Перейти к основному содержанию

АнтраЦИД: найбільша галузь ризикує згоріти дотла

чт, 07/09/2020 - 15:00

Вітчизняна вугільна галузь увійшла в черговий штопор. І цей “політ” може стати останнім для українських шахтарів.

Ураїна як ніколи раніше впритул наблизилася до реструктуризації державного вуглепрому, що безуспішно триває вже кільканадцять років. Каталізатором цих процесів стала найбільша в історії України енергетична криза.

В той час, коли голос адептів “чистої енергії” у світі лунає дедалі гучніше, а економіки розвинутих держав свідомо відмовляються від використання викопного палива і цілеспрямовано закривають свої шахти, вітчизняний вуглепром потерпає від “ударів долі”, що періодично вибиває з його лав пару-трійку вугільних шахт як державної, так і приватної форм власності.

Дезактивоване вугілля

Попередній такий удар прийшовся на 2014-й, коли через бойові дії на Донбасі більшість шахт були затоплені і виведені з ладу, а решта вцілілих опинилися на непідконтрольній території. Тоді ж в тепловій енергетиці сформувався перекіс: Україна повністю втратила шахти, що видобувають антрацитні марки вугілля (“А” та “Т”), але зберегла шахти з покладами газового вугілля (“Г” та “Д”). Зі 102 вугільних шахт державної форми власності на підконтрольній території лишилось 35.

Зазнав втрат і приватний капітал — три вугледобувних підприємства компанії ДТЕК опинилися на неконтрольованій українською владою території.

Якщо говорити про державний сегмент енергетичного вуглепрому, то він глибоко і безнадійно збитковий. На балансі Міненерго кілька шахт, що виробили свої запаси і перебувають в стані ліквідації (протягом 2020 р. заплановано повністю завершити ліквідацію шести шахт; чотири — готуються до припинення діяльності), є одна на етапі будівництва (навряд чи її коли-небудь добудують), але практично всі вони поглинають бюджетні дотації.

Згідно зі звітом Рахункової палати, що проводила аудит ефективності використання шахтами коштів держбюджету за 2017-2018 рр. та І квартал 2019 р., держава за вказаний період витратила на часткове покриття затрат із собівартості продукції держвуглепрому 5,1 млрд грн. Проте це не сприяло вирішенню проблемних питань галузі. “Державна підтримка не сприяє фінансовому оздоровленню державних вугледобувних підприємств через відсутність реформ у галузі та неефективність системи збуту готової продукції”, — йдеться, зокрема, у звіті Рахункової палати.


snimok ekrana 2020 03 28 v 18.55.18

Ольга Буславець, в.о. міністра енергетики та захисту довкілля (в інтерв’ю агентству “Інтерфакс” від 18 травня 2020 р.):

— Першочергово ми повинні стабілізувати енергетичну галузь в цілому, оскільки від неї залежить робота у вугільному сегменті. Наша задача — переглянути паливний баланс на найближчі роки і визначити, який ресурс державних шахт нам необхідний. Є напрацьована концепція оздоровлення вугільної галузі і подальших кроків щодо долі тих збиткових та відпрацьованих шахт, на закриття яких за останні 20 років так і не було політичної волі. Ці питання пов’язані із соціальними аспектами, тому вони дуже болючі, особливо сьогодні, в умовах зниження виробництва та зменшення кількості робочих місць в Україні. Розроблена концепція повинна йти разом із державною програмою з перепрофілювання шахтарів. Ми будемо цим займатися, але передусім необхідно стабілізувати ситуацію на ринку, дати можливість працювати тепловій генерації для забезпечення балансуючих потужностей. Вони будуть спалювати вугілля, підвищуючи попит на нього, і вугільники повернуться на роботу.


Ба більше, статистика Міненерго красномовно свідчить про багаторазове подорожчання тонни державного вугілля для платників податків (див. “Кореляція…”).

До букету хвороб державного вуглепрому варто додати і застаріле обладнання, і хронічну корупційність, і наявність “смотрящих” за грошовими потоками шахт. “Смотрящіє” не просто існують, а й досі комфортно почуваються, набираючи ваги в прямому та переносному сенсах, — зазначив Михайло Волинець, голова Незалежної профспілки гірняків України. — Місцеві царьки, тіньові куратори галузі вижимають з підприємств останні соки. Є інформація про, хоч і з запізненням, але проведений аудит. Проте результати цього аудиту не розголошуються”.

Далі — гірше. Поточного року, під завершення провального для тепловиків опалювального сезону, життя завдало українському вуглепрому подвійного удару. Спочатку, через аномально теплу зиму та падіння попиту на електроенергію з боку промисловців, споживання струму різко знизилося, що спричинило накопичення значних обсягів вугільного палива на складах ТЕС та ТЕЦ — у січні 2020 р. вони склали рекордні 2,8 млн т, що вдвічі більше показника січня 2019 р.

Згодом коронакриза “заморозила” роботу низки галузей економіки і спричинила подальше та довготривале зниження споживання електроенергії. Не зайвим тут буде згадати зростаючу частку “зеленої” генерації, що дотепер активно пробивала собі місце під сонцем завдяки високим “зеленим” тарифам, і таким чином суттєво потіснила на падаючому ринку решту генерацій. А також — імпорт електроенергії з Росії та Білорусі, дозволений з вересня минулого року, в обсязі 3,8 млрд кВт·год. Незважаючи на те що частка цього імпорту в споживанні мізерна і коливалася на рівні 1,4-5,1% (залежно від місяця), на вугільну галузь це явище вплинуло досить відчутно. “Імпорт електроенергії з Росії та Білорусі коштував Україні 5 млрд грн., а також 1,5 млн т вітчизняного вугілля, що залишилося незатребуваним”, — зазначила Ольга Буславець, в.о. міністра енергетики.

Сукупність усіх цих факторів навесні зупинила роботу більшості українських шахт.

Чорна смуга

Через відсутність попиту на українське вугілля п’ять шахт “ДТЕК Добропіллявугілля” та шахта “Білозерська” 1 квітня припинили роботу з видобутку та підготовки гірничих виробок, а також збагачення вугілля. Слідом за ними, з 20 квітня, у вимушений простій пішли 10 шахт і допоміжні підприємства об’єднання “ДТЕК Павлоградвугілля”. За словами Михайла Волинця, на той час уже не працювали шахти держпідприємств “Краснолиманська”, “Селідоввугілля”, “Волиньвугілля”. Навантаження решти різко знизилося. Все це призвело до початку локальних акцій протесту у шахтарських містечках, що з часом загрожує вилитися у загальнонаціональний шахтарський страйк.

dobycha

За даними Міненерго, у січні-квітні цього року державні шахти видали на-гора на 37% менше вугілля, ніж в аналогічний період 2019-го, приватні — на 14% (див. “Обсяг видобутку”). У травні планові показники видобутку вугілля на шахтах усіх форм власності зафіксовано на рівні 60%.

Максим Тимченко, гендиректор ДТЕК, допускає зниження річного видобутку рядового вугілля українськими шахтами компанії ДТЕК до 30% порівняно із минулорічним показником, — приблизно до 15-16 млн т. Ймовірно, темпи падіння видобутку державного вуглепрому будуть ще глибшими, а дотації на тонну вугілля — ще вищими.

 

У розпал енергетичної кризи “Укренерго” розробило, а профільне міністерство затвердило новий прогнозний енергобаланс на 2020 р. Відповідно до нього, споживання струму поточного року знизиться на 6,2%, а генерація — на 7,0% порівняно із 2019 р. (див. “Виробництво електроенергії”). Тобто українські ТЕС змушені знизити річне виробництво струму на 13,5% (до 38,9 млрд кВт·год).

“Відповідно до структури палива, на потреби тепловиків 2020 р. заплановано витратити 21,6 млн т вугілля, у тому числі газової групи — 17,2 млн т та антрацитової групи — 4,4 млн т”, — надали БІЗНЕСу паливні розрахунки до оновленого енергобалансу у прес-службі Міненерго.

Відомство навіть володіє даними щодо затверджених джерел надходження левової частки вугільних потреб. “На ТЕС та ТЕЦ заплановано надходження 20,7 млн т вугільної продукції, у тому числі антрацитової групи — 4,2 млн т за імпортом (з них 2,6 млн т з Росії та 1,6 млн т з інших джерел) та газової групи — 16,5 млн т (з них 13,3 млн т з ресурсів “ДТЕК Енерго”, 1,4 млн т через ДП “Держвуглепостач”, 1,6 млн т з інших джерел та за імпортом 0,2 млн т)”, — повідомили в прес-службі Міненерго.

У відомстві також уточнили, що минулого року тепловики використали 4,6 млн т антрациту та 19,6 млн т газового вугілля (разом 24,2 млн т). Відповідно, 2020 р. вугільні потреби українських енергетиків в імпортному антрациті знизяться на 200 тис.т, а у газовому вугіллі — на 2,4 млн т. Примітно, що “зайвий” обсяг вугілля газових марок практично дорівнює минулорічному обсягу “чорного золота”, що був добутий на державних шахтах (див. “Обсяг видобутку”).

Хоча, як зазначає Юрій Корольчук, член Спостережної ради Інституту енергетичних стратегій, від падіння попиту постраждають усі — як державні, так і приватні шахти. “Зараз ужимаються всі, — стверджує експерт. — Нинішні розрахунки дають зниження річного видобутку газового вугілля на 30%”. Проте є плани подальшого обмеження роботи блоків АЕС (адже відновлювальні джерела енергії будуть більше виробляти), відповідно, потреба у вугіллі може збільшитись, за підрахунками пана Корольчука, орієнтовно до 19-20 млн т. В будь-якому разі, у вересні очікується чергове корегування планів та балансів.

Стан невизначеності

Отримавши виробничий орієнтир у вигляді оновлених енерго- та паливного балансів, 10 шахт ДТЕК “Павлоградвугілля”, а також допоміжні підприємства та збагачувальні фабрики, з 16 травня відновили роботу. А от шахти ДТЕК “Добропіллявугілля” все ще в простої. “Ситуація в енергетичній галузі досі залишається напруженою, адже не всі учасники ринку працюють відповідно до затвердженого прогнозного балансу. Це не дозволяє тепловій генерації виробляти планові обсяги електроенергії й споживати заявлені обсяги вугілля”, — пояснили в прес-службі ДТЕК. Там також зазначили, що наразі складно спрогнозувати, коли буде запущена решта “заморожених” шахт компанії.

За словами Дениса Шмигаля, прем’єр-міністра України, “шахти знаходяться у стані невизначеності”.

Водночас, спостерігається злісне відхилення від “цифри балансу” державного “Центренерго”, який у травні перевів газомазутний енергоблок #5 на Трипільській ТЕС на споживання природного газу. Як пояснював на одному із засідань Антикризового штабу Сергій Колесніков, директор ПАТ “Центренерго”, “від такого переходу є економічний ефект, адже ціни на газ знизилися”. “При цьому ми продовжуємо брати вугілля і накопичувати його для наступного зимового сезону. На ремонт підуть третій та четвертий енергоблоки. І щоб не зупиняти станцію, ми запустили п’ятий блок на газу”, — додав пан Колесніков.

dobycha1

“У травні виробництво ГК ТЕС було менше запланованого. ТЕЦ, які використовують в якості палива переважно природний газ, перевищили планові показники, що свідчить про посилення тенденції заміщення вугілля природним газом, — констатує Олександр Харченко, гендиректор Центру досліджень енергетики (EIR Center). — Якщо ситуація суттєво не зміниться, можна прогнозувати зниження обсягів використання енергетичного вугілля 2020 р. приблизно на 24,5% від рівня 2019 р.”.

Щоб не допустити подальшої заміни вугілля на газ, Міненерго ініціювало розгляд цього питання на РНБО і вимагає заборонити до кінця поточного року використання тепловиками резервних видів палива — імпортного газу і мазуту, надаючи пріоритет виключно вітчизняному вугіллю. На одному з минулих засідань уряд підтримав цю ініціативу.

“Держава свого часу перевела шість енергоблоків “Центренерго” зі спалювання вугілля марки “А” на марку “Г”. Тому пріоритет ми надаємо спалюванню газових марок вугілля і завантаженню саме цих енергоблоків. Антрацитові енергоблоки працюють тільки тоді, коли це необхідно по торговому графіку і балансу, — нагадала пані Буславець. — Включення газомазутних блоків передбачається виключно в умовах дефіциту електроенергії, а зараз на ринку протилежна ситуація”.

Чим зайняти шахтарів

Поки енергетична криза в розпалі і чиновники зайняті “гасінням пожеж”, до системного реформування вуглепрому їхні руки не дійдуть. Принаймні, так запевняє очільниця профільного міністерства і так вважають експерти. “Не думаю, що нинішня криза в енергетиці прискорить процес реформування вуглепрому. Всі будуть чекати стабілізації ситуації, а вже потім пропонувати зміни. Зараз немає розуміння, що робити з шахтарями, чим їх зайняти”, — вважає Юрій Корольчук, зазначаючи, що закриття державних шахт, ймовірно, перенесуть на 2021-2022 рр.

А поки чиновники розробляють стратегії та найдосконаліші програми реструктуризації державного вуглепрому, враховуючи кращий міжнародний досвід трансформації вугільних регіонів, кожна наступна хвиля форс-мажорів позбавляє їх шансів на грамотну й ефективну реформу галузі — вуглепром до того часу ризикує зникнути.

Читайте також

Виростити «єдинорогів»: Партнерство бізнесу та освіти розвиває культуру стартапів

пн, 11/09/2020 - 12:39
Партнери освітньо-стипендійної програми CIG R&D LAB — керівники «Львівської політехніки», компаній Tech StartUp School та Chernovetskyi Investment Group — про те, чим їх вразили проєкти-переможці, в чому синергія вишів та бізнесу та перспективи співпраці.

Експортні варіанти: хто і як просуває "Made in Ukraine"

вт, 09/29/2020 - 12:00
БІЗНЕС розібрався, хто в Україні займається лобіюванням інтересів експортерів-виробників, та яких успіхів та невдач вони досягли.

Операція “Локалізація”: пошуки золотої середини

вт, 09/22/2020 - 09:11
Підприємці готові до локалізації, а от замовники їхньої продукції побоюються зниження конкуренції

Коронна фаза: COVID-19 ставить політиків і бізнес перед надскладним вибором

пт, 09/18/2020 - 22:48
Людство сьогодні вирішує, що важливіше: рятувати економіку чи планету

Тютюновий бунт: вітчизняна тютюнова галузь з легкої руки влади тріщить по швах

пт, 09/04/2020 - 10:22
Боротьба держави за податки з виробників сигарет не дає відчутного ефекту, а лише підриває галузь

Сяйво чистого розуму: інформаційно-просвітницький проєкт АТ “Фармак” — “Екошкола”

вт, 09/01/2020 - 15:53
Журнал БІЗНЕС представляє першого учасника ТОП-10 спецпроекту "Ековідповідальне рішення"   Виклик Допомогти в реалізації стратегії сталого розвитку держави, створивши освітню програму по усвідомленому використанню природних ресурсів і сталого розвитку шкіл.