Перейти к основному содержанию

Особливості національних виборів місцевого масштабу

вт, 12/15/2020 - 14:10

Інтереси підприємців майже не враховані

Відгомоніли місцеві вибори. Хоча для декого — і бізнес. Заробили політтехнологи, штабісти, агітатори, а також власники рекламних носіїв і майданчиків.
Але чи отримали щось корисне виборці? Чи зміниться що-небудь для бізнесу? Чому загалом партії приділили замало уваги інтересам підприємців?

Пандемія розчарування

25 жовтня на виборчі дільниці прийшло трохи менше 37% виборців. Це найнижчий результат на місцевих виборах за всю історію України. Навіть у найбільш активних західних областях явка не перевищила 45%. У другому турі виборів голів міст і громад, за даними Громадянської мережі ОПОРА, явка була ще меншою — 29,3%.

Звичайно, значною мірою така ситуація обумовлена пандемією. Виборець, особливо молодшого віку, вирішив особливо не ризикувати. Але вагомий відсоток склали також ті, хто зневірився у своєму виборі на президентських і парламентських виборах 2019 р. 

Так чи інакше, коронавірус та політичні розчарування зіграли важливу роль у результатах, зокрема й несподіваних. Наприклад, у київських штабах очікували другий тур виборів міського голови столиці. Натомість Віталій Кличко вдруге після 2014 р. переміг у першому ж турі. Проте очевидний факт: партіям не вдалось переконати виборців, що вибори щось кардинально змінюють у їхньому житті.

Немісцевий порядок денний

Реформа децентралізації значно посилила повноваження місцевої влади. Говоримо “повноваження” — маємо на увазі, що більше податкових та акцизних надходжень залишаються в регіонах, а не перерозподіляються центральною владою. Здавалось би, це повинно стимулювати обговорення саме місцевих проб­лем під час виборчої кампанії. Натомість більшість партій фокусувались на загальнонаціональних проблемах, на які місцева влада практично не має впливу. Можна згадати, наприк­лад, гасло “З Незалежністю не жартують”. В найкращому випадку комунікація будувалась на констатації факту без заклику до дії (“Україна — це ти”) чи “парасольковому” іміджі партії (“Єдина надійна команда”).

Причиною цього є те, що між виборами партії не займаються вирішенням проблем громад. Як тільки кампанія закінчується, штаби зникають, залишаються лише окремі депутати місцевих рад і міські та селищні голови, робота яких більше жодним чином не пов’язана з програмою партії. 

На жаль, така ситуація вигідна практично всім. Пасивний виборець розважається політичним вертепом, а політикам не доводиться займатись кропітким партійним будівництвом. 

Зробили разом?

Найбільшою інтригою цих виборів був результат партії “Слуга народу”. Після карколомної перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах (73% голосів у другому турі) та партії на парламентських (43%) минулого року, їхні рейтинги суттєво впали. 

Результати нещодавнього опитування КМІС показали, що Володимира Зеленського готові підтримати 33% виборців. А за даними опитування соцгрупи “Рейтинг”, якби вибори до Верховної Ради проводились цього листопада, то “Слугу народу” підтримали б 22,7% виборців. Партія влади заздалегідь “підсолодила пігулку”. Вустами свого голови, народного депутата Олександра Корнієнка, у “Слузі народу” проголосили, що вони є молодою партією, яка вперше бере участь у виборах, тому будь-який результат буде вважатись переможним. 

За даними ЦВК, партія “Слуга народу” отримала 5809 мандатів у радах всіх рівнів, що складає менше 18% їхнього загального складу. Це перше місце серед всіх партій, але такий показник значно гірший, ніж 2019 р. Наскільки це є перемогою? В переважній більшості обласних центрів міськими головами стали представники інших партій. Станом на момент написання цього матеріалу кандидати від партії влади потенційно могли претендувати лише на пост міського голови Полтави та Ужгорода в другому турі. 

“Слуга народу” має зробити серйозні висновки з кампанії та змінити свій підхід до партійного будівництва на місцях. Тому що коли за півтора року після переможного виходу на політичну арену партія не має власного кадрового резерву та змушена через білборди оголошувати набір кандидатів, то це сумно, соромно й викликає сумніви щодо її політичного майбутнього. 

Міцнішають господарники

На місцевих виборах, на відміну від загальнонаціональних, чинна влада завжди має суттєву фору у порівнянні з опозицією. Громадяни не надто глибоко включені в процеси прийняття рішень, тому сприймають діяльність міських голів за простою формулою: хоч щось робить, от і добре. 

Наприклад, мешканців столиці не надто цікавили питання Бортницької станції аерації, яку вже п’ять років не можуть реконструювати через затримку тендера, чи значне зростання кошторису Шулявського шляхопроводу. Такі речі стали би значною перешкодою для переобрання чинного мера в європейській столиці. Але чи то Київ все ж не європейське місто, чи киянам важливіші реконструйовані парки?.. Оновлення влади чи бодай би публічних дебатів щодо візії розвитку столиці не відбулося.

Як не відбулося й масштабного оновлення місцевої влади загалом. За даними руху “ЧЕСНО”, у міських радах обласних центрів залишилось близько третини депутатів попереднього скликання. З міськими головами ситуація ще цікавіша. Наприклад, у Київській обл.за результатами голосування 25 жовтня зберегли крісло 15 із 24 очільників міст. Можна було б стверджувати, що це результат їхнього “міцного господарювання”, проте приклад Києва показує, що чинним мерам грає на руку низька громадянська активність виборців.

Тренди місцевих виборів 2020 р.

Чи є тут бізнес

БІЗНЕС запитав низку партій щодо того, чи вивчали вони потреби підприємців і чи інтегрували їх у свої програми. На жаль, більшість партій проігнорували цей запит. На всі запитання нам відповіли тільки у “Демократичній Сокирі” та у “Слузі народу”. 

Хоча за масштабом ці партії досить різні, проте їхній підхід був схожий в тому сенсі, що цент­ральні штаби не нав’язували порядок денний місцевим осередкам, а дали їм свободу формувати місцеві програми. В “Демократичній Сокирі” ще задовго до виборів зібрали пропозиції від партійців і за результатами обговорень оформили їх у фінальну версію програми. За цей ва­ріант прихильники голосували у  партійному додатку. Для Києва, наприклад, партія визначила найбільш актуальними бізнес-проблемами підключення до комунікацій, доступ до бюджетних закупівель та питання оренди комунального майна.

Партія “Слуга народу” базувала свої місцеві кампанії на минулорічній програмі Володимира Зеленського, проте кожен регіон власноруч визначав пріоритети та формував їх окремо. Як розповів нам народний депутат від фракції “Слуга народу” та голова Житомирського обласного осередку партії Андрій Клочко, половину надходжень до бюджетів різних рівнів в області забезпечує малий та середній бізнес. Тому партія включила в програму пункти щодо підтримки МСБ за допомогою доступних кредитів, податкових канікул і зниження податкового навантаження під час карантину.

Наступний крок

На виборах ми не побачили зацікавленості більшості партій в голосах підприємців. В умовах розчарування та низької явки, особливо серед виборців молодого та середнього віку, партії переважно полюють за голосами малозабезпечених і літніх людей. Тому вони продовжують апелювати до емоцій та оперують гаслами. Але частка малого й середнього бізнесу в наповненні місцевих бюджетів занадто вагома, щоб ігнорувати його інтере­си. Особливо в умовах пандемії. Тому зараз підприємці можуть об’єднуватись та вимагати від місцевої влади та партій таких дій, які допоможуть їм зберегти бізнес у складних умовах. 

Автор: Андрій Морозовський