Перейти к основному содержанию

Політика невтручання: влада практикує в енергетиці мікроменеджмент замість дієвих рішень

пт, 06/12/2020 - 13:22

Небажання влади чітко позначити енергетичну стратегію та виступити арбітром між різними сторонами не вирішує і навіть поглиблює системну кризу в енергетиці.

Енергоринок України вкотре “штормить”. Само по собі це не є чимось новим, адже кризи виникали і раніше. Але цього разу спрацювали одразу декілька дестабілізуючих факторів. Перш за все, це суттєве скорочення споживання електроенергії через коронакризу, рішення уряду зменшити виробництво електроенергії “Енергоатомом”, а також тривала боротьба щодо “зеленого тарифу”.

Багато і мало

Першим “дзвіночком” у березні цього року стало рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Вона збільшила час дії пікового тарифу на електроенергію на одну годину. Замість дев’яти годин більш вигідного нічного тарифу компанії-виробники отримали вісім.

А в середні квітня відбулось скорочення базового навантаження на атомних електростанціях (АЕС). ДП “Укренерго” запровадила базове навантаження АЕС на рівні не більше 8,3 ГВт. На деяких станціях, наприклад, на Запорізькій АЕС почались позапланові ремонти. За даними телепроекту “Наші гроші”, 10 травня сумарна генеруюча потужність українських АЕС склала 7,41 ГВт. Це історичний мінімум за часи незалежності та 53% від загальної потужності атомної енергетики України.

За 10 днів перед цим уряд прийняв оновлений прогнозний баланс електроенергії на 2020 р., відповідно до якого генерація має скоротитись майже на 6% і складатиме 143 млрд кВт•год. Згідно з прогнозом, виробництво на АЕС скоротять до 73,7 млрд кВт•год; на гідроелектростанціях (ГЕС) — до 4,85 млрд кВт•год, а на теплових електростанціях (ТЕС) — до 38,9 млрд кВт•год. Не зменшені показники лише для теплоелектроцентралей (ТЕЦ) та сонячних і вітрових електростанцій (ВЕС та СЕС).

aes1

Зваорізька АЕС. Фото: npp.zp.ua

Низка підприємців і політиків вважають скорочення виробництва більш дешевої атомної енергії при збереженні виробництва із відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) маніпуляцією, від якої виграє “приватний монополіст”. Зокрема, компанія “Інтерпайп” у відкритому листі на адресу Президента назвала ситуацію штучним викривленням “на користь виробництва дорогої електроенергії на вітрових, сонячних і теплових електростанціях”.

Реакцію компанії можна зрозуміти, адже за її оцінкою, тарифи на електроенергію зросли на рекордні 38%. За деякими даними, ціна на електроенергію для виробників в Україні вже значно перевищує ціни в сусідніх Польщі, Угорщині, Румунії та Словаччині.

Під “монополістом” критики мають на увазі Ріната Ахметова, власника ДТЕК, інтереси якого є і у ВДЕ, і в тепловій генерації. “Підігріває” версію скоординованих дій на користь олігарха той факт, що прем’єр-міністр Денис Шмигаль в минулому працював заступником генерального директора з соціальних питань “ДТЕК Західенерго” та директором Бурштинської ТЕС.

Burshtyn01

Бурштинська ТЕС. Фото: wikipedia

Втім, пан Шмигаль звинувачення в лобіюванні інтересів олігарха відкидає. Мовляв, обсяги виробництва електроенергії на всіх типах електростанцій необхідно зменшувати, тому що через економічну кризу та пандемію споживання скоротилось на 9%.

“Сьогодні атомна генерація повністю заповнює все базове навантаження, яке здатна спожити Україна. Все інше — потужність, що балансує. Яку, на жаль, зараз може заповнювати тільки теплова генерація, в зв’язку з тим, що гідрогенерація втратила близько 28% своєї потужності через безводну зиму”, — мотивував прем’єр рішення уряду.

Пояснюючи збереження рівня виробництва ВДЕ, Денис Шмигаль послався на те, що згідно з чинним законодавством “зелений” тариф оплачується “незалежно від того, беремо або не беремо”. Саме тому планові ремонти на АЕС перенесено з осені на весну.

Неринковий ринок

Поглиблює енергетичну кризу неповноцінний запуск ринку електроенергії, який відбувся 1 липня 2019 р. Хоча автори реформи напередодні говорили про ймовірне скорочення ціни електроенергії для учасників ринку, на практиці вона лише зростає.

Минулого року БІЗНЕС писав, що головною причиною є модель покладання спеціальних обов’язків (ПСО), яка закріплена постановою Кабміну #512 від 12 червня 2019 р. Наприклад, “Енергоатом” може вільно продавати тільки 10% виробленої електроенергії, а 90% компанія передає державі за пільговою ціною. В нинішній ситуації це призводить до збитків. На другому засіданні Антикризового енергетичного штабу прем’єр-міністр зазначив, що “Енергоатом” втрачає через продаж електроенергії за півціни на балансуючому ринку приблизно 1 млрд грн. щомісяця.

“Компанії треба дати змогу торгувати за нормальними цінами”, — заявив пан Шмигаль. В.о. міністра енергетики та захисту довкілля Ольга Буславець вважає, що ситуацію в енергосистемі дестабілізує “зелена” генерація, а ціну електроенергії від АЕС потрібно збільшити з 57 коп. до 90 коп. за кВт•год.

aes2

Різницю між “зеленим” тарифом та ринковою ціною, відповідно до нової моделі реформи, було додано до тарифу на передачу електроенергії компанією “Укренерго”, і він виріс у шість разів. Це не сподобалось багатьом, зокрема Нікопольському заводу феросплавів (НЗФ), пов’язаному з Ігорем Коломойським.

Компанія поскаржилась до Окружного адміністративного суду м.Києва, посилаючись на заборону новими умовами ринку “перехресного субсидування”, коли одні споживачі сплачують більше, щоб покрити пільги для інших. Суд погодився і скасував постанову НКРЕКП про встановлення тарифу “Укренерго” на диспетчеризацію.

Відповідно до ухвали суду, така практика “є неприпустимою дискримінаційною обставиною, яка створює нерівні умови для виробників та споживачів електроенергії”. НЕК “Укренерго”, НКРЕКП і ДП “Гарантований покупець” подали апеляційні скарги, але Апеляційний адміністративний суд відмовився їх задовольнити. Тому компанії пана Коломойського продовжували отримувати електроенергію за пільговим тарифом.

Заплутаний ринок наразі має таку саму заплутану структуру багатомільярдних боргів. Наприклад, за інформацією Ольги Буславець, постачальники і споживачі електроенергії заборгували понад 5 млрд грн. системному оператору “Укренерго”. Тобто, різко обмежені можливості сплачувати “зелений” тариф виробникам ВДЕ. Компанія, своєю чергою, винна 13 млрд грн. ДП “Гарантований покупець”. А “Гарантовний покупець” має борг у 5 млрд грн. перед “Енергоатомом”.

solnech

Боротьба за нижчу ціну електроенергії для промисловості продовжилась із перших днів роботи нової Верховної Ради. Вже 18 вересня 2019 р. парламентарі схвалили зміни до закону України “Про ринок електроенергії”, де завдяки поправці народного депутата фракції “Слуга народу” та голови комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрія Геруса була передбачена можливість імпорту електроенергії з Російської Федерації та Білорусі. Рішення піддавалось нищівній критиці, але заборону імпорту запровадили знову тільки в грудні 2020 р.

Скандали є невід’ємною частиною напівзакритого ринку із суперможливостями для ручного керування. Найбільш свіжий пов’язують із паном Коломойським. У розслідуванні програми “Наші гроші з Денисом Бігусом” стверджується, що чотири компанії, які поставили державній компанії “Центренерго” 1,5 млн т вугілля, переважно російського походження, та належать до “орбіти” олігарха. За оцінками спеціалістів, заробіток компаній від угод склав 4 млрд грн.

Взагалі, з минулого року компанію “Центренерго” в експертному середовищі вважають підконтрольною олігарху. Наприклад, в жовтні 2019-го член наглядової ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук в дописі на Facebook розповів про те, що підприємства Ігоря Коломойського отримували електроенергію за ціною на 25-60 коп. за кВт•год дешевше, ніж “Центренерго” могла продавати на ринку на добу наперед (РДН).

“Тобто за ці чотири місяці “Центренерго” максимально збільшило виробіток електроенергії для того, щоб дешево продавати її одному олігарху. За попередніми оцінками, втрати сягнули понад 500 млн грн.”, — повідомив експерт.

Одні, переважно державні компанії, втрачають, а інші — заробляють, причому шалені суми, кажуть про енергетичний “тренд” експерти.

“Минулого тижня я був свідком великої сварки на РНБОУ, під час якої йшлося, наскільки я зрозумів, про величезні перекоси на ринку небалансів, за рахунок чого певні трейдери, пов’язані з компанією “Центренерго”, заробляють по $1,5 млн на добу. Тобто десь є компанії, які, умовно кажучи, грабують “Енергоатом” і заробляють на тому. Одна постанова регулятора могла би це припинити, але цього не відбувається”, — розповідає Ігор Тинний, співзасновник Української асоціації відновлювальної енергетики.

Партія антизелених

Нова хвиля енергетичної кризи характеризується посиленням атаки на виробників ВДЕ. Серед причин називають, зокрема, неготовність існуючої енергосистеми до балансування “зеленої” генерації. Це частково правда, оскільки показники ВДЕ недостатньо прогнозовані через погодні умови, а балансуючих потужностей в Україні замало.

Проте, головним каменем спотикання є “зелений” тариф — підвищені закупівельні ціни на електроенергію, вироблену на СЕС, ВЕС, малих ГЕС (встановленою потужністю до 10 МВт) та на електростанціях, які використовують біомасу як паливо. За задумом, такий механізм сприяє інвестиціям у відновлювальну енергетику та відповідному збільшенню її частки в загальній генерації. В Україні це спрацювало: за оцінкою Сергія Євтушенко, керівного партнера компанії UDP Renewables, в галузь інвестовано приблизно $10 млрд.

biogas1

За різними даними, ВДЕ складають 6-8% генерації електроенергії в країні. Але завдяки “зеленому” тарифу в грошах їхня частка значно більша. За оцінкою Олександра Харченка, гендиректора Центру досліджень енергетики (EIR Center), вона становить вагомі 26%. Відповідно, тариф лягає на плечі українського бізнесу, оскільки ціна електроенергії для населення так і залишається неринковою. Тому скорочення “зеленого” тарифу зменшить і ціну для виробників.

Атака на ВДЕ виявляється в декількох вимірах. Найбільш болючими для операторів є неплатежі за “зеленим” тарифом. За даними пана Тинного, рівень оплат за тарифом складає лише 5% від зобов’язань і є дискримінаційним щодо ВДЕ.

“Теплова генерація, яка виробляє електроенергію з вугілля, газу, мазуту, отримує 100% рівень оплат. Атомна енергетика отримує десь близько 60%”, — порівнює він. На його думку, це не випадковість, а цілеспрямована політика регулятора по доведенню виробників “зеленої” електроенергії до банкрутства.

По-друге, політики домагаються перегляду ставок “зеленого” тарифу, а чиновники вводять обмеження на введення в експлуатацію нових станцій. Наприклад, 3 червня НКРЕПК надала “Укренерго” право “обмежувати приєднання до мереж ВДЕ при загрозі операційній безпеці”. А скандальна переписка пана Геруса, яку оприлюднив сайт TK Media, свідчить про те, що голова комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг продовжуватиме тиск на “зелених”, незважаючи на досягнуті раніше домовленості, які сторони повинні були закріпити у спеціальному меморандумі.

Така ситуація обурює інвесторів. “Хто видає технічні умови? Хто планує обсяги будівництва? Держава. Рішення були прийняті державою. А це означає, що інвестори почали вкладати в підготовчий процес: проектування, технічна документація. А це вже десь 5% від інвестиції. І коли ви кажете, що ви щось не можете виконати, чи щось не врахували, то ви завдаєте збитків інвесторам і країні в цілому”, — стверджує Сергій Євтушенко.

biogas

Український “зелений” скандал нещодавно отримав ще й міжнародне забарвлення. Керівники дипломатичних місій декількох країн звернулись до Президента, уряду та народних депутатів України з листом, в якому закликали не допустити неповернення інвестицій у ВДЕ. Перелік країн, посли яких підписали звернення, включає Бельгію, Великобританію, Канаду, Південну Корею, Норвегію, Німеччину, Францію та Швецію.

Хто більше

Варто нагадати, що за міжнародними договорами, в тому числі Угодою про асоціацію між ЄС та Україною, Україна взяла на себе зобов’язання підвищити частку ВДЕ до 11% в 2020 р. та до 25% в 2035 р. Така мета також зафіксована в Енергетичній стратегії України до 2035 р. Тож, якщо при реальній частці ВДЕ у 6-8% виникає потужна криза, то закономірним буде питання: а як планували виплачувати “зелений” тариф при 11%?

З точки зору зобов’язань країни, інвестори у ВДЕ мають рацію, коли відстоюють “зелений” тариф. Адже вони заходили в проекти із розрахунку дострокових стимулів, які гарантувала держава, та можуть вимагати від неї виконання обіцяного. Хоча учасники ринку визнають, що, враховуючи сукупність факторів, вони погоджуються на перегляд умов, але їм бракує чіткої та бажано письмової відповіді від держави.

Також, більш високий тариф означає більшу базу оподаткування. За цим параметром “зелені” вже випереджають державні компанії. “Виробники ВДЕ сплатили податків на рівні з атомною та тепловою генерацією разом. “Енергоатом” сплатив” близько 15 млрд грн. податків, теплова генерація — 6 млрд грн. Разом — 21 млрд грн. А ВДЕ — майже 20 млрд грн. Я би дуже хотів побачити, скільки податків сплатили ті виробники, які найбільше кричать про високу ціну електроенергії через “зелений” тариф”, — зазначає Сергій Євтушенко.

solnech1

Таким чином, через скорочення тарифу та недоотримання інвестицій в нові проекти державний бюджет недорахується мільярди гривень, які при запланованому дефіциті в майже 300 млрд грн. зайвими не будуть.

Праві також і ті, хто говорить про необхідність введення нових балансуючих потужностей. Використання для балансування ВДЕ теплової генерації, особливо на вугіллі, викликає подив. Проте, реальність в тому, що альтернативи практично немає. “Ті країни, які декларують пріоритетність і розвивають напрям відновлювальної енергетики, паралельно інвестують у нові технології балансування. Україна мала це робити, але досі не розпочала, незважаючи на постійні наполегливі сигнали з боку операторів цьому напрямку”, — говорить Всеволод Ковальчук, екс-голова правління “Укренерго”.

Чи праві ті, хто вважає “зелений” тариф невиправданим? Важко сказати, тому що вони можуть аргументувати абсолютними сумами витрат, а їх опоненти — екологічною доцільністю, яка має довгостроковий ефект, сплаченими податками, інвестиційною привабливістю країни. Відповідь може дати тільки якісний стратегічний документ щодо енергетичної політики. Причому такий, що буде реально втілюватись, а не залишиться декларацією.

Також представники індустрії ВДЕ наголошують, що при порівнянні вартості генерації з ВДЕ необхідно брати до уваги LCOE (Levelized Cost of Energy), нормовану вартість електроенергії. “Цей показник на 55-60% залежить від вартості фінансування. Якщо в Україні кредит залучений під 10% річних на п’ять років, а у датчанина — під 1,5% річних на 20 років, то й видатки на обслуговування цього кредиту абсолютно різні. Відповідно, різна дохідність. У нас фінансування “коротке” і дороге, ще й під заставу майна, особисті поруки. В іноземців цього немає”, — пояснює пан Євтушенко.

ges Anatoliy Volkov wikipedia

ДніпроГЕС. Фото: Anatoliy Volkov, wikipedia

Між краплями

Експерти погоджуються, що нинішня ситуація є одним з найбільших викликів за часи незалежності. “В Україні унікальна криза, якої ніколи раніше не було — криза перевиробництва електроенергії. Відповідно, почалась боротьба за гроші. Реформа була недолугою та недоробленою — в ній зробили тільки два кроки з п’яти, і вона не злітає. Той формат, що працює зараз, не можна називати ринком”, — зазначає Олександр Харченко. Отже, існує потреба у перегляді реформи енергоринку.

По-друге, держава має не злякати інвесторів своєю непередбаченою поведінкою. Вводити стимули для розвитку ВДЕ, а потім їх переглядати — не найкраща стратегія, особливо під час кризи. Інвестори знайдуть інші ринки, куди вкласти гроші, а от репутація країни погіршиться.

“Інвестиції в електроенергетику мають особливість — це зазвичай дуже довгі інвестиції. Бізнесмени інвестують в енергетику з прицілом не менше 20 років. Тому вони передусім цінують такі речі, як стабільність, прогнозованість, керованість процесів, виконання зобов’язань державою. Те, що у нас відбувається в останні місяці стосовно інвесторів у ВДЕ, показує, що державі Україна довіряти в енергетиці щонайменше важко. Вважаю, що треба створювати такі умови, щоб саме іноземні компанії могли заходити, давати новий продукт і таким чином “розмивати” вагу традиційних українських монополістів, включно з державними”, — говорить Всеволод Ковальчук.

Tez

По-третє, потрібно приймати політичне рішення щодо тарифів для населення. На думку Олександра Харченка, цінові викривлення на ринку обумовлені перш за все тим, що зберігається перехресне субсидування.

“Промисловість все ще субсидує тариф для населення — він досі не ринковий. Тариф оплачується на 35-40%, а решта субсидується промисловістю. Але в реальності населення за це теж платить, хоч і не напряму, адже ця “субсидія” закладається у собівартість продукції”, — пояснює він. — В газі та теплопостачанні підвищення було значно вищим, але люди платять і ринок працює”. Експерт вважає, що для більшості споживачів підвищення ціни до ринкової буде неістотним, а вплив на малозабезпечених можна зменшити через прямі субсидії.

По-четверте, потрібна пресловута політична воля. Насправді це означає наявність політика із так званою аджендою — політичним планом дій. Він полягає в чіткій візії майбутнього української енергетики, розумінні проблем галузі та плані реформ, що передбачає інституційні, бюджетні та законодавчі зміни. Наразі такого політика в чинній адміністрації немає. Але тільки з таким інтелектуальним ресурсом можна знайти потрібний баланс, щоб перетворити кризу на зростання.

Простого рішення ситуації немає, тому що всі сторони конфлікту праві по-своєму, і їм потрібно йти на поступки. Для цього всі повинні отримати відповіді на питання, про які саме поступки йдеться, і, найголовніше, заради чого? Це могла би пояснити адженда з енергетичної політики. Менеджмент держави відповідей на ці питання не дає. Адже тоді доведеться брати на себе відповідальність за складну реформу галузі, на якій “годується” чимало непрозорих гравців. Але криза на енергоринку оголила всі проблеми і протиріччя, які накопичувались роками. Тому “пройти між краплями” не вдасться.

Читайте також

Операція “Локалізація”: пошуки золотої середини

вт, 09/22/2020 - 09:11
Підприємці готові до локалізації, а от замовники їхньої продукції побоюються зниження конкуренції

Коронна фаза: COVID-19 ставить політиків і бізнес перед надскладним вибором

пт, 09/18/2020 - 22:48
Людство сьогодні вирішує, що важливіше: рятувати економіку чи планету

Тютюновий бунт: вітчизняна тютюнова галузь з легкої руки влади тріщить по швах

пт, 09/04/2020 - 10:22
Боротьба держави за податки з виробників сигарет не дає відчутного ефекту, а лише підриває галузь

Сяйво чистого розуму: інформаційно-просвітницький проєкт АТ “Фармак” — “Екошкола”

вт, 09/01/2020 - 15:53
Журнал БІЗНЕС представляє першого учасника ТОП-10 спецпроекту "Ековідповідальне рішення"   Виклик Допомогти в реалізації стратегії сталого розвитку держави, створивши освітню програму по усвідомленому використанню природних ресурсів і сталого розвитку шкіл.

Коло еколо: бізнес, у якого на меті не тільки прибуток

вт, 09/01/2020 - 14:00
Журнал БІЗНЕС представляє ТОП-10 компаній, що стали переможцями спецпроекту "Ековідповідальне рішення"

Смітник історії: людство відкидає звичне відношення до відходів

вт, 09/01/2020 - 13:44
Як змінюються ідеологічні, промислові, споживацькі тренди і який вплив на довкілля вони матимуть у найближчому майбутньому