Перейти к основному содержанию

Ринок напруги: акцент свіжого номеру БІЗНЕСУ

вт, 09/08/2020 - 10:21

Володимир Полевий, головний редактор журналу БІЗНЕС

У гонитві за швидкими дивідендами ми часто жертвуємо довгостроковими вигодами. У добре відомому тесті зі смаколиками, коли дітям пропонують дві зефірки, але за 10 хвилин, або одну — негайно, неможливо отримати спочатку одну, а потім ще дві. Енергетика та екологія — це завжди відкладена вигода. У майбутньому — це переваги дешевої та доступної енергії для промисловості і споживачів, зменшення вуглецевого сліду, екологічність.

Україна успадкувала потужну енергосистему, становий хребет якої — атомна генерація, може служити ще десятиліття. Енергетика робить дорогі, але правильні кроки у бік інтеграції з мережами Європи. Втім, ми імпульсивно та передбачувано обираємо “одну зефірку”: маржинальність схем, тарифів та недоринку енергії, популізм субсидій для населення та дотацій для шахт. І платимо за це високу ціну.

Не маючи балансуючих потужностей, стимулюємо розвиток ВДЕ і несемо витрати, оплачуючи усю вироблену ними енергію, навіть якщо не можемо її спожити. І “за цю електроенергію також доведеться платити споживачам”, говорить нам оператор енергосистеми. Нині цю вартість сплачує промисловість, яка потім закладає субсидії, “зелений” та корупційні тарифи у кінцеву ціну товару.

Утримуючи соціальну ціну на енергію, ми робимо промисловість неконкурентоспроможною та підтримуємо ще одну корупційну схему: скільки реально споживають громадяни — відомо одним лише обленерго. Ми збільшуємо напругу та дисбаланси в економіці загалом.

Безумовно, неправильно звинувачувати у дисбалансах та інших негараздах лише ВДЕ. Ніхто не передбачав такого економічного спаду і такого профіциту виробництва тепер незатребуваної енергії. Але план, як балансувати сонячну генерацію, як стимулювати будівництво маневруючих та акумулюючих потужностей, Україна повинна була мати. Ця перманентна короткозорість, обумовлена короткими політичними циклами та відсутністю сталих інституцій, є зрозумілою (ми можемо її раціонально пояснити), але вона є згубною і неприйнятною для держави.

Майбутнє треба уявити і мати план, щоб туди потрапити. Майбутнє енергетики залежить від перспектив економіки, від зовнішньополітичного курсу та від нашого місця у світі. Я не буду оригінальним у твердженні, що для стратегії розвитку енергосектору потрібно мати стратегію економічного розвитку України та розуміти її місце на економічній мапі світу принаймні через 20 років. Тому енергетична стратегія-2035 повинна бути переглянута. Цікавий факт — у свіжому номері БІЗНЕСУ ми розповідаємо про проєкт з виробництва “зеленого” водню для енергетики, хоча у чинній стратегії водень згадується лише у преамбулі та в контексті заміни двигунів внутрішнього згоряння.

Нову стратегію не може створити уряд, який прийшов в держуправління на один рік. Власну економічну стратегію musthave бізнес. Політики, яким потрібна політична та фінансова підтримка, будуть змушені дослухатися, оскільки ще жодна політична сила не мала розроблених секторальних економічних стратегій, об’єднаних спільним задумом. Нам не потрібна зайва напруга в економіці, спричинена енергетичною кризою, Україні потрібні напруга та енергія, які розвиватимуть її економіку.

Читайте також