Перейти к основному содержанию

Є спорт: що ловити бізнесу в хайповій кіберспортивній галузі

пн, 09/07/2020 - 11:40

БІЗНЕС розібрався, хто і скільки інвестує в геймерські команди, на чому заробляють турнірні оператори та як працює бізнес комп’ютерних змагань

Команда в кіберспорті — один зі стовпів індустрії, який приваблює інвесторів. Хорошу аматорську команду інвестор може вивести на професійний рівень, а може зібрати з нуля.

“Правильніший варіант — взяти колектив, який вже демонструє результат. Згодом можна зробити заміни, але стартувати краще вже з чогось”, — рекомендує Геннадій Веселков, засновник українського кіберспортивного видання gameinside.ua.

Зазвичай, опікуватись командами беруться інвестиційні фонди з ухилом у Fintech, зауважує Олексій Слабухін, CEO кіберспортивної команди HellRaisers, яка входить до інвестиційної групи JKR (tech entertainment індустрія). Щоб створити топову команду, потрібні величезні вкладення, подекуди мільйони доларів, які підуть на придбання гравців, тренування та зарплати.

“Якщо ви хочете просто погратися і зрозуміти, як працює галузь, я б не радив сюди входити, — попереджає Олексій. — Є чимало прикладів, коли люди вкладали близько $1-2 млн, а вже за рік-два бізнес закривався. Зараз поріг входу для створення нового кіберспортивного клубу я би оцінив у $2 млн на рік з урахуванням запасу коштів на найближчі два-чотири роки, а також з розумінням стратегії на п’ять-сім років”.

Втім, є купа бажаючих створити власну команду з нуля за невеликі кошти. Але, як і більшість стартапів, їх спіткає одна й та сама участь — 90% з них розваляться вже за рік. Чому? В цій галузі велике значення має людський фактор: один спортсмен може як здійняти команду вгору, так і потягти за собою вниз. А команда, яка раз по разу програє, швидко лишається не тільки поза призовим фондом, але й без спонсорів.

Футбол відпочиває

Основна стаття доходів клубу — спонсорські контракти з брендами, зазвичай, ендемічними з ринку кіберспорту, а також призові, продаж мерчу та кошти за трансфери гравців.

“Кожен клуб сам формує стратегію прибутку. Хтось створює медіапродукти для подальшої монетизації, хтось заробляє на призових, для декого основою є “вирощування” і продаж гравців”, — каже Олексій Слабухін.

Коли команда підписує контракт зі спонсором, вона зобов’язується просувати той чи інший бренд — від розміщення його логотипу на формі гравців та офіційному сайті до втілення більш складних інтеграційних проєктів. У топових українських команд сума спонсорського контракту може сягати $200-300 тис.

“Погляньте на українську футбольну лігу, там всі команди збиткові і живуть на гроші олігархів. Тобто в порівнянні з футболом кіберспорт — цікавіший і привабливіший. Наскільки я знаю, команди рівня NaVi собі у збиток не працюють, деякі виходять в нуль, для когось це інвестиція в майбутнє”, — констатує Геннадій Веселков.

Також можна заробити на команді, продаючи її гравців. На молоді таланти звертають увагу заможні професійні команди. Ціни стартують з $10 тис. і можуть сягати $300- 500 тис.

“Проте треба розуміти, що інвестиції в кіберспорті — гра в довгу. Це набагато перспективніше, ніж вкладатися в традиційні види спорту. Команди, які зараз збиткові, але мають власну історію перемог та фан-базу, за умов майбутнього росту ринку значно збільшать свою вартість”, — запевняє пан Веселков.

Операторське мистецтво

В Україні є три турнірні оператори: Starladder, один зі світових лідерів ринку; молодий та перспективний WePlay; та Maincast, який більше займається висвітленням кіберспортивних подій, ніж проведенням власних турнірів.

Дохід турнірного оператора складається з двох частин. Перша — компанія створює свій власний турнір або лігу з певної дисципліни; другий — робить те саме, але для розробників гри, які є ініціаторами топових кіберспортивних заходів. У першому випадку турнірний оператор заробляє на залученні спонсорів та продажу медіаправ. Витрати йдуть на організацію всього процесу, персонал та призові для переможців.

Проведення власного турніру треба погоджувати з розробниками ігор, але зазвичай проблем з цим немає — більшість з них дозволяють використовувати свою гру на турнірах безкоштовно. Що більш вигідно, влаштовувати власні проєкти чи проєкти для розробників? Ціни за організацію турнірів для розробників дуже різні і варіюються від декількох десятків тисяч доларів для онлайн-турнірів до декількох мільйонів — за великі турніри/ліги.

Зараз розробників цікавлять проєкти зі спільними з операторами інвестиціями на проведення заходів. Приклад такої співпраці — PUBG Europe League, спільний проєкт розробника гри PUBG Corp. та українського оператора Starladder.

“Ми запустили з нуля і повністю покрили європейську лігу з PUBG. Це одна з найпопулярніших ігор і кіберспортивних дисциплін. Для розробника ми побудували локації, обслуговували їх, організували трансляції, забезпечили побут гравців”, — розповідає Андрій Чередниченко, директор з розвитку бізнесу Starladder.

У цьому випадку спільний проєкт став прикладом здорової, довгої та вигідної обом сторонам кооперації, але так буває не завжди. Зараз розробники шукають для проєктів передусім тих, хто дасть найбільше грошей, а потім вже звертають увагу на якість послуг. Для турнірних операторів це часто невигідно, тому в такі історії вриваються ті, хто живиться інвестиціями, а не забезпечує самостійно свої затрати, зазначає Чередниченко.

Учасники ринку зауважують, що для великих турнірних операторів ринок України, м’яко кажучи, не є стратегічним, вони розглядають його як регіональну частину ринку СНД. Справа у невисокій платоспроможності українців та їхній фізичній малочисельності (а значить, кількості глядачів) у порівнянні з тією самою Росією. Але в Україні вигідно набирати персонал та базуватися самій організації, а також проводити безпосередньо турніри. Бо дешевше, ніж в інших регіонах.

“Буває по-різному, але в цілому проведення турнірів — більш прибутковий бізнес, ніж утримання кіберспортивної команди. Особливо з урахуванням  того, що оператори знаходяться в Україні, де витрати менші, а гроші в них — європейські, китайські чи американські. Тому це повною мірою нормальний прибутковий бізнес”, — стверджує пан Веселков.

Чередниченко зазначає, що турнірний оператор — це більш масштабний бізнес, ніж кіберспортивна команда. Маржинальність якого залежить від сезону, кількості дисциплін та якості проведених заходів. Якщо у тебе є круті проєкти — в тебе все добре, констатує експерт.

Твіч-на-Твіч

Загалом, великим брендам цікавий кіберспорт, адже вони хочуть донести свій продукт до молодого покоління, яке не чутливе до традиційних рекламних каналів. Але відношення ринку саме до українського кіберспорту доволі неоднозначне.

“Ставлення міжнародних брендів до українського кіберспорту можна назвати обережним. Лише певні компанії сміливо інтегруються в цей канал для комунікації з аудиторією”, — зазначає Олексій Слабухін. Причина, за якої міжнародні бренди не поспішають в український кіберспорт, така сама, як і в операторів: невисока платоспроможність та невелика аудиторія.

Провідний бренд приходить перш за все за покупцями і хоче компенсувати витрачені на маркетинг гроші. Тому на формі топових вітчизняних команд під час трансляцій турніру ви, радше, побачите логотип букмекера ніж, наприклад, світового автовиробника. Також варто відмітити, що традиційна банерна або логотипна реклама брендам вже не цікава. Гравцям доводиться вигадувати складні схеми інтеграції, щоб не викликати відторгнення у досить специфічної аудиторії.

“Наприклад, під час FACEIT Major: London by StarLadder крутили рекламний ролик спонсора турніру АxeEffect. У сюжеті був хлопець Джиммі, який завжди носив дві куртки. Фраза “джиммі-дві-куртки” стала мемом, вона одразу стала популярною в чаті Twісh, де транслювався захід. Фани почали по-різному перекручувати фразу на смішний лад. Ролик досяг своєї мети, тому що був близький аудиторії”, — розповідає Андрій Чередниченко.

Більшість кіберспортивних турнірів транслюються на стрімінговому сервісі Twich. Треба розуміти, що Twich зацікавлений в esports-контенті. Але нині ситуація склалася так, що турнірні оператори не отримують багато грошей від трансляцій на Twich. Коли цей стрімінговій сервіс тільки розвивався, то укладав з операторами більш вигідні для них контракти. Після знищення свого головного конкурента — Mixer — Twich остаточно усвідомив своє монопольне становище і почав диктувати свої умови. Ті, хто намагався зруйнувати монополію сервісу і уклали контракти з іншими сервісами, наприклад з FaceBook, погоріли, їхня аудиторія зменшилася в сотні разів. Експерти зазначають, що ситуація зміниться лише тоді, коли кіберспорт зацікавить лідерів медіаринку, таких як Amazon або Netflix.

Game not over

За словами Геннадія Веселкова, розглядати кіберспорт як інвестицію у майбутнє, звісно, можна, але треба бути серйозним інвестором: "Якщо у вас багато грошей, якщо це лише один з декількох ваших бізнесів, в який ви вкладаєте невелику для себе, але вагому для світу кіберспорту суму, то це виправдано. Але треба розуміти, що грати потрібно в довгу. Це можуть бути не те що роки, навіть десятиріччя”.

Загалом експерти сходяться на думці, що у глобального кіберспортивного ринку є потенціал і є куди розвиватися. Його збільшення відбуватиметься органічно та планомірно. Основний ріст очікується після того, як esports зацікавить медіагігантів. “Зараз немає такого надпопиту на кіберспортивний контент, як є, наприклад, на серіали. Ми бачимо в тій сфері дуже активну конкуренцію. Але все зміниться, коли гіганти медіаіндустрії зрозуміють важливість розвитку сегменту young minded consumer, за рахунок яких можна буде суттєво збільшити свої охоплення”, — підсумовує Чередниченко.

Андрій Зінченко

Читайте також