не робили якихось великих помилок. Можливо, щось було б скориговане. Та навіть невдалі рішення, які приймалися, стали нашим досвідом.
Є такий фільм “Правила виноробів”, де є чудова фраза: “У виноробів немає ніяких правил, кожен робить по-своєму”.

Михайло Дикаленко

Дополнительная информация

  • Номер: Бизнес №48 от 27.11.2017
Прочитано 495 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии
NOT ROOT---counter < 0 ---not Root, not-buy, counter fail---9---0

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.