Перейти к основному содержанию

Хімічна залежність: економіка ніяк не позбудеться питання добривних квот

ср, 06/17/2020 - 20:08

У що виллється українським аграріям хімічна незалежність, якщо влада введе квоти на імпортні добрива. Та навпаки.

Нині на українському ринку постачальників добрив цілком достатньо, а номенклатура агрохімії налічує сотні позицій. Втім, якщо квоти на ввезення імпортних азотних добрив будуть введені, ситуація різко зміниться, вважають експерти.

Нещодавно, за словами голови Держгеокадастру Романа Лещенка, Президент Володимир Зеленський, вислухавши думки аграріїв та позицію урядовців, заявив, що з огляду на стан ринку квотування імпорту мінеральних добрив з країн — торговельних партнерів України наразі є недоцільним.

Україна виробляє азотні добрива у достатній кількості, проте, тут питання не лише у кількості. Чи здатні українські підприємства виробляти їх у великих обсягах саме у сезон, коли це добриво потрібно аграрію? І саме тоді, коли у виробника сільгосппродукції є вільні кошти на їхнє придбання? Чи забезпечують вітчизняні виробники ті якість, асортимент і ціні, що задовольнять аграріїв? І поки щодо введення квот ведуться дискусії, БІЗНЕС намагався отримати відповіді на ці питання.

Ціна

ТОВ “Козацьке”, що працює в Чернігівській та Сумській областях, азотними добривами підживлює кукурудзу, пшеницю та ріпак. Для господарства типова ситуація, коли на 1 га посівів пшениці йде 200 кг аміачної селітри та 100 кг комплексних добрив, розповідає власник агрофірми Сергій Чубовський. На кукурудзі досить часто треба внести 250 кг/га карбаміду та 100-150 кг/га NРK (нітроамофоски).

“В середньому на мінеральні добрива витрачаємо орієнтовно 30% від виробничих витрат і 20% від повних витрат. В грошовому еквіваленті це близько 4 тис.грн./га по пшениці та 5,5 тис.грн./га по кукурудзі. А це, треба сказати, мільйони гривень на одну посівну компанію на рік”, — зазначає пан Чубовський. Тож введення квот на імпортні азотні добрива може відчутно вдарити по його гаманцю.

chubovsky

 

Сергій Чубовський

 

За підрахунками спеціалістів, в результаті квотування ціни на аміачну селітру, карбамід, одно-, дво- і трикомпонентні добрива та інші види азотних добрив можуть піднятись в середньому на 20%.

За даними Асоціації виробників, імпортерів та трейдерів добрив, українські виробники азотних добрив вже підняли ціни — причому лише для співвітчизників. Наприклад, якщо за кордон вони продають амофос по $285/т, то внутрішня ціна становить $441/т. Аміачна селітра експортується за ціною $150, а в Україні продається по $194, сульфат амонію — $128 проти $172 на внутрішньому ринку. Відповідні ціни на калій: $215 — на експорт і $332 — для тутешніх аграріїв.

Вітчизняні виробники мінеральних добрив заробляють на українському ринку преміальну монопольну маржу, і імпортери їм у цьому завадити не можуть, коментує ці дані Всеукраїнська Аграрна Рада (ВАР).

Представники вітчизняної хімічної галузі, своєю чергою, вважають вище наведене порівняння “маніпуляцією псевдоаграрних структур, котрі самі сидять на маржі від продажу імпортних добрив”.

“Піарники експортерів, котрі називають себе Всеукраїнська Аграрна Рада, просто “пересмикують”, адже порівнюють, скажімо, ціну 1 кг цукру в “Ашані” і вартість десяти вагонів. Вони беруть велику оптову ціну FOB і ціну внутрішню. Це маніпуляція. Якби у нас були ціни вищі, то у нас би ніхто не купував добрив” — розмірковує Олег Арестархов, керівник з корпоративних комунікацій Group DF — міжнародної компанії, в яку входять найбільші виробники добрив в країні — значно затребуваних селітри, карбаміду і КАС.

pole

За словами пана Арестархова, ВАР зацікавлена в тому, щоб зберегти свою маржу на іноземні добрива. Мовляв, хоч вони і говорять про захист українських аграріїв — та самі є великим постачальником іноземних добрив на внутрішній ринок. Тому навмисне порівнюють оптові ціни великих оптових партій і ритейл, коли йде поставка окремим аграріям.

“І коли аграріїв виводять під Камбін, то самі аграрії часто не розуміють, що виводять їх імпортери. Ба більше, ми пропонували аграріям прив’язати ціну на добрива до газу, радили різні алгоритми роботи, але вони не хочуть домовлятися, бо ті, хто сидить на імпорті, має 30% маржинальності, і їм невигідне введення квот”, — зазначає пан Арестархов.

Ruban

Але у Сергія Рубана, голови Асоціації виробників, імпортерів та трейдерів добрив, свої підрахунки. Наразі український карбамід продають на експорт за ціною $195-200/т на умовах FOB, що за врахуванням логістики становить $180/т на заводі. Якщо помножити на курс долара і додати ПДВ, отримаємо 5760 грн/т. Натомість ціна на карбамід на внутрішньому ринку становить 7000 грн/т і навіть вище.

“Виникає питання, чому хіміки продають на експорт дешевше, ніж вітчизняним аграріям? Чи може будь-який аграрій приїхати на хімічний завод і купити добрива за такою ж ціною?”, — ставить риторичні питання пан Рубан.

Аграрій не може просто так взяти і придбати добрива прямо з заводу, парирує Олег Арестархов. У Group DF є підрозділ “Остхем рітейл”, який керується слоганом “Від заводу — до аграрія”. Цей підрозділ займається і прямими продажами у тому числі. Ба більше, якщо в аграрія немає коштів, компанія пропонує йому працю із сімома банками по кредитам на добрива, а частину відсотку компенсує “Остхем”.

 

 

Azot

Черкаський "Азот" Фото: Вікіпедія

Власник агрофірми пан Чубовський зауважує, що йому не вдалося за зручних умов закупити добрива в українського заводу. Він скаржитися, по-перше, на поганий менеджмент підприємства. Мовляв, спочатку споконвічні “передзвоніть туди, передзвоніть сюди” — а потім перекидають на компанію, яка безпосередньо продає добрива. І та відповідає, що зараз в такому обсязі добрив немає або, навпаки, взагалі не реалізує малі обсяги.

“За великим рахунком, це один і той самий виробник, власник та продавець добрив. Просто така схема роботи дозволяє піднімати ціну, ніби більшу, ніж продавав би завод-виробник”, — вважає Сергій Чубовський. Тому аграрій віддає перевагу продавцям польських, білоруських та норвезьких добрив.

Інші сільгоспвиробники, з якими поспілкувався БІЗНЕС, називають ще деякі переваги імпортерів. Наприклад, ті готові надавати відтермінування платежу, тоді як українські виробники добрив працюють тільки за принципом: гроші вперед.

Але навіть якщо ви й заплатили, не факт, що зможете забрати оплачений товар в той самий або на наступний день, розповідають аграрії. Адже у пік споживання добрив українські хімічні компанії готові продавати навіть ще невироблене добриво, тому є ризик, що своєї оплаченої селітри доведеться чекати два-три тижні.

Між тим представник Group DF цей факт заперечує. “Ніякого дефіциту не створюється. Запізнень з відвантаженням добрив немає. Все інше — “пересмикування” і чергова маніпуляція”, — стверджує пан Арестархов.

Кількість

Де правда щодо дефіциту, БІЗНЕС спробував розібратись за допомогою статистики. За даними пана Рубана, наприклад, в Україні попит тільки на аміачну селітру складає 1,8 млн т на сезон. Тобто ринок потребує 400-500 тис.т впродовж двох-трьох місяців осіннього сезону і 1-1,3 млн т — протягом трьох-чотирьох місяців весняного сезону. Інакше кажучи, 80-90% всієї селітри споживається протягом лише шести-семи місяців на рік.

udobren

Водночас, 1,8 млн т загального річного виробництва означають, що підприємства виробляють 160-170 тис.т на місяць. Тобто за шість-сім місяців найбільш активного споживання підприємства відвантажать лише 1-1,2 млн т селітри. Отже, розрив, який утворюється, необхідно долати накопиченням товару на складах. Або вирівнювати баланс імпортом закордонної селітри.

Для виробників добрив створення складського запасу в кожні 100 тис. т обійдеться в $19 млн заморожених обігових коштів плюс затрати на зберігання та обслуговування банківського відсотку і податків.

З цієї причини у період сезонного зниження продажів добрив їхні виробники, зазвичай, знижують і відпускні ціни на добриво. Бо все одно так буде вигідніше, ніж нести витрати на обслуговування надмірного виробництва. Але якщо говорити про ринок, де буде представлений лише український виробник, це може привести до дефіциту та підвищення ціни на добрива у період їхнього активного внесення, зазначають експерти. Адже замість того, щоб заморожувати кошти на складі та ще й витрачатися на його обслуговування, товар, який виробляється не в сезон споживання його українським аграрієм, вигідніше продати на зовнішньому ринку.

Якість

Українські господарства зовсім не проти купувати добрива місцевого виробництва, але якість цих добрив часто не витримує критики, кажуть вони. “У нас було мільйон разів, коли привозили заводські добрива, а там не було заявленої кількості азоту чи амонію, або він і зовсім не тієї форми. Дуже часто, коли нам привозили карбамідно-аміачну суміш, вона була поганої якості”, — розповідає Микола Касімов, директор ПСП “ім. Суворова”.

Різні за розміром крихкі гранули забивають обладнання для внесення добрив у агрофірмі “Лан”. Техніку треба зупиняти та чистити. І це під час посівної, коли важлива кожна година роботи в полі, розповідає головний агроном “Лану” Анатолій Гуржій.

gulle 3496994 1280

“Часто проводимо лабораторні дослідження придбаних добрив і дивуємося, що заявлений склад і якість не відповідають реальним. А ще частіше бачимо погану якість добрив на низькій урожайності культур, якими їх удобрювали. Одного разу навіть робили експеримент: одну частину поля з кукурудзою удобрили українськими азотними добривами, а іншу — польськими. І ще на момент вегетації рослини побачили, що іноземне добриво працює краще, дає кращу схожість рослин”, — наводить аргументи не на користь вітчизняного виробника пан Гуржій.

Але українські хіміки категорично наполягають на високих стандартах. “Всі наші добрива, які виробляються на трьох заводах “Остхем”, — якісні, інакше їх би не брали на експорт, це повністю контрольована якість. Якщо ж виникає якась рекламація, то вона миттєво вирішується з фермером, який ці добрива у нас придбав”, — пояснює Олег Арестархов.

Аграрії погоджуються: так, не вся українська агрохімія погана. Мовляв, часто трапляється, що добрива з однаковою товарною назвою, але від різних виробників, можуть мати серйозні відмінності по ключовим технічним характеристикам. На практиці це означає, що замість однієї тони добрив доведеться вносити 1,5-2 т менш якісного аналога.

ammiachnaya silitra2

“Проблема якості добрив виникає не тільки в українських виробників, — зауважує пан Чубовский. — Насправді, і у імпортних добрив питання якості може виникати. Особливо якщо ми говоримо про добрива російські чи білоруські, казахські. Інша справа, коли добрива німецькі чи норвезькі. І от тут для аграрія важливо мати можливість альтернативи і її вибору”, — резюмує власник господарства “Козацьке”.

Формула

Щороку українські аграрії шукають, де купити азотні добрива подешевше, коли купити та які саме. У більшості сільгоспвиробників у телефоні купа номерів підприємств, котрі ці добрива продають. На жаль, часто це і ті псевдопідприємці, котрі збувають крадені в агрохолдингів карбамід, селітру, амофос.

Отже, на вітчизняному ринку добрив — повна каша. Купа посередників, псевдовиробників, злодіїв та кидал. Виходячи з такої ситуації, експерти одностайні: найбільш прийнятною схемою роботи українського аграрія з українським виробником добрив була б можливість закуповувати добрива безпосередньо у заводу-виробника та мати на ринку ще якусь іноземну альтернативу.

Натомість і у місцевих виробників добрив є свої аргументи, зокрема, вони повинні мати можливість завантажити свої підприємства, не звільняти працівників, виділяти кошти на різні соціальні програми. Наприклад, заводи “Рівнеазот”, черкаський "Азот" та “Сєвєродонецький Азот” сукупно виділили 1 млн грн на боротьбу з коронавірусом.

karbamid

За словами пана Арестархова, введення квот дозволить завантажити підприємства не на 30%, як зараз, а на 80%. “Цього року аграрний цикл здешевлений на 30%: добрива впали в ціні на 30%, паливно-мастильні матеріали теж на 30%, — продовжує оперувати цифрами представник Group DF. — Тож в цьому сезоні маржинальність аграрного бізнесу збільшилася, і несерйозно говорити, що введення квот підвищить витрати на посівну”.

Так чи інакше, захист нині потрібен обом сторонам — малому чи середньому аграрію та великому виробнику добрив. “Введення квот буде жахливим для аграрного сектору і загалом для національної економіки, зокрема через падіння ВВП в обсягах до $240 млн”, — наголошує Алекс Ліссітса, генеральний директор “Індустріальної молочної компанії”.

З іншого боку, підтримка великих виробників в Україні традиційно сприймається як лобізм. І хоча в цьому є доля істини, але є й вагомі причини це робити. Наприклад, Туреччина не приймає українську селітру, тому що визнала її вибухово-небезпечною, поляки ввели обмеження по якості. А от у Франції, відповідно до тамтешнього законодавства, фермери повинні купувати 50% добрив виключно французького виробництва. Тому Україні теж треба дотримуватись певного балансу, вважають експерти.

Читайте також

Великий малий: відновлення економіки світ покладає на МСБ

чт, 10/29/2020 - 14:00
Попри руйнівні наслідки коронакризи малий та середній бізнес продовжує тримати економіку країн у всьому світі. Україна — не виключення

Код доступності: 5-7-9

пн, 10/26/2020 - 14:38
Запустивши програму доступного кредитування мікро- та малого бізнесу, влада зазнала критики і була змушена змінювати її формат.

Тримай кишеню ширше: де МСБ взяти кредит, якщо банки відмовили

пн, 10/26/2020 - 14:28
Рішення на будь-який смак пропонують фінансові компанії. В Україні бум небанківського кредитування бізнесу.

Безготівкова місія: банки підхоплюють бум e-комерс

пт, 10/23/2020 - 16:35
Торгівля переходить в онлайн, а банківникии пропонують нові варіанти безготівкових розрахунків для МСБ

Прискорювачі росту: малих аграріїв почали підживлювати з декількох джерел

пт, 10/23/2020 - 14:14
Малі та середні сільгоспвиробники нині можуть отримувати фінансування за підтримки держави, банків та навіть великих українських агрохолдингів

Реальна віртуальність: онлайн-банкінг стає ще одним полем конкурентної боротьби

пт, 10/23/2020 - 10:20
Банкі наввипередки пропонують мобільні додатки для приватних підприємців. Деякі — навіть з повністю безкоштовним обслуговуванням