Закриття шахт може стати рушієм розвитку альтернативної енергетики та малого бізнесу на Донбасі

Горлівка
789
Горлівка

Німецькі експерти вважають, що державні вугільні шахти в Україні варто закривати через «відсутність у вугілля майбутнього», і вже зараз починати замислюватись над працевлаштуванням шахтарів. Такі месиджі певним чином справедливі і для приватних шахт. У разі вивільнення такої кількості робочої сили, найбільш перспективним буде залучення її або в сферу альтернативної енергетики, або у сферу малого та середнього бізнесу. 

Водночас ПРООН в своїй новій доповіді «Подолання бар’єрів на шляху розвитку бізнесу на Донбасі: огляд ситуації та ключові рекомендації» відзначає основні проблеми, з якими зараз стикається бізнес регіону і визначила ключові рекомендації для їх подолання. Якщо припустити, що в недалекому майбутньому потенційні «малі підприємці» піднімуться з шахт і почнуть шукати себе в нових професіях, зазначені проблеми лише загостряться. Тож вже зараз потрібно починати створювати умови для самозайнятості або альтернативних професій.

АКЦЕНТИ ПРИХИЛЬНИКІВ ЗАКРИТТЯ ШАХТ
Експерт Germanwatch з політики використання ресурсів з низьким вмістом вуглецю Ольдаг Каспар, після відвідин збиткової шахти «Діамантової» в Добропіллі на Донеччині,  розповів, чому варто закривати державні шахти Донбасу:
 - У вугілля майбутнього немає. Швидкі зміни в енергетиці «тиснуть» на вугілля і на майбутнє шахтарів;
- Навіть після успішної приватизації шахти, ймовірно, закриватимуться, оскільки цей бізнес в майбутньому не буде прибутковим; 
- Шахтарям треба знайти нову перспективу, можливо, в новій енергетиці; 
- Кошти, що витрачаються на підтримку безперспективних шахт краще направити на для інвестицій в нові технології для трансформації регіону;
- "Шахтна" проблема не лише українська, з нею вже стикались Німеччина і Польща.
ПРООН-АКЦЕНТИ: Бар’ЄРИ ДЛЯ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ НА ДОНБАСІ
Руйнування інфраструктури, розрив економічних зв’язків, фізичне знищення виробничих потужностей у Донецькій і Луганський областях призвели до скорочення обсягів виробництва промислової продукції до 66%, масового згортання малого і середнього бізнесу (МСБ) і до високого рівня безробіття – до 50 % в обох областях з 2014 р. Також руйнування0 фінансової і банківської сфер, транспортної інфраструктури, систем зв’язку і комунікацій та ряд інших проблем перешкоджають соціально-економічному розвитку Донецької і Луганської областей. 
ПРООН вказує на основні бар’єри на шляху розвитку підприємництва та створення нових робочих місць на Донбасі: обмежений доступ до 1) фінансових ресурсів, 2) ринків, 3) якісних адміністративних послуг, 4) якісних бізнес-послуг, 5) знань про заснування та ведення бізнесу, 6) енергопостачання, 7) сучасних технологій 8) кваліфікованої робочої сили, 9) співпраці з бізнесом з інших регіонів України, 10) транспортно-логістичних послуг.
ГОВОРИТЬ малий БІЗНЕС ДОНБАСУ
Цікаві результати опитувань донецького бізнесу – фахівці ПРООН телефоном опитали 200 директорів компаній малого і середнього бізнесу з Донеччини і Луганщини (понад 50% компаній зайняті в торгівлі, 38% - в промисловості). 
Найбільші три проблеми, які підприємці називають основними перешкодами для ведення бізнесу і створення нових робочих місць:
1) Бар’єри на національному рівні: нестабільна економічна ситуація (23,1%); низька купівельна спроможність населення (14%); відсутність підтримки з боку держави (11,9%). 
2) Бар’єри на регіональному рівні: збройний конфлікт (39,2%); відмова бізнес-партнерів працювати з регіоном (28,3%); проїзд блокпостів (15%).
3) Бар’єри на локальному рівні: відсутність клієнтів (31,9%); відсутність коштів на відновлення/розвиток (29,8%); зруйновані дороги/заміновані поля (10,6%).
ПРООН-РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ на Донбасі
ПРООН пропонує 6 ключових рекомендацій щодо подолання бар’єрів на шляху розвитку бізнесу та створення нових робочих місць на Донбасі:
- полегшити доступ МСБ до фінансових ресурсів (наприклад, шляхом часткової компенсації відсоткової ставки за кредитами, ініціювання фінансової освіти та залучення програм міжнародної технічної допомоги);
- забезпечити інформаційну допомогу для підприємців щодо започаткування і розвитку власної справи, потенційних партнерів і ринків;
- забезпечити підтримку спільних ініціатив між підприємцями Донецької та Луганської областей і підприємцями інших регіонів України і зарубіжних країн; 
- відновити критичну транспортну інфраструктуру і передбачити прозору і ефективну систему роботи блокпостів;
- забезпечити якість і спрощення процедури надання адміністративних послуг для МСБ;
- стимулювати використання сучасних технологій серед місцевих підприємців
бізнес-репліка
Російська агресія на Донбасі, фактично, знищує шахтарський клас як такий. Вірніше, активізує і пришвидшує той процес, до якого Україна ніяк не наважувалась жорстко і масово вдатися – припинити діяльність безперспективних, небезпечних, нерентабельних шахт і перепрофілювати працівників і регіон на якісь більш сучасні, перспективні, екологічні напрямки. І справа не лише в м’якості української держави і побоювань протестів. Не будемо згадувати, що мільярдні державні дотації на підтримку шахт дуже «творчо» використовувались на місцях і небажання відмовитись від цього «фінансового джерела» також гальмувало реформування. 
Головне в іншому – вже зараз треба визнати: шахтарська галузь на Донбасі більше ніколи не існуватиме так само, як до війни. І на підконтрольній, і тим більше – на окупованій наразі території, де опинилась більша частина шахт. Більшість шахт, які зараз під окупацією, після закінчення війни і відновлення там українського суверенітету ,будуть повернуті в геть непридатному до відновлення стані. Вже зараз «звідти» повідомляють про затоплення, розпилювання на метал, просто припинення експлуатації та підтримання життєдіяльності шахт. Ті ж державні шахти, які зараз масово заплановані на приватизацію, теж через кілька чи  кільканадцять років стануть для інвестора малоперспективним бізнесом.
Єдино правильний вихід, до якого схиляються експерти, вже зараз треба почати переорієнтовувати регіон на заробіток від іншого бізнесу чи розвиток інших, більш сучасних галузей промисловості (скажімо, сонячна чи вітроенергетика). Так само – потрібно морально готувати і елементарно перенавчати людей, які пов’язані з важкою, почесною, але архаїчною шахтарською працею. Особливо тих, кому до 30-ти і кому точно доведеться жити і працювати «після шахтарства». І пояснювати батькам підлітків і випускникам шкіл, що дорога в шахту – навряд чи зараз буде хорошим стартом для кар’єри молодої людини. І краще заздалегідь подумати – в якій професії майбутній працівник зможе зреалізуватись на користь собі і своїй малій Батьківщині.
Логічно було б «обкатати» механізм створення на заміну шахтам нових галузей, умов для започаткування нового бізнесу на неокупованих наразі територіях Донеччини чи Луганщини, щоб потім перенести його на щойно звільнені території. Більше того - створення умов для започаткування і ведення власної справи повинно випереджати на один-два кроки процес закриття шахт. Власне, можна стверджувати: від того, наскільки якісно будуть створені умови для розвитку малого і середнього бізнесу на Донеччині і на Луганщині, багато в чому залежатиме безболісність майбутнього кардинального реформування вугільної галузі.